Постанова
Іменем України
26 червня 2023 року
м. Київ
справа № 127/14275/18
провадження № 61-174св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Вінницька міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2022 року в складі судді Медяної Ю. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в складі колегії суддів Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також - відповідач), третя особа - Вінницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником 33/50 часток будинковолодіння, розташованого на АДРЕСА_1 . Іншим співвласником будинковолодіння є відповідач. Відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15 вересня 1953 року № 31/1183 колишньому власнику будинковолодіння було надано в постійне користування земельну ділянку площею 1 180,00 кв. м. Ці обставини також підтверджуються підтверджується довідкою комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "ВМБТІ") від 16 травня 2018 року № 2630. Позивач планує скористатись своїм правом на приватизацію частини вказаної земельної ділянки. Згода на встановлення добровільного порядку користування спільною земельною ділянкою від відповідача відсутня. Тому позивач звернулась до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 1 180,00 кв. м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, згідно варіанту 2 додатку № 3 висновку № 477, складеного 09 серпня 2019 року судовим експертом ТОВ "Подільський центр судових експертиз", за яким: співвласник 33/50 часток ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 764 кв. м, а співвласник 17/100 та 17/100 часток ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 386 кв. м; земельною ділянкою площею 30 кв. м ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуються спільно в рівних частках по 1/2 кожній.
Розподілено судові витрати.
Рішення мотивоване тим, сторони є співвласниками будинковолодіння. Вони не можуть встановити порядок користування земельною ділянкою, на які розташоване відповідне будинковолодіння, за взаємною згодою, добровільно, в позасудовому порядку. Тому наявні підстави для вирішення даного спору судом. При визначенні розмірів часток земельної ділянки, якии мають користуватися сторони, суд виходив із розмірів їх часток як співвласників будинковолодіння, які мають бути максимально пропорційні таким розмірам виходячи із запропоноваих експертом варіантів. При цьому суд також врахував фактичні обставини користування сторонами їх частиною будинковолодіння.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено беззадоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2022 року - без змін.
Виключено з резолютивної частини рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2022 року абзац третій щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 1 057,40 грн.
Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції щодо вирішення спору по суті, визнав його висновки обґрунтованими.
Апеляційний суд відхилив як безпідставні доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції по суті спору, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для відповідача, має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Проте при вирішенні питання про стягнення судових витрат суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та помилково стягнув з неї на користь позивача судовий збір. у сумі 1 057,40 грн. Тому у цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної частини рішення суду першої інстанції абзацу третього щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 1 057,40 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року. У касаційній скарзі відповідач просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судове рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом всіх обставин справи. Судами не досліджені зібрані у справі докази та встановлені обставини у справі на підставі недостатніх доказів. Відповідач також вказувала, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних спірних правовідносинах.
Підставами касаційного оскарження зазначено пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Путілін Є. В. надіслав засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу. Вказував про необґрунтованість її доводів та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно договору дарування від 01 листопада 1985 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 49/100 житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться на земельній ділянці площею 1 160,00 кв. м на АДРЕСА_1 .
За договором від 08 травня 1984 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які проживають на АДРЕСА_1, володіючи разом цим житловим будинком ( ОСОБА_3 - 33/50 частки), ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - 17/50 частки, встановили порядок користування вказаним будинком.
Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_3 належить 33/50 частки, а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - по 17/100 частки цього житлового будинку.
За рішенням виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих від 15 вересня 1953 року № 31/1183 "Про наслідки обміру земель по будівельному кварталу" зареєстровано за землекористувачами будівельного кварталу 38 960 кв. м. Виявлені залишки земельних ділянок площею 3 635 кв. м залишено у тимчасовому користуванні землекористувачам вказаного кварталу, у тому числі, земельну ділянку площею 1 180 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді КП "ВМБТІ" від 16 травня 2018 року № 2630 за матеріалами інвентаризаційної справи № 1552 на житловий будинок АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 ) на підстав рішення виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих від 15 вересня 1953 року № 31/1183 за вказаним будинком закріплена земельна ділянка площею 1 180,00 кв. м. Згідно з додатком № 2/244 до рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів від 04 червня 1987 року № 200 житловому будинку АДРЕСА_1 присвоєно № 21. Крім того, заз6начено відомості про зміну номера будинку, а саме: 1948 рік - АДРЕСА_3 ; 1964 рік - АДРЕСА_4 ; 1977 рік - АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту прийомки-передачі межевих знаків на зберігання від 05 травня 2018 року межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, наданої власниками/користувачам земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд закріплені в натурі (на місцевості) межевими знаками.
