Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 336/2426/20
провадження № 61-583св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування в особі районної адміністрації по Хортицькому району Запорізької міської ради, орган опіки та піклування в особі районної адміністрації по Шевченківському району Запорізької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування в особі районної адміністрації по Хортицькому району Запорізької міської ради, орган опіки та піклування в особі районної адміністрації по Шевченківському району Запорізької міської ради, про негайне відібрання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_3 . Батьком дитини є громадянин України ОСОБА_2, з яким вона не перебувала і не перебуває у зареєстрованому шлюбі та який до квітня 2019 року більшу частину часу проживав однією сім`єю разом із нею за місцем її реєстрації.
Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 30 вересня 2019 року № 456р було розглянуто її заяву про надання права зустрічатися з малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за наступним графіком: за попередньою домовленістю сторін кожну суботу та неділю місяця з 9.00 до 12.00, з урахуванням здоров`я дитини, у приступності батька ОСОБА_2 .
Натомість вказане розпорядження відповідачем не виконується, через що ОСОБА_1 зверталася до поліції про невиконання ОСОБА_2 розпорядження від 30 вересня 2019 року за № 456р та за фактом неадекватної поведінки відповідача до неї у присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 .
Вказувала, що 12 лютого 2019 року змушена була дати згоду на реєстрацію доньки за адресою батька дитини по АДРЕСА_1 .
Незважаючи на обране батьками місце реєстрації дитини, фактично малолітня ОСОБА_3 з моменту її повернення з пологового будинку і до квітня 2019 року проживала разом із матір`ю за її адресою та знаходилася під її доглядом.
Після народження дитини відносини між нею та відповідачем почали поступово погіршуватися, почастішали сварки.
06 квітня 2019 року відповідач, який на той момент вже проживав разом з батьками за місцем своєї реєстрації, шахрайським шляхом забрав дитину "для проведення сеансу масажу". Проте, коли вона, не дочекавшись дитини із батьком, звернулася з цього приводу до відповідача, він категорично відмовився віддавати доньку. Тобто відповідач фактично викрав дитину та самовільно змінив її місце проживання.
Враховуючи вищевикладене просила суд ухвалити рішення про негайне відібрання у батька ОСОБА_2 малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом повернення її до матері ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2022 року у складі судді Зарютіна П. В. у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що наразі відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки положення частини першої статті 162 СК України, якою передбачено відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання, покликані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання.
Суд першої інстанції зазначив, що після ухвалення 23 грудня 2020 року судового рішення про визначення з матір`ю місця проживання дитини остання з позивачем не проживала та не проживає, отже відповідач в розумінні положень статті 162 СК України самочинно не змінював місце проживання дитини ОСОБА_3, у тому числі шляхом викрадення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 із доповненнями від 22 серпня 2022 року задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2022 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано батька ОСОБА_2 повернути матері ОСОБА_1 малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що повернення малолітньої дитини за місцем проживання матері негативно впливатиме на її розвиток, відсутність обставин, які перешкоджають повернути дитину матері або будуть суперечити інтересам дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, самовільні, без згоди матері ОСОБА_1, дії ОСОБА_2 щодо зміни місця проживання дитини, невиконання останнім, як батьком, у добровільному порядку судового рішення у справі № 336/3744/19 щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, для якого законом не передбачено примусового порядку його виконання, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову позивача (матері) у цій справі про відібрання дитини у батька, поведінка якого є неправомірною.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц, провадження № 14-199цс19, від 03 жовтня 2018 року у справі № 682/2778/17, провадження № 61-37919св18, від 26 листопада 2019 року у справі № 241/402/19, провадження № 61-8390св19, від 20 листопада 2019 року у справі № 201/17854/16-ц, провадження № 61?6941св19, від 03 липня 2019 року у справі № 757/68957/17-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 355/1598/19, провадження № 61?13566св20, від 02 червня 2021 року у справі № 761/42220/18, провадження № 61-4818св21, від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 486/709/16-ц, від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17, провадження № 61?9545сво21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що станом на травень 2020 року місце проживання дитини не було визначено судом, а було добровільно визначено батьками дитини з урахуванням того, що позивач отримала розпорядження про встановлення їй графіку побачень з дитиною, ні до суду, ні до правоохоронних органів не зверталась, і лише постановою від 23 грудня 2020 року справі № 336/3744/19 було визначено місце проживання дитини з матір`ю, вважає, що вказаний позов є передчасним.
Вказує, що з лютого 2019 року по теперішній час дитина безперервно проживає разом не тільки із ним, а і з його батьками.
Вважає, що позивач у межах вказаної справи, обравши неналежний спосіб захисту, фактично обрала такий спосіб виконання судового рішення по іншій справі, просить в іншому судовому провадженні виконати рішення по справі № 336/3744/19.
При цьому зазначає, що подання позивачем уточнених позовних заяв законом не передбачено, тому апеляційний суд протиправно прийняв їх до уваги.
Також заявник посилається на те, що судом не враховано, що процес відібрання дитини у батька негативно позначиться на психологічному і фізичному здоров`ї дитини, травмує її психіку і порушить стан психологічного благополуччя.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі не перебували.
З пояснень ОСОБА_1 встановлено, що з 06 квітня 2019 року малолітня ОСОБА_3 фактично мешкає разом із батьком ОСОБА_2 за місцем проживання останнього у АДРЕСА_3 .
Згідно з актом обстеження умов проживання від 05 червня 2019 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 мешкають ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Вказана квартира на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7
09 червня 2019 року відділом по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради було складено акт обстеження умов проживання за місцем реєстрації позивача, при цьому було встановлено, що у відповідній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 створені всі умови для проживання малолітньої дитини.
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини та повернення її матері.
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2020 року у справі № 336/3744/19 ухваленим у складі судді Дацюк О. І., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем його проживання.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 серпня 2019 року, до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 серпня 2019 року, до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за місцем її проживання.
Постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року касаційні скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року залишено без змін.
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишено без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.