1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

26 червня 2023 року

м. Київ

справа № 757/61162/21-ц

провадження № 61-12304св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Міністерство юстиції України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2022 року в складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року в складі колегії суддів Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач) про скасування арешту на майно. Просила скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 за реєстровим номером 7645966, накладений постановою прокуратури м. Севастополя від 25 липня 2008 року б/н, ОСОБА_2, зареєстроване 29 липня 2008 року 12:18:42 реєстратором - Першою севастопольською державною нотаріальною конторою (адреса: 99055, АР Крим, м. Севастополь, просп. Генерала Острякова, 207); виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 29 липня 2008 року № 7645966 про арешт невизначеного майна, усього майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Позовна заява мотивована тим, що позивач вирішила придбати нерухоме майно та отримавши інформацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна дізналася про те, що в реєстрі наявне обтяження за номеро 7645966 від 29 липня 2008 року, накладене за постановою прокуратури м. Севастополя б/н від 25 липня 2008 року реєстратором - Першою Севастопольською державною нотаріальною конторою на все її майно. Зазначені в реєстрі відомості не містять інформації ні про конкретне кримінальне чи інше провадження (кримінальну справу), ні про те, відносно кого і з яких підстав було винесено прокуратурою м. Севастополя постанову б/н від 25 липня 2008 року.

Позивач здійснила запити до Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, прокуратури АР Крим та м. Севастополя щодо наявності кримінального провадження відносно ОСОБА_1, на підставі якого прокуратурою м. Севастополя будо накладено відповідне обтяження. На вказані запити позивач отримала відповіді про відсутність інформації про наявність кримінального провадження відносно ОСОБА_1 .

Також позивач звернулась до Міністерства юстиції України про надання інформації на припинення порушення прав та про скасування заборони на відчуження нерухомого майна та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження. Листом від 05 липня 2021 року Міністерство юстиції України надало відповідь інформаційного характеру та про наявність у позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.

Позивач вказувала, що ні один державний орган не виявив підстав, з яких існує обтяження нерухомого майна позивача.

Обтяження було накладено органом нотаріату, організація роботи якого, створення та ліквідація відноситься до компетенції Міністерства юстиції України на підставі статті 17 Закону України "Про нотаріат", а також те, що відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" організаційну систему державної реєстрації прав на нерухоме майно становить Міністерство юстиції України та його територіальні органи, державним реєстратором є зокрема нотаріус, який вчиняє нотаріальні дії від імені Держави і підпорядковується Міністерству юстиції України. Тому на думку позивача саме Міністерство юстиції України є належним відповідачем у даній справі. Крім цього, Перша севастопольська державна нотаріальна контора, яка зареєструвала обтяження, знаходиться на тимчасово окупованій території, тому звернутись із заявою про скасування запису про обтяження безпосередньо до цієї контори позивач не має можливості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що наявне порушення прав позивача щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у цій справі, у спірних правовідносинх позивач не пред`явила будь-яких вимог до Міністерства юстиції України та не довела, що саме Міністерство юстиції України порушило її права та законні інтереси.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у спірних правовідносинах. Разом із цим, позовні вимоги до прокуратури м. Севастополя як органу, на підставі постанови якого було вчинено обтяження прав позивача, позивачем не були заявлені.

Доводи апеляційної скарги про те, що Міністерство юстиції України є належним відповідачем у цій справі, оскільки нотаріальна контора, яка здійснила обтяженя, утворена відповідачем, визнано безпідставними. Також відхлиено аргументи скарги щодо неможливості залучення прокуратури м. Севастополя в якості відповідача, оскільки наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора України від 12 червня 2014 року Прокуратуру АР Крим та м. Севастополя передислоковано до м. Києва відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та є самостійною юридичною особою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравинська Ю. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року.

У касаційній скарзі вона просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 січня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відносно ОСОБА_1 відсутні будь-які записи в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань та не виявлено ні Офісом Генерального прокурора, ні Міністерством внутрішніх справ України, ні органами Національної поліції України, ні Прокуратурою АР Крим та м. Севастополя будь-якої іншої інформації підстав арешту і відповідно законності його подальшого існування. Неможливість Міністерства юстиції України вчиняти саме на даний час реєстраційні дії жодним чином не впливає на можливість для позивача зняти арешт звернувшись до приватного нотаріуса чи нотаріальної контори, чи іншого органу наділеного відповідними повноваженнями пред`явивши відповідне рішення суду. Крім того, Прокуратура АРК та м. Севастополя також не є суб`єктом державної реєстрації і не має повноважень для вчинення реєстраційних дій. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом всіх обставин справи. Судами не досліджені зібрані у справі докази та встановлені обставини у справі на підставі недостатніх доказів. Відповідач також вказувала, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних спірних правовідносинах.

Підставами касаційного оскарження зазначено пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиція інших учасників справи

У березні 2023 року Міністерство юстиції України надіслало засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу. Вказувало про необґрунтованість її доводів та просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів майна від 22 травня 2021 року № 257793877 накладено арешт нерухомого майна Першою севастопольською державною нотаріальною конторою 29 липня 2008 року, встановлено обтяження за номером 7645966 у вигляді арешту на підставі постанови б/н від 25 липня 2008 року прокуратури м. Севастополя. Зазначене обтяження застосовано стосовно усього майна ОСОБА_1 без зазначення ідентифікаційного податкового номера особи, майно якої перебувало під забороною відчуження; заявник внесення запису про обтяження - прокуратура м. Севастополя.

Оригінал чи засвідчена копія (копія) постанови б/н від 25 липня 2008 року прокуратури м. Севастополя у справі відсутня.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.


................
Перейти до повного тексту