Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 161/20763/21
провадження № 61-2633св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Волинського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що між ним та відповідачем 17 грудня 2019 року укладено договір позики, відповідно до якого він передав відповідачу в борг грошові кошти в розмірі 45 000 доларів США, які останній зобов`язався повернути 31 грудня 2020 року, про що написав власноручно розписку.
Своїх зобов`язань відповідач не виконав та у встановлений договором строк грошові кошти не повернув. Крім того, за розрахунками позивача за період з 01 січня 2021 року по 17 листопада 2021 року сума 3 % річних від простроченої суми боргу становить 1 184 доларів США.
Враховуючи наведене просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 17 грудня 2019 року у розмірі 45 000 доларів США та 3 % річних в розмірі 1 184 доларів США, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2022 року у складі судді Філюк Т. М. позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45 000,00 доларів США заборгованості за договором позики від 17 грудня 2019 року, 1 184,00 доларів США 3% річних та 11 350,00 грн судового збору.
Задовольняючи позовні могиги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, які випливають із договору позики на підставі власноручно складеної відповідачем розписки. Враховуючи те, що відповідач взяті у борг грошові кошти не повернув, тому вони підлягають стягненню на користь позивача у судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 23 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17 025,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 23 січня 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалено у справі додаткове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16 120,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи зміст написаного документа від 17 грудня 2019 року, дійшов висновку про відсутність доказів щодо укладення між сторонами 17 грудня 2019 року договору позики.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, від 12 листопада 2020 року у справі № 154/3443/18, від 05 вересня 2018 року у справі № 756/8630/14-ц, провадження № 61-8792св18, від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17, провадження № 61-1899св20, від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20, від 02 червня 2021 року у справі № 531/152/19, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 752/13757/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 332/731/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 154/3443/18, від 21 вересня 2022 року у справі № 348/2263/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зміст розписки, не надав йому належної оцінки. З розписки вбачається, що ОСОБА_2 отримав визначену розпискою грошову суму в борг.
Заявник вказує, що вказаний правочин є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався.
Також заявник вказує на суперечливу поведінку відповідача щодо обставин написання вказаної розписки під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Зазначає, що сама розписка є єдиним необхідним доказом, що підтверджує укладення договору позики. Письмова форма договору позики підтверджується розпискою від 17 грудня 2019 року, що також є доказом передачі грошових коштів відповідачу. Отже зміст розписки підтверджує не лише факт укладення договору позики, а й передачу коштів, зазначених у ній.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, у якому вказано, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підтвердження укладеного 17 лютого 2019 року між сторонами договору позики позивач надав документ без назви, який вважає розпискою, за змістом якого ОСОБА_5 винен ОСОБА_6 ? 45000 $ сорок п`ять тисяч доларів США. Зобов`язується віддати гроші, які винен, до 31 грудня 2020 року. Дата 17 грудня 2019, ОСОБА_2, підпис.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).