Постанова
Іменем України
29 червня 2023 року
м. Київ
справа № 752/2337/20
провадження № 61-4593св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кравець Дмитро Миколайович, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, в складі судді Мазура Ю. Ю., від 13 вересня
2022 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів:
Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О., від 22 березня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Позов мотивований тим, що 29 жовтня 2018 року у будівлі станції технічного обслуговування автомобілів, яка знаходиться на території приватної садиби за адресою: АДРЕСА_1, сталась пожежа, внаслідок якої було повністю знищено транспортний засіб марки "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав на праві власності позивачу.
За вказаним фактом пожежі в провадженні Голосіївського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12018100010010008 від 30 жовтня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КК України.
Згідно з технічним висновком № 132 щодо встановлення причин пожежі, яка сталася 29 жовтня 2018 року, встановлено, що найбільш ймовірною причиною пожежі є теплове займання горючих елементів у перекритті від димохідної труби під час топлення твердопаливного котла без догляду внаслідок порушення вимог Правил пожежної безпеки в України (розділ IV
п. 2.13) та прокладання димоходу опалювальних печей поверхнею горючих основ.
Відповідно до звіту № 71/11/18 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 20 листопада 2018 року, вартість майнової шкоди становить 118 087,61 грн.
ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, а тому, на думку позивача, саме відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, відповідно до статей 1187, 1192 ЦК України несе цивільно-правову відповідальність за завдану майнову шкоду, оскільки не забезпечила належне утримання майна.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з
ОСОБА_2 шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 208 087,61 грн, яка складається із майнової шкоди в розмірі
118 087,61 грн та 90 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі
10 000 грн.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що винуватість відповідача у спричиненні позивачу шкоди є недоведеною, а причини пожежі невстановленими. Відсутній безпосередній причинний зв`язок між завданою шкодою позивачу та діями відповідача, а жоден з наданих доказів на обґрунтування позову не містить в собі висновків про те, що саме відповідач будь-яким чином причетна до виникнення пожежі, що її поведінка є чи була неправомірною і призвела до спричинення шкоди позивачу.
Інших належних доказів про дійсні причини виникнення пожежі, з визначенням винних осіб, суду не надано, а дослідженими письмовими доказами спростовано презумпцію вини відповідача. Оцінивши надані докази, районний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Задовольняючи заяву про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що їх розмір є документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що відповідач на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката надала належні та допустимі докази цих витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кравець Д. М., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Д. М. подав касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду
від 22 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кравець Д. М., посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі
№ 905/1795/18, додатковій постанові Верховного Суду 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19, постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 04 жовтня 2021 року у справі № 922/3436/20,
від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували положення частини другої статті 134 ЦПК України, відповідно до якої у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого судового збору.
Вказує, що таблиця адвокатських послуг містить некоректні значення, що свідчить про необґрунтованість заявлених витрат.
Крім того, вартість послуг адвоката є явно завищеною, а розмір заявлених до відшкодування витрат - неспівмірним із категорією справи та предметом спору.
Відзив на касаційну скаргу не поданий
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому в іншій частині судом касаційної інстанції не перевіряються.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.