Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 465/6152/18
провадження № 61-319св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілія Володимирівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Михайло Романович, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на постанову Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позову і рішень судів попередніх інстанцій
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що з 14 жовтня 2003 року вона є власником квартири АДРЕСА_1 та гаража АДРЕСА_2 . 23 травня 2018 року вона, прийшовши у свою квартиру, дізналася, що у ній замінено замки та поставлено на вікнах ролокасети, також у квартирі були сторонні люди, які здійснювали ремонтні роботи. Після звернення до поліції їй стало відомо, що 30 травня 2017 року її квартиру відчужено у власність ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного від її імені. У подальшому квартиру продано ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 13 липня 2017 року. Також 14 липня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного від її імені, ОСОБА_2 придбала гараж АДРЕСА_2 .
Посилаючись на те, що невідома особа шахрайським способом, використавши її документи, представляючи себе як ОСОБА_1, не маючи правових підстав для відчуження переліченого нерухомого майна, продала належні їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3 та гараж АДРЕСА_2, позивачка просила витребувати у її власність це нерухоме майно з незаконного володіння відповідачки ОСОБА_2, скасувати попередні записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 та гараж АДРЕСА_2 .
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, та повернено її у володіння ОСОБА_1 . Скасовано попередні записи про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 . Витребувано у ОСОБА_2 гараж АДРЕСА_2, та повернено його у володіння ОСОБА_1 . Скасовано попередні записи про державну реєстрацію права власності на гараж АДРЕСА_2, за ОСОБА_2 .
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірне нерухоме майно вибуло з власності позивачки поза її волею на підставі договорів купівлі-продажу, які остання не підписувала. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, проте порушене право позивача підлягає відновленню шляхом витребування майна власником від добросовісного набувача.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у цій справі стосується прав малолітніх осіб на житло, суд першої інстанції зобов`язаний був проявити особливу уважність в питанні дотримання процесуальних прав дітей, зокрема вирішити питання щодо залучення до участі у справі органу опіки та піклування. Місцевий суд не визначився з колом осіб, які повинні брати участь у розгляді цієї справи, що має значення для правильного її вирішення, не врахував всі обставини справи, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2018 року у справі № 522/12782/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/24690/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 2-2164/11, від 04 липня 2019 року у справі № 520/11389/15-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 569/11322/17.
Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника у додаткових поясненнях на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такі пояснення подані заявником із порушенням строків, встановлених частиною першою статті 398 ЦПК України.
Верховний Суд не бере до уваги подані представником ОСОБА_2 - ОСОБА_5 пояснення у справі, оскільки такі подані заявником із порушенням строків, встановлених частиною першою статті 395 ЦПК України та визначених судом в ухвалі від 26 січня 2023 року.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - частковому скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 була власницею квартири АДРЕСА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 14 жовтня 2003 року серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 також була власницею гаража № НОМЕР_2 площею 17,1 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на гараж від 14 жовтня 2003 року серії НОМЕР_3 .
30 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з умовами якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В. за реєстровим номером 782 .
13 липня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з умовами якого ОСОБА_3 передав (продав), а ОСОБА_2 прийняла у власність (купила) квартиру АДРЕСА_1, та оплачує її вартість за ціною та у порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до договору купівлі-продажу гаража від 14 липня 2017 року ОСОБА_1 продала у власність ОСОБА_2 гараж № НОМЕР_2, загальною площею 17,1 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М. Р. за реєстровим номером 765.
На розгляді в Личаківському районному суді м. Львова перебуває справа № 463/11376/20 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні від 26 травня 2018 року № 12018140080001605 про обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою cтатті 190, частиною третьою статті 28 - частиною третьою cтатті 358, частиною третьою cтатті 28 - частиною четвертою cтатті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою cтатті 190, частиною третьою статті 28 - частиною третьою cтатті 358, частиною третьою cтатті 28 - частиною четвертою cтатті 358 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28 - частиною третьою cтатті 358, частиною третьою статті 28 - частиною четвертою cтатті 358 КК України, а саме: вказані особи обвинувачуються у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому в складі організованої групи, у великих розмірах, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого вказаними статтями КК України. Потерпілими у вказаній справі є, у тому числі, ОСОБА_1 .
Так, відповідно до висновку експерта від 31 січня 2020 року № 10/7/81, проведеного у кримінальному провадженні № 12018140080001605, два підписи від імені ОСОБА_1, які наявні у двох примірниках договору купівлі-продажу квартири від 30 травня 2017 року, зареєстровані в реєстрі за № 782, - виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Також підпис від імені ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу гаража від 14 липня 2017 року, який зареєстрований в реєстрі за № 765, - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018140080001605, де позивачка є потерпілою, у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В. та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяка М. Р. вилучено оригінали документів, які подавалися для укладення договорів купівлі-продажу спірного майна.
За інформацією Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 05 липня 2018 року паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданий 04 серпня 2008 року Сокальським районним відділом управління Міністерства внутрішніх справ України громадянину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний паспорт значиться втраченим і є недійсним.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні зазначала, що вона працювала ріелтором у ПП "Ромакс". Літом 2017 року їй зателефонував колега ОСОБА_10 та попросив показати квартиру, яка виставлена на продаж. Він пояснив, що жінка, яка продає квартиру, заборгувала гроші, тому продаватиме її задешево. Нотаріус Сиротяк М. Р. перевіряв документи. До нотаріуса Амбросійчук Л. В. вони не зверталися. Жінку, яка продавала квартиру, вона бачила зі спини. Там був ще чоловік за національністю грузин. Через два роки їй подзвонили і сказали, що то була афера.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 зазначав, що позивачку побачив у судовому засіданні вперше. ОСОБА_2 є його знайомою. Ріелтора ОСОБА_11 він попросив знайти для ОСОБА_2 квартиру. Людей, які продавали квартиру, він не роздивлявся. Жінку, яка продавала квартиру, він бачив лише зі спини, тому не зосереджувався.
Правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 317 та частини першої статті 319 ЦК України власнику належить, зокрема право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У статті 330 ЦК України закріплено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати власне майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Наведеною нормою права передбачено вичерпний перелік умов, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких умов є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Тож можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).