За свідоцтвом про право на спадщину від 17 березня 1972 року спадкоємцями ОСОБА_5 за законом є дружина - ОСОБА_3, дочки - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в рівних частках. До складу спадкового майна входить половина (1/2) житлового будинку з відповідною частиною службових допоміжних будівель, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Це майно спадкодавцеві на підставі довідки, виданої Вінницьким міським бюро технічної інвентаризації 25 лютого 1972 року № 82. Інша половина (1/2) цього будинку з відповідною часткою службових будівель належить ОСОБА_3 згідно статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР (України).
Відповідно до договору дарування від 07 серпня 1984 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 17/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку експерта від 09 серпня 2019 року № 477 за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, складеного ТОВ "Подільський центр судових експертиз" (судовим експертом Данилюк В. О.), на розгляд суду запропоновано 4 варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 1 180,00 кв. м домоволодіння (будинку та господарських споруд) АДРЕСА_1 між співвласниками.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2021 року у справі № 127/14777/19 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Вінницька міська рада, про встановлення юридичного факту, встановлення часток та виділ часток в натурі, встановлення порядку користування житловим будинком, визнання права власності на новостворене майно, затверджено мирову угоду згідно якої:
1. Частка у праві спільної часткової власності ОСОБА_1 складає 33/50 часток будинковолодіння.
2 . Частка у праві спільної часткової власності ОСОБА_2 складає 17/100 та 17/100 часток будинковолодіння.
3 . Сторони встановлюють наступний порядок користування будинковолодінням АДРЕСА_1 :
ОСОБА_1 користується: коридором 1-2 площею 4.7 кв. м, коридором 1-3 площею 4.7 кв. м, кімнатою 1-4 площею 16.1 кв. м, кімнатою 1-5 площею 11.7 кв. м, кімнатою 1-6, площею 14.9 кв. м, кімнатою 1-7 площею 7.4 кв. м, кухнею 1-8 площею 7,0 кв. м. Разом - 65.8 кв. м.
ОСОБА_2 користується: коридором 2-1 площею 4.4 кв. м, коридором 2-2 площею 3.7 кв. м, санвузлом 2-3 площею 5,4 кв. м, кухнею 2-4 площею 11.5 кв. м, кімнатою 2-5 площею 10.5 кв. м, кімнатою 2-6 площею 9,0 кв. м. Разом - 44,5 кв. м.
Коридором 3-1 площею 1,3 кв. м, санвузлом 3-2 площею 1,6 кв. м, кімнатою 3-3 площею 19,2 кв. м, кімнатою 3-4 площею 10,7 кв. м, коридором 3-5 площею 3.6 кв. м, кухнею 3-6 площею 5.1 кв. м. Разом - 41.5.кв. м.
ОСОБА_1 користується: наступними господарськими спорудами: сараєм під літерою "б", сараєм під літерою "Б", погрібом "п/Б", криницею 5.
ОСОБА_2 користується наступними господарськими спорудами гаражем під літерою "Д", з оглядовою ямою "о/Д", сараєм під літерою "В", погрібом "п/В", вбиральнею під літерою "Г", сараєм під літерою "б-1".
ОСОБА_2 зобов`язується у місячний термін з дня набрання чинності даною мировою угодою демонтувати тимчасовий гараж під літерою "Ж".
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року та постановою Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, КП "ВМБТІ" про встановлення факту права власності та зобов`язання провести перерахунок часток власності між співвласниками.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.