1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 303/3830/20

провадження № 61-4993св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Коломієць Г. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач) Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: Закарпатська регіональна філія Державного підприємства "Українське державне геодезичне підприємство", Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Бедь Мирослава Іллівна, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2021 року у складі судді Куцкіра Ю. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Кожух О. А., Бисаги Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Закарпатська регіональна філія Державного підприємства "Українське державне геодезичне підприємство", Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, про визнання недійсним державного акта на право власності на землю, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є співвласником 1/4 частини будинку на АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 вересня 2013 року державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі за № 2-428.

Іншим співвласником 3/4 частини зазначеного будинку є її батько ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 02 липня 1986 року Мукачівською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 5588, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 вересня 2013 року державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі за № 2-427.

22 січня 2020 року, ОСОБА_3, як співвласник житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами, дав свою згоду, посвідчену нотаріально на безоплатну приватизацію земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, на АДРЕСА_1, та не заперечував проти того, щоб цю земельну ділянку було передана їй у власність.

23 червня 2020 року вона звернулася до Закарпатської регіональної філії Державного підприємства "Українське державне геодезичне підприємство" із заявою про виготовлення кадастрового плану на земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, було встановлено, що по межі зазначеної земельної ділянки розташована земельна ділянка, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 2110400000:01:007:0230, власником якої є ОСОБА_2 на підставі державного акта серії ЯЕ № 433241, виданого 24 липня 2009 року відділом Держкомзему у м. Мукачево.

При складанні технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 було внесено недостовірні дані щодо меж земельної ділянки, внаслідок чого відбулося накладення земельних ділянок, що належать їй та ОСОБА_2 . Зазначені земельні ділянки є суміжними.

Згідно з схемою накладення земельних ділянок, що належить їй та ОСОБА_2, площа накладення становить 0,0029 га. Помилка, внаслідок якої відбулося накладення земельних ділянок, допущена виконавцем землевпорядних послуг. При виготовленні технічної документації на підставі якої було сформовано земельну ділянку, кадастровий номер 2110400000:01:007:0230, допущено технічну помилку в конфігурації земельної ділянки, зокрема наявна невідповідність промірів зазначених на державному акті на право власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2, промірам, які є в натурі.

Лінійні розміри та конфігурація земельної ділянки, площею 0,10 га, на АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, не відповідають лінійним розмірам та конфігурації земельної ділянки на АДРЕСА_1, яка знаходиться в її користуванні.

У результаті порівняння земельних ділянок встановлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 накладається на земельну ділянку на АДРЕСА_1 . Площа накладення згідно схеми накладення земельних ділянок становить 0,0028 га.

У позасудовому порядку вирішити питання щодо відновлення меж земельних ділянок неможливо.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на статтю 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 152, 158 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), просила суд:

визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 433241 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_2, виданий 24 липня 2009 року відділом Держкомзему у м. Мукачево;

скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 за державним актом серії ЯЕ № 433241.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним державний акт серії ЯЕ № 433241 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_2, виданий 24 липня 2009 року відділом Держкомзему у м. Мукачево.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 за державним актом серії ЯЕ № 433241 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 2110400000:01:007:0230, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_2, виданий 24 липня 2009 року відділом Держкомзему у м. Мукачево.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, як землекористувач суміжної земельної ділянки, права якої порушені, у зв`язку з накладанням меж земельної ділянки ОСОБА_2 на її земельну ділянку, має право вимагати усунення перешкод у користуванні її земельною ділянкою.

Тому суд дійшов висновку, що відведення земельної ділянки, кадастровий номер 2110400000:01:007:0230, та передача її у власність ОСОБА_2 порушує права позивача щодо належного користування своєю земельною ділянкою, оскільки унеможливлює розробку технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2021 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що у даному випадку має місце накладення меж суміжних земельних ділянок. Площа накладення становить 0,0028 га. Земельна ділянка відповідача частково сформована за рахунок земельної ділянки позивача.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, визнання недійсним державного акта на землю відповідача та скасування за нею державної реєстрації права власності на земельну ділянку, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та виходив із доведеності позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Бедь М. І., на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) та постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 362/884/16-ц (провадження № 61-346св19), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/17845/15-ц (провадження № 61-14507св18), від 19 жовтня 2020 року у справі № 686/10181/17 (провадження № 61-289св19), від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 (провадження № 61-13573св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виділення ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_1 землевпорядною організацією в натурі та документи, які б посвідчували право користування цією земельною ділянкою, її площу, конфігурацію, тощо.

