Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 759/1454/22
провадження № 61-12210св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська міська рада,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року у складі судді Петренко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Желепи О. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у січні 2022 року звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила встановити факт постійного проживання її разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_2, після смерті якої залишилася спадщина, яка складається з 1/8 частки житлового будинку АДРЕСА_2 .
Вказала, що по 1/8 частці в цьому будинку також належали рідному брату та двом рідним сестрам померлої.
За життя ОСОБА_2 заповіт не склала.
Вона фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки проживала із спадкодавцем в одному будинку більше одного року, в тому числі на час відкриття спадщини, піклувалася про спадкодавця, доглядала її та матеріально забезпечувала, а рідні сестри померлої, через літній вік, не були в змозі забезпечувати постійний догляд за спадкодавцем.
У травні 2020 року їй стало відомо, що належна спадкодавцю на праві власності частка в будинку залишилася зареєстрованою за останньою, тому, з метою упорядкування документів та встановлення дійсного власника майна, звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка О. А. із заявою про відкриття спадщини, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з неподанням документів, що підтверджують факт постійного проживання із спадкодавцем.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 27 травня 2022 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивачем не доведено факт постійного проживання із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.
Київський апеляційний суд постановою від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що фактично позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача, однак в суду апеляційної інстанції відсутні повноваження для залучення належного відповідача (співвідповідача).
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки не призвело до неправильного вирішення справи.
Позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому показання свідків не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення вказаного факту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Перетятька О. В. у грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник як на підставу оскарження судових рішень посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що на час смерті спадкодавця позивач більше двох років проживала разом із ним в будинку АДРЕСА_2, піклувалася про спадкодавця, доглядала її та матеріально забезпечувала, тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину.
ОСОБА_1 від свого права на спадщину після смерті тітки не відмовлялася та відповідних заяв до органів нотаріату не подавала, факт постійного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтверджується рядом документів, а також показаннями сусідів.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тобто з порушенням норм процесуального права.
Також при винесенні рішення було порушено норми частини четвертої статті 265 ЦПК України, зокрема суд не вказав чому і з яких причин відхилив клопотання про виклик свідків і витребування матеріалів спадкової справи.
Клопотання про звернення до Київського державного нотаріального архіву колегією апеляційного суду було відхилено без будь-яких пояснень.
Апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_1, які були нею повторно подані при розгляді апеляційної скарги для встановлення обставин, які мали значення для правильного вирішення справи.
Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Святошинського районного суду міста Києва.
Справа № 759/1454/22 надійшла до Верховного Суду 16 лютого 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 31 травня 2023 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з 1/8 частки будинку на АДРЕСА_1 загальною площею 82,4 кв. м, житловою - 47,7 кв. м, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Київською державною нотаріальною конторою № 2 від 15 липня 2004 року за № 5-3235 та зареєстрованого КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" за реєстровим № 29484.
Звертаючись до суду з позовом позивач зазначала, що спадкове майно, яке належало ОСОБА_2, складалося з 1/8 частки будинку, яке вона отримала у спадок після смерті її брата ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з нею спадок в цьому будинку отримали в рівних частках її сестри та брат.
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Київською державною нотаріальною конторою № 2 15 липня 2004 року за № 5-3235 спадкоємцями ОСОБА_3 є в рівних частках є сестри ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та брат ОСОБА_5 .
У даному свідоцтві про право на спадщину зазначено, що спадкове майно складається з 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_3 .
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 живими були її рідні сестри ОСОБА_3, ОСОБА_4 та брат ОСОБА_5, які були співвласниками будинку, частка в якому належала на праві власності і померлій.
24 липня 2017 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом та 25 липня 2017 року зареєструвала право власності на 1/16 частку будинку АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка О. А. від 21 травня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що ОСОБА_1 не надала документів, які підтверджують факт постійного проживання зі спадкодавцем.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, але на час відкриття спадщини фактично проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 в приватному будинку АДРЕСА_2, тому вважала, що прийняла спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 у квітні 2021 року зверталася до Святошинського районного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенко О. А., ОСОБА_4, ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності в порядку спадкування за законом (справа № 759/7531/21).
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що спадкоємець ОСОБА_2 за законом, а саме її рідна сестра ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підтвердження факту проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_1 надала акт про фактичне проживання особи від 02 квітня 2020 року, затверджений ЖЕД № 2, згідно з яким мешканці будинку АДРЕСА_2 підтверджують, що ОСОБА_1, яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_5, проживала разом з тіткою ОСОБА_2 та вели спільне господарство.
З акта від 02 квітня 2020 року судами також встановлено, що мешканці будинку АДРЕСА_2, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ведення ними сумісного господарства. Водночас, в акті вказано, що ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_6, ОСОБА_7 проживає за адресою: АДРЕСА_7, а ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_8 .
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 05 вересня 2010 року обстеження житлово-побутових умов проведено за заявою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого надано задовільну оцінку. У акті, окрім іншого, також зазначено, що разом із заявником, тобто ОСОБА_2, проживає племінниця ОСОБА_1 ; співвласниками майна - будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, кожному з яких належить по 1/8 частці будинку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;