Постанова
Іменем України
30 червня 2023 року
м. Київ
справа № 205/8396/17
провадження № 61-13135св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада, від імені якої в інтересах держави позов подав перший заступник прокурора Дніпропетровської області,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року колегії суддів: Барильської А. П., Лаченкової О. В., Куценко Т. Р., у справі за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, про витребування майна.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області, діючи в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (далі - ТОВ "Ренессанс-Клуб"), комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району (далі - КВ ЖРЕП Ленінського району), про витребування майна.
Позов мотивовано тим, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлений факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра об`єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, у тому числі нежитлового приміщення НОМЕР_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі КВ ЖРЕП Ленінського району.
На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9, об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема КВ ЖРЕП Ленінського району передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
07 липня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВ ЖРЕП Ленінського району.
20 липня 2012 року постановою господарського суду Дніпропетровської області КВ ЖРЕП Ленінського району визнано банкрутом.
Ліквідатором КВ ЖРЕП Ленінського району призначено арбітражного керуючого Барановського О. М., який всупереч нормам чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, нежитлове приміщення НОМЕР_1, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, включив до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, яке в подальшому було реалізовано шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу вказаного нежитлового приміщення, переможцем яких визнано ТОВ "Ренессанс-Клуб".
19 липня 2013 року між КВ ЖРЕП Ленінського району та ТОВ "Ренессанс-Клуб" укладено договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року у справі № 38/5005/5752/2012 задоволено скаргу прокурора на дії ліквідатора та визнано неправомірними дії ліквідатора КВ ЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого Барановського О. М. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема нежитлового приміщення НОМЕР_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 154,3 кв. м, та продажу з відкритих біржових торгів вказаного нерухомого майна. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19 липня 2013 року № 1187, який укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та ТОВ "Ренессанс-Клуб".
За договором купівлі-продажу від 11 серпня 2014 року ТОВ "Ренессанс-Клуб" відчужило нежитлове приміщення НОМЕР_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3 .
Посилаючись на викладене, прокурор просив витребувати від ОСОБА_3 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення НОМЕР_1, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 86841212101).
Короткий зміст рішень судів
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська у складі судді Остапенко Н. Г. від 17 грудня 2018 року позов прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено.
Витребувано від ОСОБА_3 на користь територіальної громади, в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення НОМЕР_1, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що спірне майно вибуло з власності територіальної громади м. Дніпра поза волею громади, інтереси якої представляє Дніпровська міська рада, шляхом вчинення ліквідатором боржника у справі про банкрутство дій з перевищенням повноважень, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача.
Постановою Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М., від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, заочне рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року скасовано, у задоволені позову прокурора відмовлено.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Колегія суддів, скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції, погодилась з висновками щодо наявності підстав для витребування спірного майна, проте вказала, що прокурор 14 грудня 2017 року звернувся до суду поза межами позовної давності, початок перебігу якої почався 12 серпня 2013 року, коли Дніпровську міську раду було повідомлено ліквідатором про включення спірного нерухомого майна до складу ліквідаційної маси та його реалізацію у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Крім того, колегія суддів зауважила, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20 липня 2012 року було припинено повноваження ліквідаційної комісії підприємства та інших органів, щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а повноваження власника (власників) майна покладено на ліквідатора.
Апеляційний суд також врахував доводи ОСОБА_3, яка зазначала, що судом першої інстанції справа була розглянута за відсутності належним чином повідомленого відповідача, що порушило її право на справедливий суд та позбавило можливості використати надані їй процесуальні права, зокрема заявити про застосування позовної давності.
Доводи прокурора та Дніпровської міської ради про те, що факт протиправного вибуття спірного нерухомого майна став відомий лише після постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року у справі № 38/5005/5752/2012, а тому строк позовної давності необхідно відраховувати з цієї дати - колегія суддів вважала безпідставними та такими, що спростовані встановленими судом обставинами.
Постановою Верховного Суду від 07 червня 2022 року постанова Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2021 року скасована, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника без його належного волевиявлення.
При цьому апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовано звернув увагу на доводи ОСОБА_3, яка зазначала, що судом першої інстанції справа була розглянута за відсутності належним чином повідомленого відповідача, що порушило її право на справедливий суд та позбавило можливості використати надані їй процесуальні права, зокрема заявити про застосування позовної давності.
Проте, ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, колегія апеляційного суду, дійшла передчасних висновків щодо пропуску позовної давності.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Витребувано від ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення НОМЕР_1, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-86841212101).
Стягнено з ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 8 066,04 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що початок перебігу позовної давності пов`язаний з наведеними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою, сформульованою у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року у справі № 38/5005/5752/2012 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19 липня 2013 року. Тобто, початок перебігу строку позовної давності розпочався 18 вересня 2017 року, а тому прокурор, звернувшись 14 грудня 2017 року, не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з зазначеним позовом.
Встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника, тобто територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, без його належного волевиявлення. Тому позовні вимоги про витребування від ОСОБА_2 на користь територіальної громади, в особі Дніпровської міської ради, нежитлового приміщення НОМЕР_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
При цьому, наявні підстави для втручання у право на мирне володіння ОСОБА_1 майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Ленінського районного суду міста Дніпропетровська.
22 березня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року доповнення до касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року повернуто без розгляду особі, яка його подала.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1503цс16 та ін., постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19.
Заявник вказує, що вона на підставі договору купівлі-продажу законно придбала спірне нежитлове приміщення та є його добросовісним набувачем, а його витребування буде втручанням у її право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При поданні позову до суду пропущено строк позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року Дніпропетровська обласна прокуратура засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
У лютому 2023 року Дніпровська міська рада засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів", яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради від 26 вересня 2001 року № 26/23, затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро (т. 1 а. с. 10-17).
На підставі рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року № 46 та рішення Дніпропетровської міської ради від 26 вересня 2001 року № 26/23 відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 05 червня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлове приміщення НОМЕР_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 86841212101) (т. 1 а. с. 25).
На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" проведено реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, зокрема, КП ЖРЕП Ленінського району, шляхом передачі з їх балансу на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (т. 1 а. с. 18-21).
Рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року КВ ЖРЕП Ленінського району належним чином не виконано.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року у справі № 7/5005/15290/2011 задоволено позов Дніпропетровської міської ради до КВ ЖРЕП Ленінського району та зобов`язано відповідача передати шляхом підписання авізо та актів приймання-передачі зі свого балансу на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради спірні об`єкти нерухомого майна. Вказане рішення господарського суду Дніпропетровської області набрало законної сили.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року у справі № 7/5005/15290/2011 належним чином виконане не було, об`єкти нерухомого майна не передані КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28 березня 2012 року № 41/22 "Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" затверджено проміжні ліквідаційні баланси юридичних осіб станом на 01 лютого 2012 року, у тому числі КВ ЖРЕП Ленінського району.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07 липня 2012 року порушено провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВ ЖРЕП Ленінського району.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20 липня 2012 року у справі № 38/5005/5752/2012 КВ ЖРЕП Ленінського району визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Барановського О. М.
Арбітражним керуючим Барановським О. М. нежитлове приміщення НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1, включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів, переможцем яких визнано ТОВ "Ренессанс-Клуб".
На підставі проведених біржових торгів, 19 липня 2013 року між КВ ЖРЕП Ленінського району та ТОВ "Ренессанс-Клуб" укладено договір купівлі-продажу зазначеного нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Мудрецькою І. В. за реєстровим № 1187 (т. 1 а. с. 27-30).
Листом ліквідатора Саричевої Н. В. на ім`я директора департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровській міської ради Величко О. В., який було отримано 12 серпня 2013 року за вх. № 12/3108 повідомлено, що до складу ліквідаційної маси увійшли об`єкти нерухомого майна, перелік яких додано до листа. Вказані об`єкти нерухомого майна, у тому числі спірне нежитлове приміщення АДРЕСА_2, реалізовані при здійсненні ліквідаційної процедури у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", для задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року у справі № 38/5005/5752/2012 скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області від 03 березня 2017 року на дії ліквідатора задоволено. Визнано неправомірними дії ліквідатора КВ ЖРЕП Ленінського району Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Барановського О. М. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема нежитлового приміщення НОМЕР_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 154,3 кв. м, та продажу з біржових торгів вказаного нерухомого майна. Визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного нерухомого майна. Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1187 від 19 липня 2013 року, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та ТОВ "Ренессанс-Клуб" з відчуження спірного нерухомого майна.
Спірне приміщення ТОВ "Ренессанс-клуб" відчужило на користь ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 11 серпня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. за реєстровим № 3163 (т. 1 а. с. 31-34).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 319, 321, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.
Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.