ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/2470/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." - Шестерні Н. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),
Фізичної особи - підприємця Набоки Леонори Василівни - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ."
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 (колегія суддів: Іванов О. Г. - головуючий, Антонік С. Г., Березкіна О. В.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 (суддя Мельниченко І. Ф.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ."
до Фізичної особи - підприємця Набоки Леонори Василівни
про визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) розірваним з 07.04.2022,
та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Набоки Леонори Василівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ."
про стягнення заборгованості в сумі 61 806,69 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МІГ." (далі - ТОВ "МІГ.") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Набоки Леонори Василівни (далі - ФОП Набока Л. В.) про визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 розірваним з 07.04.2022.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.04.2022 за адресою орендованого приміщення відбулася пожежа, в результаті якої було пошкоджено орендоване приміщення та подальше користування ним стало неможливим, і це позбавило позивача права на реалізацію його комерційних цілей. При цьому позивач звертався до відповідача з метою розірвати договір оренди нежитлового приміщення, проте відповідач відмовився розірвати цей договір, чим, на думку позивача, порушив його права.
1.3. У жовтні 2022 року ФОП Набока Л. В. звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом до ТОВ "МІГ." про стягнення 60 526,72 грн - заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, 379,74 грн - пені, 588,11 грн - інфляційних втрат, 312,12 грн - 3 % річних.
1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "МІГ." зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 904/2470/22, відмовлено у повному обсязі в задоволенні первісних позовних вимог ТОВ "МІГ." до ФОП Набоки Л. В. про визнання договору оренди нежитлового приміщення розірваним з 07.04.2022.
Частково задоволено зустрічні позовні вимоги ФОП Набоки Л. В. до ТОВ "МІГ." про стягнення 60 526,72 грн - заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, 379,74 грн - пені, 588,11 грн - інфляційних втрат, 312,12 грн - 3 % річних. Стягнуто з ТОВ "МІГ." на користь ФОП Набоки Л. В. 60 526,72 грн - основного боргу, 374,22 грн - пені, 588,11 грн - інфляційних втрат, 312,12 грн - 3 % річних. У решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.
2.2. Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що предметом первісного позову в цій справі є конкретно сформульована вимога про визнання договору оренди нежитлового приміщення розірваним з 07.04.2022. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про те, що ТОВ "МІГ." фактично просить встановити юридичний факт розірвання договору в минулому. З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції господарського суду, оскільки в цьому випадку суд не здійснює захист порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання. Таким чином, за висновком судів, цей спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує його поновлення, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні первісного позову.
Крім того, суди встановили, що ТОВ "МІГ." не надало доказів, які би свідчили про розірвання договору оренди нежитлового приміщення в односторонньому порядку. Долучена ТОВ "МІГ." угода про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, за висновком судів, свідчить про те, що ТОВ "МІГ." пропонувало розірвати договір оренди нежитлового приміщення за згодою сторін, проте таку згоду від ФОП Набоки Л. В. не отримало. Водночас господарські суди встановили, що ТОВ "МІГ." не реалізувало право розірвати договір оренди нежитлового приміщення в односторонньому порядку.
2.3. Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "МІГ." не надало доказів виконання зобов`язань щодо сплати орендних платежів на загальну суму 59 400,00 грн та витрат за нараховані комунальні послуги на загальну суму 1 126,72 грн. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "МІГ." основної заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення.
Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений ФОП Набокою Л. В., встановили, що такий розрахунок є правильним, а тому дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "МІГ." 3 % річних в сумі 312,12 грн та інфляційних втрат в сумі 588,11 грн.
Разом з тим господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок пені, здійснений ФОП Набокою Л. В., встановили, що в цьому розрахунку необґрунтовано нараховано пеню на заборгованість з компенсації комунальних нарахувань за період з 13.08.2022 до 30.09.2022 на суму 5,52 грн, оскільки умовами договору оренди нежитлового приміщення не передбачено відповідних умов щодо нарахування пені за порушення зобов`язання зі сплати компенсації комунальних нарахувань. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічної позовної вимоги про стягнення з ТОВ "МІГ." пені в сумі 374,22 грн.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/2470/22, до Верховного Суду звернулося ТОВ "МІГ." з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "МІГ." зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "МІГ.", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 607, 617, 652, 762 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19, від 20.02.2018 у справі № 910/5645/17 та постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2014 у справі № 5023/5132/12.
3.4. Крім того, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неповно та неправильно встановили фактичні обставини справи.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.07.2021 між ТОВ "МІГ." (орендар) та ФОП Набокою Л. В. (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення.
4.2. Відповідно до пункту 1.1.1 договору оренди нежитлового приміщення орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування для реалізації своїх комерційних цілей приміщення, розташовані в нежитловому будинку за адресою: м. Кривий Ріг, Дніпровське шосе, 20/18.
