Постанова
Іменем України
30 червня 2023 року
м. Київ
справа № 177/315/22
провадження № 61-3256св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Трофименко Марина Володимирівна, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Коваль Н. В., від 30 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 25 жовтня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та Кредит") про захист прав споживачів.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що між ним та АТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладений договір-заява № 305835/12718/7-15 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт", за умовами якого ОСОБА_1 вніс грошові кошти в іноземній валюті в сумі 79 250,27 доларів США на рахунок № НОМЕР_1 на строк з 30 червня 2015 року по 30 січня 2016 року під 5,5% річних.
Станом на 22 лютого 2022 року вказаний вклад в іноземній валюті в сумі 79 250,27 доларів США позивачу не повернутий. В гривневому еквіваленті сума вкладу складає 2 257 412,24 грн.
Позивачу виплачено гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000 грн, однак невиплаченою залишилася сума вкладу в розмірі 2 057 412,24 грн.
Крім того, між ОСОБА_1 та АТ "Банк "Фінанси та Кредит" був укладений договір № 305835/11261/6-15 про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі Ф&К "Золотий" від 03 червня 2015 року, за яким відповідач відкрив позивачу депозитний рахунок
№ НОМЕР_2 у банківському металі (золото). Позивач вніс на цей рахунок банківський метал, загальною вагою 888 грам або 28,55 тройських унцій на строк з 03 червня 2015 року по 03 грудня
2015 року. За цим договором вартість банківського металу становить 1 542 634,15 грн.
Станом на 22 лютого 2022 року розміщені вклади позивачу повернуті не були, заборгованість по двох вкладах в гривневому еквіваленті становить 3 600 046,39 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на свою користь суму грошових коштів у розмірі 3 600 046,39 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області
від 30 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суди попередніх інстанцій, виходили з того, що права позивача не порушені, оскільки вимоги по депозитним договорам, в межах гарантованої суми 200 000 грн - виплачено, а вимоги, які перевищують гарантовану суму, включено до четвертої черги акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та буде виплачено у порядку черговості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Трофименко М. В. просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
02 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Трофименко М. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня
2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня
2022 року у цивільній справі № 177/315/22.
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що банк на вимогу позивача не виконав взяті на себе зобов`язання за договорами банківських вкладів та позбавив права користування належним йому майном.
Наголошує, що відкликання банківської ліцензії та початок ліквідації банку зумовило для ОСОБА_1 настання відповідних правових наслідків не з його вини, зокрема запровадження спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Крім того, банком порушено права ОСОБА_1 як споживача банківських послуг.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У травні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вказує, що права позивача не порушені, оскільки вимоги по депозитних договорах в межах гарантованої суми позивачу виплачено, а інші вимоги, які перевищують гарантовану суму, - включено до четвертої черги акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та буде виплачено в порядку черговості.
Фактичні обставини справи
03 червня 2015 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір № 305835/11261/6-15 про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі Ф&К "Золотий", відповідно до умов якого, банк відкриває "клієнту" депозитний рахунок у банківському металі золото, де "клієнт" вносить в цей рахунок банківський метал загальною вагою
888 грам або 28,55 тройських унцій металу на строк з 03 червня 2015 року по 03 грудня 2015 року.
30 червня 2015 між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір-заяву № 305835/12718/7-15 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" на 7 місяців в іноземній валюті.
Відповідно до пункту 1 договору-заяви вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок у сумі
79 250,27 доларів США на строк з 12 червня 2015 року по 30 січня 2016 року.
ОСОБА_1 виконав умови вказаних правочинів, проте банк у встановлені строки вклади не повернув.
Згідно з постановою Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 прийнято рішення відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
№ 230 від 18 грудня 2015 року розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за договором
№ 305835/12718/7-15 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" на 7 місяців в іноземній валюті від 30 червня 2015 року було виплачено ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 квітня 2016 року за № 488 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Кредиторські вимоги ОСОБА_1 у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку були акцептовані та включені до переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.