ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 909/1191/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання Денисевича А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2022 (Стефанів Т.В.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 (Желік М.Б., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) у справі №909/1191/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" до 1) Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"; 2) Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, визнання права власності на земельну ділянку
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - Відповідач-1), Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича (далі - Відповідач-2) про: 1) витребування із чужого незаконного володіння Відповідача-1 на користь Позивача земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:0782 площею 0,6342 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 380717826110, розташованої за адресою: Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, участок Вишні; 2) скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31369576 від 13.09.2016 Відповідача-2 про право приватної власності Відповідача-1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:0782 площею 0,6342 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 380717826110; 3) скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності №16367563, щодо реєстрації за Відповідачем-1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:0782 площею 0,6342 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 380717826110; 4) визнання за Позивачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:0782 площею 0,6342 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 380717826110, розташованої за адресою: Івано-Франківська обл., м.Яремче, с.Поляниця, участок Вишні, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування готельної та господарської інфраструктури для надання туристичних послуг.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на суперечливу поведінку Відповідача-1, яка полягає у тому, що у позові, який розглядається Високим Судом Англії та Уельсу, Відповідач-1 стверджує та офіційно заявляє про нікчемність кредитних договорів, укладених протягом 2013-2014 років, серед яких зазначає і кредитні договори, укладені з ТОВ "Ранея", ТОВ "Інвестгруп", ТОВ "Церіс", на забезпечення виконання зобов`язань за якими 30.05.2016 з ТОВ "Зірка Буковелю" укладено договір іпотеки №994 і за яким в подальшому було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність. Тобто, стверджуючи про нікчемність основного зобов`язання, Відповідач-1 фактично висловив своє невизнання та неприйняття не лише кредитних договорів, але й договору, який укладався на забезпечення таких кредитних договорів, як похідного від основного зобов`язання, а саме, договору іпотеки №994 від 30.05.2016.
Позивач зазначає, що він, як власник нерухомого майна, переданого в іпотеку, не погоджується з позицією Відповідача-1 щодо нікчемності спірних кредитних договорів та договору іпотеки, однак, враховуючи зазначене, вважає, що така позиція Відповідача-1 призводить до безпідставності звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за спірними кредитними договорами.
Отже, як зазначає Позивач, вказуючи про нікчемність кредитних договорів, Відповідач-1 засвідчив відсутність волевиявлення та підстав набуття права власності на предмет іпотеки, а відтак і про ненабуття ним права власності на предмет іпотеки. Тому, з метою захисту права власності на предмет іпотеки Позивач, посилаючись на статті 215, 216, 316, 317, 319, 321, 391, 387 та 1212 ЦК України, просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та витребувати спірну земельну ділянку з незаконного володіння Відповідача-1, визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку.
2.1. Щодо позовних вимог до Відповідача-2 Позивач зазначає, що на час прийняття рішення про реєстрацію за Відповідачем-1 права власності на спірне іпотечне майно було відсутнє волевиявлення стягувача на звернення стягнення на предмет іпотеки, а також стягувачем було подано неповний перелік документів для проведення державної реєстрації прав, тому у державного реєстратора було відсутнє право приймати таке рішення та вчиняти запис про державну реєстрацію права власності.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022, у позові відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що Позивачем не наведено обставин, з якими закон пов`язує нікчемність іпотечного договору, і у даному випадку, Позивачем не ставиться питання дійсності, недійсності чи нікчемності низки кредитних договорів, тому такі обставини не входять до предмету доказування в цій справі, а суд не має права встановлювати їх в силу частини першої статті 14 ГПК України. При цьому, сам лише факт того, що Відповідач-1 у "Лондонському позові" стверджує про існування фактичних обставин нікчемності низки кредитних договорів, не може бути підставою для задоволення позовних вимог в цій справі. У "Лондонському позові" обставини нікчемності кредитних договорів заперечуються та не визнаються (оспорюються) відповідачами. Разом з тим, такі обставини ще не встановлено та не підтверджено Високим Судом Правосуддя. Судом встановлено, що предмет іпотеки, про витребування якого просить Позивач, було передано Відповідачу-1 в рамках укладеного сторонами договору, тобто в рамках зобов`язально-правових відносин, що виключає можливість застосування до цих відносин речово-правових засобів захисту, передбачених приписами статті 387 ЦК України. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння є безпідставною, як наслідок, відсутні підстави для скасування рішення та запису державного реєстратора щодо земельної ділянки, переданої в іпотеку. Також, суд зазначає, що у справі наявний лист Позивача №02 від 12.09.2016 про надання згоди Відповідачу-1 на звернення стягнення на предмет іпотеки, тому пред`явлення через шість років позову, спрямованого на повернення у власність іпотечного майна, із покликанням на відсутність волі Позивача на вибуття майна, є очевидною ознакою суперечливої поведінки саме Позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
5. Позивач подав касаційну скаргу (в новій редакції) на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
6. Суд апеляційної інстанції застосував пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у справах №390/34/17, №904/3315/18. Зокрема, судом не враховано, що до предмету судового розгляду у справах входить дослідження підстав і порядку застосування принципу "venire contra factum proprium" і наслідків застосування такого принципу в розрізі встановленого пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України принципу добросовісності.
7. Існує необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених справах №904/3614/20, №357/7734/18 щодо застосування пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України. Зокрема, ця справа і справи №904/3614/20, №357/7734/18 не є подібними між собою, оскільки, хоча до предмету судового розгляду у даних справах входить дослідження підстав і порядку застосування принципу "venire contra factum proprium" і наслідків застосування такого принципу в розрізі встановленого пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України принципу добросовісності, однак, суттєво відрізняються тим, що у даній справі саме через суперечливі дії Відповідача-1, як стягувача та заявлення ним у Лондонському суді про нікчемність кредитних договорів, на підставі яких Відповідач-1 набув у власність спірне майно, порушується право власності Позивача, адже Відповідач-1, висловивши своє волевиявлення щодо невизнання кредитних договорів іпотеки, фактично відмовився від права власності на спірне майно, проте продовжує користуватися таким майном і не повертає його законному власнику, яким є Позивач.
8. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 387 ЦК України, пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, пунктів 6, 9, 61 Порядку "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, у подібних правовідносинах в контексті витребування власником з чужого незаконного володіння майна, що перебуває у володінні особи, яка в порушення доктрини "venire contra factum proprium" стверджує про нікчемність договорів, на підставі яких нею в порядку звернення було набуто таке майно та попри невизнання вказаних договорів продовжує володіти і не повертає його законному власнику.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
9. Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій у цій справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що:
9.1. дії Позивача, який листом №02 від 12.09.2016 підтвердив свою згоду на задоволення Відповідачем-1 вимог за кредитними договорами за рахунок іпотечного майна за договором іпотеки, а згодом пред`являє позов про витребування у Відповідача-1 майна, набутого ним за договором іпотеки, суперечить попередній поведінці Позивача і є недобросовісними діями по відношенню до Відповідача-1, адже Відповідач-1 розумно та, як виявилося згодом - через п`ять років, собі на шкоду покладався на попередні заяви (поведінку) Позивача, яка висловлена договором іпотеки та листом №02 від 12.09.2016;
9.2. сам лише факт того, що Відповідач-1 в Англійській справі стверджує про існування фактичних обставин нікчемності низки кредитних договорів, не може бути підставою для задоволення позовних вимог в цій справі. В Англійській справі обставини нікчемності кредитних договорів заперечуються та не визнаються (оспорюються) відповідачами і такі обставини ще не були прийняті Високим Судом Правосуддя.
10. Відповідач-2 відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Відповідачем-1 та позичальниками - ТОВ "Церіс", ТОВ "Інвестгруп" та ТОВ "Ранея" укладено кредитні договори №4Ц14032И від 21.01.2014, №4Ц14060Д від 10.02.2014, №4И13700Д від 01.11.2013, №4И13703Д від 04.11.2013, №4Р13738Д від 18.11.2013, №4Р1433ІИ від 24.10.2014.
В забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами між ТОВ "Зірка Буковелю" (Іпотекодавець) та Відповідачем-1 (Іпотекодержатель) 30.05.2016 укладено договір іпотеки (зареєстрований в реєстрі за №994), пунктом 8 якого визначено майно, яке виступало предметом за договором іпотеки, зокрема, земельна ділянка - кадастровий номер 2611092001:22:002:0782 площею 0,6342 га, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №980460 від 27.05.2009, договору оренди землі №020929800119; земельна ділянка розташована за адресою: Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, участок Вишні; цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування готельної та господарської інфраструктури для надання туристичних послуг.
Пунктом 19 договору іпотеки визначено права Іпотекодержателя, до яких, зокрема, належить право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
В подальшому Позивачем збільшено свій статутний капітал за рахунок внеску у вигляді належного ТОВ "Зірка Буковелю" на праві власності нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.
Відповідно до акта прийому-передачі від 09.09.2016 ТОВ "Зірка Буковелю" передало, а Позивач прийняв майновий внесок до свого статутного капіталу у вигляді нерухомого майна, який становив предмет іпотеки, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:0782 площею 0,6342 га.
Листом №02 від 12.09.2016 Позивач у відповідь на лист Відповідача-1 від 11.09.2016 №11092016/7 повідомив, що свої вимоги Відповідач-1 може задовольнити у позасудовому порядку за умовами договору іпотеку та статей 33-38 Закону України "Про іпотеку".
На підставі іпотечного застереження Відповідач-1 звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність та зареєстрував 13.09.2016 за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:0782 площею 0,6342 га.
11.1. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2016 Відповідач-1 перейшов у державну власність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №961 від 18.12.2016.
У 2017 році Відповідач-1 звернувся до Високого Суду Англії та Уельсу з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Компанії "Тімтренд Лімітед", Компанії "Трейд Поїнт Агро Лімітед", Компанії "Колліер Лімітед", Компанії "Россін Івестінг Корп", Компанії "Мілберт Венчес Інк" та Компанії "ЗАО Укртранзитсервіс ЛТД" про стягнення коштів ("Лондонський позов").
Як зазначає Позивач, у "Лондонському позові" Відповідач-1 стверджує про наявність фактичних обставин, які, згідно аргументу Відповідача-1, якщо будуть встановлені Високим Судом Англії та Уельсу, матимуть своїм наслідком нікчемність ряду кредитних договорів в силу закону, включаючи кредитні договори, які забезпечувалися договором іпотеки.
12. Так, предметом позову у цій справі є вимоги про витребування з чужого незаконного володіння Відповідача-1 земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку за Відповідачем-1, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за Відповідачем-1 та визнання за Позивачем права власності на земельну ділянку.
12.1. Згідно з частиною першою статті 317 та частиною першою статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.
Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).