Таким чином, користування зазначеною земельною ділянкою члени сім`ї ОСОБА_1 здійснювали до встановлення її меж в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, тому висновки судів попередніх інстанцій про накладення меж земельних ділянок є передчасними.

Також матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок накладення меж земельних ділянок належних сторонам відбулося зменшення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1, за рахунок збільшення земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 . Отже, суди попередніх інстанцій прийняли до уваги висновок земельно-технічної експертизи від 15 березня 2021 року № 0018/2021 як належний доказ при відсутності даних щодо фактичного користування позивачем земельною ділянкою.

Крім того, судами попередніх інстанцій не залучено до участі у справі належної третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, зокрема орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади який прийняв рішення про видачу оскаржуваного державного акта на землю.

Стягуючи витрати понесені позивачем на правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили критерій реальності адвокатських послуг, розумність їх розміру, фінансового стану обох сторін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року справу № 303/3830/20 призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 вересня 2013 року спадкоємцями майна ОСОБА_4, 1950 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її: чоловік ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_1 . Спадщина складається з 1/2 частини житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 6).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 вересня 2013 року № 9519943 ОСОБА_1 є власником 1/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 7).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 22 січня 2020 року він, як співвласник житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, надав свою згоду на безоплатну приватизацію земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, на якій розташований зазначений житловий будинок, та не заперечував щоб цю земельну ділянку було передана у власність іншого співвласника будинку ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 8).

23 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатської регіональної філії Державного підприємства "Українське державне геодезичне підприємство" із заявою про виготовлення кадастрового плану на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 9).

Після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, було встановлено, що по межі зазначеної земельної ділянки розташована земельна ділянка, площею 0,1 га, кадастровий номер 2110400000:01:007:0230, власником якої є ОСОБА_2 на підставі державного акта серії ЯЕ № 433241, виданого 24 липня 2009 року відділом Держкомзему у м. Мукачеві Закарпатської області.

Відповідно до кадастрової зйомки, здійсненої сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_5, земельна ділянка, розташована у АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, накладається на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1, розташовану у АДРЕСА_1 . Площа накладення становить 0,0029 га (т. 1, а. с. 10, 11).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 липня 2020 року № 216173641 ОСОБА_2 на праві власності належить 3/4 та 1/4 частин земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,1 га, кадастровий номер 2110400000:01:007:0230, на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 14-16).

Відповідно до висновку відділу Держкомзему у м. Мукачево Закарпатської області від 22 січня 2009 року № 35 земельну ділянку на АДРЕСА_2 було передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення Мукачівської міської ради від 18 грудня 2008 року № 804 ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 103).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 433241 від 24 липня 2009 року співвласниками земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 2110400000:01:007:0230, розташованої на АДРЕСА_1, є ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 108).

Відповідно до договору про поділ земельної ділянки та визначення часток від 25 червня 2014 року ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 домовились про поділ земельної ділянки розташованої у АДРЕСА_2, зокрема по 1/4 частині кожному (т. 1, а. с. 109, 110).

Згідно з договором дарування 3/4 часток земельної ділянки від 25 червня 2014 року ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передали безоплатно ОСОБА_2 3/4 частки земельної ділянки розташованої у АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 111).

Відповідно до висновку судового експерта Павлич О. В. від 15 березня 2021 року № 0018/2021 накладення суміжних земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 має місце, становить 0,0028 га.

У відповідності до проведених обмірів встановлено (в місцях відсутності твердих меж, фактичне користування встановлюється за поясненнями землекористувача): площа земельної ділянки по фактичному використанню ОСОБА_2 становить 0,0894 га; площа земельної ділянки по фактичному використанню ОСОБА_1 становить 0,0998 га.

Земельна ділянка ОСОБА_2, яка належить їй відповідно до державного акта на земельну ділянку серії ЯЕ № 433241, частково сформована за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у фактичному використанні ОСОБА_1 . Площа ділянки, яка перебуває у фактичному використанні ОСОБА_1, але згідно державного акта на земельну ділянку серії ЯЕ № 433241 належить ОСОБА_2 становить 0,0028 га.

Як встановлено проведеним накладанням даних державного акта на земельну ділянку серії ЯЕ № 433241, на фактичні межі земельних ділянок, то встановлені на місцевості фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_2 не відповідають із даними кадастрової інформації, у частині заступу площею 0,0028 га (т. 1, а. с. 166-180).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Бедь М. І. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.


................
Перейти до повного тексту