4.3. Пунктом 1.1.2 договору оренди нежитлового приміщення визначено, що будівля (приміщення) має такі характеристики: загальна площа приміщень, що здаються в оренду, - 107 м2, включаючи підсобне приміщення - 1,5 м2; автономне опалення; електрика (220 і 380 вольт); газ; вода; каналізація; телефон (номер телефону); частина окремого будинку складу, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, Дніпровське шосе 20/26, площею 130 м2.
4.4. Розділом 2 договору оренди нежитлового приміщення передбачено, що приміщення, які здаються в оренду, надаються орендарю для розміщення офісу та використання під склад, для зберігання будівельних матеріалів.
4.5. Відповідно до пункту 4.1 договору оренди нежитлового приміщення майно, що здається в оренду, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 2-х днів з моменту укладення цього договору.
4.6. Передача приміщень та майна, що здаються в оренду, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу такої оренди (пункт 4.3 договору оренди нежитлового приміщення).
4.7. Термін оренди 3 роки з дати підписання сторонами акта приймання-передачі орендарем об`єкта оренди (пункт 8.1 договору оренди нежитлового приміщення).
4.8. У пункті 9.1 договору оренди нежитлового приміщення сторони визначили, що цей договір підлягає односторонньому розірванню з обов`язковим повідомленням іншої сторони про це рішення у письмовій формі не пізніше 1 (одного) місяця.
4.9. Пунктом 9.2 договору оренди нежитлового приміщення встановлено, що договір може бути розірваний орендодавцем в терміновому порядку, без попереднього повідомлення про це, у разі невиконання зобов`язань за цим договором.
4.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до акта прийому-передачі від 01.07.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення - частину будівлі площею 2,8 м2, що розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Дніпровське шосе, 20/18 та Дніпровське шосе, 20/26 площею 130 м2.
4.11. Господарські суди також встановили, що ТОВ "МІГ.", звертаючись з позовом зазначало, що 07.04.2022 за адресою орендованого приміщення, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 20/18, відбулася пожежа, на підтвердження чого ТОВ "МІГ." надало акт про пожежу від 07.04.2022.
4.12. Крім того, ТОВ "МІГ." зазначало, що в результаті цієї події було пошкоджено орендоване приміщення, що позбавило ТОВ "МІГ." можливості реалізації його комерційних цілей, оскільки приміщення передавалися саме для використання його під склад для зберігання будівельних матеріалів. ТОВ "МІГ." також зазначало, що така обставина позбавила його того, на що воно розраховувало при укладенні договору оренди нежитлового приміщення.
4.13. З урахуванням викладених обставин ТОВ "МІГ." 16.06.2022 на адресу ФОП Набоки Л. В. надіслало повідомлення та угоду про розірвання договору оренди нежитлового приміщення.
4.14. ФОП Набока Л. В. у відповіді від 05.07.2022 № 168/88 відмовила в розірванні договору оренди нежитлового приміщення на запропонованих ТОВ "МІГ." умовах.
4.15. З огляду на викладене ТОВ "МІГ.", вважаючи, що відмова ФОП Набоки Л. В. розірвати договір оренди нежитлового приміщення порушує його права, звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання договору оренди нежитлового приміщення розірваним з 07.04.2022.
4.16. Крім того, ФОП Набока Л. В., вважаючи, що ТОВ "МІГ." неналежно виконує свої зобов`язання за договором оренди нежитлової будівлі в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом про стягнення 60 526,72 грн - заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, 379,74 грн - пені, 588,11 грн - інфляційних втрат, 312,12 грн - 3 % річних.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ "МІГ.", дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.
Щодо первісних позовних вимог ТОВ "МІГ."
5.3. Предметом первісного позову в цій справі є вимоги ТОВ "МІГ." до ФОП Набоки Л. В. про визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 розірваним з 07.04.2022.
5.4. Підставою позовних вимог є незаконна, на думку ТОВ "МІГ.", відмова ФОП Набоки Л. В. розірвати договір оренди нежитлового приміщення, і така відмова, як вважає ТОВ "МІГ.", порушує його права.
5.5. Колегія суддів зазначає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 09.08.2022 у справі № 921/504/20, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 24.05.2022 у справі № 910/3100/21.
5.6. За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
5.7. Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
5.8. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
5.9. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
5.10. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
5.11. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
5.12. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
5.13. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.
5.14. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
5.15. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.
5.16. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.
5.17. Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що предметом первісного позову в цій справі є конкретно сформульована вимога про визнання договору оренди нежитлового приміщення розірваним з 07.04.2022. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про те, що ТОВ "МІГ." фактично просить встановити юридичний факт розірвання договору в минулому. З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції господарського суду, оскільки в цьому випадку суд не здійснює захист порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання. Таким чином, за висновком судів, цей спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує його поновлення, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні первісного позову.
5.18. ТОВ "МІГ." не погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою. ТОВ "МІГ.", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.