Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 751/6531/21
провадження № 61-10974св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області про стягнення шкоди.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є особою із інвалідністю 2 групи, учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС), і відноситься до 1 категорії. Зазначала, що на неї поширюється дія статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до частини 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 № 76-VIII, яка набрала чинності з 01 січня 2015 року, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань. Мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено у Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210, зі змінами.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 № 1-р(ІІ)2021 у справі № 3-333/2018(4498/18) за конституційною скаргою громадянина України ОСОБА_2 та інших громадян України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України". Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, що з метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважає, що держава зобов`язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.
Позивач вважала, що неконституційність закону, встановлена Конституційним Судом України, є підставою для застосування наслідків, передбачених у статті 1175 ЦК України, оскільки регламентована цією нормою цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям нормативно-правових актів, визнаних незаконними, стосується також і випадків визнання неконституційними законів. Зважаючи на те, що встановлення невідповідності Конституції України правового акта або його частини передує зверненню до суду із вимогою відшкодувати завдану шкоду і виступає визначальною передумовою для такого звернення, остання має розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Зазначала, що сума завданої їй шкоди за період з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2021 року становить 491 205,89 грн, яку розрахувала наступним чином: 885 720,00 грн (кошти, які вона мала отримати) - 394 514,11 грн (отримані нею кошти).
ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного бюджету України на її користь шляхом безспірного списання 491 205,89 грн за виконання бюджетних програм з КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання 491 205,89 грн з КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, керуючись положеннями частини третьої статті 152 Конституції України як нормами прямої дії, виходив з того, що внаслідок застосування неконституційного акта, позивач зазнала матеріальної шкоди, яка виражається у вигляді доходів, які вона могла б реально одержати за звичайних обставин (за умови застосування частини третьої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ), погодившись із розрахунком, проведеним позивачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області задоволено.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2022 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області про стягнення шкоди відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що положення частини третьої статті 152 Конституції України містять в собі посилання на спеціальний закон і за цих обставин відшкодування шкоди, завданої актами і діями, які визнані неконституційними, не може здійснюватися в іншому, ніж у встановленому законом порядку. Закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на час розгляду цієї справи, не прийнятий. При цьому положення статті 1175 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини, оскільки вони регламентують відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований, а не законом, визнаним неконституційним.
Відсутність на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судом у законодавстві України відповідних положень щодо відшкодування власникові шкоди, заподіяної актами і діями, що визнані неконституційними, не перешкоджає особі, яка вважає, що стосовно її права певний позитивний обов`язок не був виконаний, вимагати від держави компенсації за це невиконання на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому суд апеляційної інстанції застосував практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив всіх обставин справи, не врахував, що неприйняття і відсутність спеціального закону, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Визнанням такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII, Конституційний Суд України по суті припинив обмеження її права власності з боку держави, яке діяло протягом майже семи років та апріорі завдало їй збитків. Вказані збитки відносяться до шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, вони мають відшкодовуватись державою і за відсутності закону, який установлює порядок такої компенсації. Відсутність відповідного закону не може бути підставою для відмови у позові, а є підставою застосувати аналогію закону, а в разі відсутності подібної правової норми - аналогію права, з огляду на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії.
Якщо держава не запровадила дієві компенсаційні механізми за шкоду, заподіяну внаслідок дії статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII, це не має унеможливлювати захист її прав, які гарантовані Конституцією України. Вона має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного матеріального та процесуального обов`язку згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Реалізація права на отримання зазначеного відшкодування поставлена у залежність від існування компенсаційного механізму, що має бути встановлений в окремому законі. Водночас закон, який регулює порядок відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України шкоди, завданої внаслідок дії статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VII, не був прийнятий як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду цієї справи судом.
Таким чином, передбачене у Рішенні Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)2021 від 07 квітня 2021 року у справі № 3-333/2018(4498/18) право (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вона зазнала внаслідок дії статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VII, не породжує легітимного очікування на отримання від держави України такого відшкодування.
Крім того, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Заявник вказує про обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу "jura novit curia". Такі висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20).
Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (провадження № 14-17цс19) щодо негативного та позитивного обов`язків, які несе держава, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20), від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (провадження № 14-17цс19), від 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18 (провадження № 14-83цс20), від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року Головне управління державної казначейської служби України у Чернігівській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, та отримує пенсію за 2 групою інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами з ліквідації наслідків ЧАЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1.
Згідно із довідкою про розмір призначеної та фактично виплаченої пенсії, ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по серпень 2021 року фактично отримала пенсію за інвалідністю у загальному розмірі 394 514,11 грн.
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII, яка набрала чинності з 01 січня 2015 року, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено у Порядку обчислення пенсії
№ 1210, зі змінами.
Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня
2021 року у справі № 3-333/2018(4498/18) за конституційною скаргою громадянина України ОСОБА_2 та інших громадян України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу І Закону України
від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи та визначено, що вона втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону у редакції Закону