Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 761/19654/21
провадження № 61-9744св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс",
треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерина Валеріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Мальцева Д. О., та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Мережко М. В., Ігнатченко Н. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Сіті Фінанс"), в якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 09 квітня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі за № 90941, про стягнення з неї на користь ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" заборгованості у розмірі 36 544,67 грн.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 09 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис про стягнення з неї на користь відповідача 36 544,67 грн.
Вказувала на те, що про існування виконавчого напису їй стало відомо із постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва від 19 травня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка надійшла на виконання за місцем її роботи. Крім того, із повідомлення банку їй стало відомо про накладення арешту на її картковий рахунок. Цю постанову вона не отримувала і про початок примусового виконання їй було невідомо.
Зазначала, що виконавчий напис № 90941 від 09 квітня 2021 року вчинено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами.
Вказувала на те, що у неї відсутні договірні відносини із відповідачем, будь-яких боргів перед відповідачем вона не має, а тому відповідач не міг надати нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Крім того, вона не отримувала від відповідача жодних повідомлень про наявність у неї заборгованості.
Враховуючи відсутність документів, нотаріус не міг встановити, за який саме період та на якій підставі виникла заборгованість перед відповідачем.
Зазначала, що дії відповідача та приватного нотаріуса суперечать вимогам Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та розділу 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів від 29 червня 1999 року № 1172, внаслідок чого порушено її права та охоронювані законом інтереси, які підлягають відновленню шляхом визнання виконавчого напису № 90941 від 09 квітня 2021 року таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва 14 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, враховуючи вимоги частини п`ятої статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, дійшов обґрунтованого висновку, що не знайшли підтвердження ні підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, ні сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, ні посилання позивачки на обґрунтування своїх правових вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, не перевірили право стягувача на вчинення виконавчого напису та повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріусом; не вирішили по суті клопотання щодо витребування доказів; не взяли до уваги той факт, що приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 не мала повноважень на вчинення виконавчого напису 09 квітня 2021 року, оскільки відповідно до даних Міністерства юстиції України рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05 квітня 2021 року № 3 свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 6997 від 28 липня 2008 року, видане ОСОБА_2, анульовано.
Також суди залишили поза увагою постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, в якій постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Посилання судів попередніх інстанцій на відсутність доказів, а саме виконавчого напису, не може бути підставою для відмови у позові.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18) та у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 759/6167/18 (провадження № 61-7591св20), від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18), від 19 січня 2022 року у справі № 554/132/20 (провадження № 61-14692св21).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В. від 19 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65315172.
Підставою відкриття виконавчого провадження є виконавчий напис № 90941 від 09 квітня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" заборгованості у розмірі 36 544,67 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України "Про нотаріат" та главі 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку.