ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 938/632/20
провадження № 61-16716св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Верховинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області, ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Парфан Тарас Дмитрович, на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Бучинського А. Б., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В.,
Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку.
В обґрунтування позову вказувала, що 17 листопада 2014 року державний реєстратор реєстраційної служби Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області Кривнюк Я. Д. провів державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013, розташовану на присілку Підопліч Верховинського району Івано-Франківської області (запис № 17251613). Підставою проведення вказаної державної реєстрації був державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 970473, виданий 26 квітня 2010 року Верховинською селищною радою.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 липня 2015 року
у справі № 340/650/14-ц визнано незаконним рішення Верховинської селищної ради від 16 жовтня 2009 року в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1547 га у селищі Верховина, присілок Підобіч для ведення особистого селянського господарства та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 971473 від 26 квітня 2010 року, виданий ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.
Порушення права позивач пов`язувала з неможливістю зареєструвати право власності на належну їй земельну ділянку у зв`язку з перетином цієї земельної ділянки із земельною ділянкою з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013, яка належить ОСОБА_2 .
За таких обставин просила скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області Кривнюка Я. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 17251613 від 17 листопада 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013, розташованої на присілку Підопліч селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області
від 25 травня 2021 року позов задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області Кривнюка Я. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 17251613
від 17 листопада 2014 року щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013, розташовану на присілку Підопліч селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК 971473 від 26 квітня 2010 року, на підставі якого проведено оспорювану державну реєстрацію, визнано недійсним рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 липня 2015 року.
Місцевий суд врахував, що листом Відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Верховинської районної державної адміністрації від 30 листопада 2020 року № 6/01-14/01 ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013 на підставі рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 січня 2015 року у зв`язку з відсутністю у вказаному рішенні кадастрового номеру земельної ділянки.
За таких обставин суд першої інстанції з урахуванням відсутності у рішенні апеляційного суду від 1 січня 2015 року кадастрового номеру земельної ділянки єдиним способом поновлення порушених прав позивача вважав скасування рішення про державну реєстрацію, яка проведена на підставі визнаного недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Надаючи оцінку доводам заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Парфана Т. Д. про застосування позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що про оспорюване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивачу стало відомо 7 листопада 2017 року, а з даним позовом ОСОБА_1 звернулася 8 грудня 2020 року. Місцевий суд врахував, що пропуск позовної давності є незначним, та те, що в Україні з березня 2020 року діють карантинні заходи, пов`язані з COVID-19. Вказані обставини, за висновком суду, вказують на поважність причин пропуску позовної давності, тому на підставі частини п`ятої статті 267 ЦК України порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Парфана Т. Д. залишено без задоволення, а рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Парфан Т. Д. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що на земельній ділянці 2620855100:03:001:1013, право власності на яку зареєстровано за заявником оспорюваним рішенням про державну реєстрацію, знаходиться належний йому житловий будинок. Суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) про те, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Вказує про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про поважність причин пропуску позовної давності, оскільки спір між сторонами щодо меж земельних ділянок триває з серпня 2014 року, тому у позивача була об`єктивна можливість дізнатись про оспорюване рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Суди не врахували, що 7 вересня 2017 року позивач зверталася до апеляційного суду Івано-Франківської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 340/650/14-ц. У вказаній заяві позивач зазначала номер та дату прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію, що вказує про обізнаність позивача про його існування
з 7 вересня 2017 року. З огляду на викладене, висновок судів про те, що позивач дізналася про порушене право 17 листопада 2014 року є помилковим. На думку заявника, суди попередніх інстанцій не врахували висновки про застосування норм ЦК України щодо позовної давності, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) та Верховним Судом у постанові від 21 січня
2021 року у справі № 186/599/17 (провадження № 61-159св19).
Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що оспорюване рішення державного реєстратора прийнято на підставі державного акта, який визнано недійсним рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 липня 2015 року у справі № 340/650/14-ц, оскільки цим рішенням визнано недійсним державний акт серії ЯК № 971473
від 26 жовтня 2010 року, а рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку прийнято на підставі державного акта серії ЯК № 970473 від 26 жовтня 2010 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 4 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня
2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18),
у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 186/599/17 (провадження № 61-159св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ № 012110 від 20 січня 1999 року, виданого на підставі рішення Верховинської селищної ради Івано-Франківської області від 18 грудня 1997 року № 13, ОСОБА_1 належать земельні ділянки загальною площею 0,7256 га, цільовим призначенням яких є обслуговування будівель та ведення підсобного господарства, розташовані в присілку Підобіч Верховинської селищної ради Івано-Франківської області.
Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № РВ-2600243912017 від 2 серпня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей про земельну ділянку останньої до Державного земельного кадастру у зв`язку з перетином цієї ділянки із земельною ділянкою з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013.
Суди встановили, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17251613 від 17 листопада 2014 року, винесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Верховинського районного управління юстиції в Івано-Франківські області Кривнюком Я. Д., зареєстровано за ОСОБА_2 . Підставою для реєстрації речового права є державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК 970473 від 26 квітня 2010 року, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Верховинської селищної ради Івано-Франківської області від 16 жовтня 2009 року.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 липня 2015 року у справі № 340/650/14-ц визнано незаконним рішення Верховинської селищної ради Івано-Франківської області від 16 жовтня 2009 року в частині передачі
ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1547 га, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, розташованої в смт. Верховина присілок Підобіч, та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 971473
від 26 квітня 2010 року, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку
площею 0,1547 га.
Листом відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 30 листопада 2020 року № 6/01-14/01 ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013 на підставі рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 липня 2015 року у справі № 340/650/14-ц у зв`язку з відсутністю у вказаному рішенні кадастрового номера земельної ділянки.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Щодо вирішення позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 .
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", тут і далі в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного судового рішення, (далі - Закон № 3613-VI) державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно зі статтею 11 Закону № 3613-VI відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.
Пунктом е) частини першої статті 13 Закону № 3613-VI визначено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах): відомості про угіддя адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер); контури угідь; площа; інформація про документи, на підставі яких визначено угіддя; інформація про якісні характеристики угідь.
За правилами частини першої статті 15 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера (частини перша, друга, шоста статті 16 Закону № 3613-VI).
Згідно з частиною десятою статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок; 2) якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
Вказаний перелік є вичерпним.
Разом з цим, порядок скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно передбачений Законом України від 1 липня 2004 року
№ 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету міністрів України
від 26 жовтня 2011 року № 1141.
Так, відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1952 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1952 у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2
частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Встановивши, що рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області
від 1 липня 2015 року у справі № 340/650/14-ц визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, на підставі якого оспорюваним рішенням державного реєстратора проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.