ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 761/9770/22
провадження № 51-2661км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженої ОСОБА_7,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7 ? адвоката ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада
2022 та вирок Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням таіспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на неї виконання певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК. На підставі
ст. 71 КК ОСОБА_7 до призначеного покарання приєднано невідбуте покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 3 червня 2021 року у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК ухвалено виконувати самостійно.
Згідно з вироком ОСОБА_7 будучи раніше судимою за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила і маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, протягом року після засудження за цією статтею вчинила новий умисний злочин за наступних обставин.
Так, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог статтями 7, 12, 17, 25 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 15 лютого 1995 року № 60-95-ВР (в редакції Закону від 22 грудня 2006 року
№ 530-V), Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними" від 15 лютого
1995 року, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 20 серпня 2008 року
№ 481 та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29 липня 2010 року № 634, з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання без мети збуту наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вона вчинила кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
17 березня 2022 року близько 14:30, ОСОБА_7 за допомогою мобільного додатку "Telegram" незаконно придбала у невстановленої в ході досудового розслідування особи, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено ? PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 0,496 г, та почала зберігати при собі без мети збуту.
В подальшому, цього ж дня о 17:00, ОСОБА_7, перебуваючи біля станції метро "Сирець", що у м. Києві (вул. Щусєва, 55), була зупинена працівниками поліції, де в ході проведення обшуку особи в порядку ст. 298-2 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК), у неї виявлено та вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено ? PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 0,496 г, яку остання незаконно придбала та зберігала без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_7 протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК незаконно придбала та зберігала психотропну речовину без мети збуту, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК.
Київський апеляційний суд вироком від 16 березня 2023 року вирок місцевого суду, в частині призначення покарання, скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК покарання у видіпозбавлення волі на строк 1 рік. На підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків, остаточне покарання визначено з урахуванням покарання, призначеного за вироком Подільського районного суду
м. Києва від 3 червня 2021 року, у виді 1 року позбавлення волі та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, які постановлено виконувати самостійно.
В решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вимоги та доводи, викладені у касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник засудженої просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої. Адвокат покликається на порушення права на захист засудженої під час її затримання. Також вважає, що оскільки ОСОБА_7 визнала свою винуватість у повному обсязі, щиро розкаялась, враховуючи її молодий вік, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, один з яких є інвалідом, задовільні характеристики, а тому її необхідно було звільнити від покарання з випробуванням.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджена вказали, що касаційну скаргу підтримують та просять її задовольнити. Також захисник зазначив про те, що апеляційний суд у своєму рішенні не навів обґрунтованих мотивів, які унеможливлюють застосування до засудженої положень ст. 75 КК. Крім цього, покликається, що ОСОБА_7 сплатила штраф призначений їй за попереднім вироком, а з допомогою родичів здатна заплатити штраф, передбачений санкцією ч. 2 ст. 309 КК.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив її відхилити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженої, прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника засудженоїне підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.