Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 490/2186/21
провадження № 61-7076св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Офіс Генерального прокурора,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Офісу Генерального прокурора - прокурора відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора Кудіної Тетяни Анатоліївни на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2022 року, ухвалене у складі судді Саламатіна О. В., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора (далі - прокурор) про стягнення моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства, прокуратури.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що у період із 14 лютого 2017 року до 15 лютого 2021 року, тобто протягом 48 місяців і 1 дня, безпідставно притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема підозрювався та обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, статтею 219 КК України.
У період досудового слідства йому обиралися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту, особистого зобов`язання із встановленням відповідних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України, а також накладався арешт на його та його доньки майно, допитувався його син.
Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України та виправдано його на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад даного кримінального правопорушення, а також визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 219 КК України та виправдано його на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення.
Позивач вказував, що внаслідок незаконного перебування під слідством та протягом судового розгляду кримінального провадження за вказаний період йому завдана значна моральна шкода, яка полягала у позбавленні його права на вільний вибір місця проживання, вибір лікаря, обмеженні у пересуванні у зв`язку з обранням запобіжних заходів. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, враховуючи його бездоганну ділову та суспільну репутацію, адже він близько 34 років пропрацював на різних посадах у галузі суднобудування, у тому числі 30 років на керівних посадах, нагороджений державною нагородою "Орден Знак Пошани", має беззаперечний авторитет у трудових колективах, поважний вік. Сам факт притягнення його до кримінальної відповідальності в якості підозрюваного, обвинуваченого був відомий родичам та знайомим, перебіг кримінального провадження висвітлювався в засобах масової інформації, в повідомленнях яких згадувалося його прізвище, що негативно вплинуло на його стосунки з людьми та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Негативним висвітленням подій було знищено авторитет, престиж та ділову репутацію. Також незаконне кримінальне переслідування завдало серйозного психологічного стресу, який негативно вплинув на його психоемоційний стан.
ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь 5 000 000,00 грн моральної (немайнової) шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора України про відшкодування шкоди задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокурати, суду у сумі 500 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що мінімальна сума компенсації моральної (немайнової) шкоди має бути не меншою ніж 312 000,00 грн (48 місяців х 6 500 грн.). Суд врахував характер правопорушення, яке ставилось позивачу у провину, строк обраного щодо нього запобіжного заходу, виконання якого проводилось у тому числі в умовах СІЗО, глибину фізичних і душевних страждань, завданих позивачу, наявність погіршення можливостей останнього у реалізації своїх життєвих планів під час перебування під слідством та судом і в умовах ізоляції, виходячи із засад розумності і справедливості, дійшов висновку, що відшкодування позивачу моральної шкоди у сумі 500 000,00 грн, є достатньою компенсацією спричинених моральних страждань.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2022 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції врахував те, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається із урахуванням встановлених обставин у кожній справі індивідуально. Принципове значення у таких категоріях справ має те, що розмір відшкодування моральної шкоди, завданої особі внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, як визначено законом. Обмеження щодо граничного розміру можливого відшкодування моральної шкоди у зв`язку із незаконним перебуванням під слідством та судом законом не встановлено. Тому апеляційний суд спростував доводи апеляційної скарги у частині розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 липня 2022 року представник Офісу Генерального прокурора - прокурор відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора Кудіна Т. А. (далі - представник Офісу Генерального прокурора) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити рішення суду першої та апеляційної інстанції в частини розміру моральної шкоди.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року касаційну скаргу представника Офісу Генерального прокурора залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року справа надійшла до суду.
19 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21), від 14 квітня 2021 року у справі № 520/14448/18 (провадження № 61-13986св20), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 61-31839св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20), від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 61-14118св18).
Не погоджуючись із розміром моральної (немайнової) шкоди, визначеної судом першої інстанції, представник Офісу Генерального прокурора вказує, що цей розмір має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до безпідставного збагачення. Сума відшкодування має бути обґрунтована судом з посиланням на докази та фактичні обставини справи, наведено відповідний розрахунок.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності та справедливості.
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014150020000020 від 20 березня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною п`ятою статті 191, статтею 219, статтею 356, частиною другою статті 364, частиною другою статті 364-1, частиною третьою статті 365-2 КК України.
За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014150020000020 від 20 березня 2014 року ОСОБА_1 14 лютого 2017 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, статтею 219 КК України.
У подальшому з кримінального провадження № 42014150020000020 від 20 березня 2014 року виділено кримінальні провадження №42017000000000567 від 01 березня 2017 року та №43017000000001815 від 06 вересня 2017 року, обвинувальний акт у якому скерований до суду.
У кримінальному провадженні №42017000000000567 від 01 березня 2017 року ОСОБА_1 про підозру не повідомлялося.
Встановлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42014150020000020 за місцем проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 проведено обшук, за результатами якого вилучено особисті речі і документи.
15 лютого 2017 року постановою слідчого Генеральної прокуратури України оголошено розшук ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року дозволено затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 20 квітня 2017 року встановлено, що підстав для оголошення ОСОБА_1 у розшук не було.
31 травня 2017 року ОСОБА_1 затримано співробітниками Служби безпеки України в Миколаївській області та під конвоєм супроводжено до м. Київ.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_1 від 09 червня 2017 року, протоколу допиту підозрюваного від 12 червня 2017 року, заяви захисника на адресу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16 червня 2017 року та відповіді вказаного органу, клопотання захисника про організацію проведення медичного обстеження від 16 червня 2017 року, відповіді слідчого Генеральної прокуратури України від 20 червня 2017 року, під час знаходження під вартою ОСОБА_1 скаржився на погіршення стану здоров`я та йому під час проведення слідчих дій у Генеральній прокуратури України викликалася бригада швидкої медичної допомоги.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з-під варти в залі суду та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання у період часу з 22 години до 07 години наступної доби. Вказаною ухвалою визнано, що підстав для оголошення ОСОБА_1 у розшук не було.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2017 року відносно ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що полягає у забороні підозрюваному залишати житло з 22 години до 07 години.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року відносно ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що полягає у забороні підозрюваному залишати житло з 22 години до 07 години.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року відносно ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що полягає у забороні підозрюваному залишати житло з 22 години до 07 години.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року відносно ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що полягає у забороні підозрюваному залишати житло з 09 години до 22 години наступної доби, чим змінено встановлені попередніми судовими рішеннями обмеження.
22 листопада 2017 року слідчим Генеральної прокуратури України відмовлено ОСОБА_1 у виїзді на санаторне лікування за медичними показниками.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що полягає у забороні підозрюваному залишати житло з 22 години до 06 години.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, із встановленням відповідних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 продовжено строк дії покладених на нього обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 рок у ОСОБА_1 продовжено строк дії покладених на нього обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року ОСОБА_1 продовжено строк дії покладених на нього обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2018 року ОСОБА_1 продовжено строк дії покладених на нього обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2018 року накладено арешт на майно:
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, який належить на праві власності доньці ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ;
- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві власності доньці ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ;
- земельну ділянку АДРЕСА_3, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Із повісток про виклик від 04 липня 2017 року, від 31 серпня 2017 року, від 07 вересня 2017 року, від 20 квітня 2018 року та від 15 травня 2018 року встановлено, що слідчий Генеральної прокуратури України викликав ОСОБА_1 для проведення слідчих дій та 15 травня 2018 року слідчий Генеральної прокуратури України викликав сина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, розпочатого відносно його батька.