ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2023 року
м. Київ
справа № 520/342/21
адміністративне провадження № К/9901/46993/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Бившевої Л.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №520/342/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 (головуючий суддя Катунов В.В., судді: Ральченко І.М., Чалий І.С.),
В С Т А Н О В И В :
У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просив:
- визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень №0232135-5606-2030, №0232135/1-5606-2030, №0232149-5606-2030, №0232149/1-5606-2030, №0232147-5606-2030, №0232147/1-5606-2030, №0232119-5606-2030, №0232119/1-5606-2030, №0232120-5606-2030, №0232120/1-5606-2030, №0085147-5606-2030, №0085147/1-5606-2030, №0085146-5606-2030, №0085146/1-5606-2030, №0085148-5606-2030, №0085148/1-5606-2030, №0085151-5606-2030, №0085151/1-5606-2030, №0085150-5606-2030, №0085150/1-5606-2030, №0085149-5606-2030, №0085149/1-5606-2030;
- скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2020 №0232135-5606-2030, №0232135/1-5606-2030, №0232149-5606-2030, №0232149/1-5606-2030, №0232147-5606-2030, №0232147/1-5606-2030, №0232119-5606-2030, №0232119/1-5606-2030, №0232120-5606-2030, №0232120/1-5606-2030, №0085147-5606-2030, №0085147/1-5606-2030, №0085146-5606-2030, №0085146/1-5606-2030, №0085148-5606-2030, №0085148/1-5606-2030, №0085151-5606-2030, №0085151/1-5606-2030, №0085150-5606-2030, №0085150/1-5606-2030, №0085149-5606-2030, №0085149/1-5606-2030.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при визначенні податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017-2019 звітні роки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень порушено положення Податкового кодексу України (далі також - ПК України), рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17 та рішення Старовірівської сільської ради від 22.06.2018 №28. Так, контролюючий орган неправильно та без належних правових підстав здійснив нарахування позивачу податкового зобов`язання з застосуванням максимальної ставки податку, визначеної виконавчими органами у розмірі 1% щодо усіх нежитлових будівель, які належать позивачеві на праві власності. Натомість, до нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1 (будівлі промисловості та склади), має застосовуватися ставка податку у розмірі 0,25%, до нежитлових будівель, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 (інші будівлі), підлягає застосуванню ставка 0,1%, а до будівель за адресою АДРЕСА_3 (будівлі сільськогосподарського призначення) - 0,2%.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 як за власником рахуються нежитлові будівлі за адресами:
- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 141,9 кв. м, право власності набуто 08.06.2015;
- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 1148,2 кв. м, право власності набуто 08.06.2015;
- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 131,8 кв. м, право власності набуто 08.06.2015;
- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 129,4 кв. м, право власності набуто 08.06.2015;
- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 204,5 кв. м, право власності набуто 08.06.2015;
- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 108,1 кв. м, право власності набуто 08.06.2015;
- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 191,4 кв. м, право власності набуто 08.06.2015;
- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 143,5 кв. м, право власності набуто 08.06.2015;
- цілісний майновий комплекс будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 10814,9 кв. м (розмір частки власності 19/25), право власності набуто 25.03.2013;
- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5173,8 кв. м. та 1155,5 кв. м (розмір частки власності 1/20), право власності набуто 25.09.2009.
Відповідно до рішення ХІ сесії Харківської міської ради VІІ скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" (зі змінами та доповненнями), встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові згідно з додатком 1 цього рішення, яким передбачена ставка податку на нерухоме майно, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 1 відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр.
Ставка податку у 2017 році становила 32,00 грн, за 1 квадратний метр бази оподаткування (1% від розміру мінімальної заробітної плати (3200 грн), встановленої на 01 січня 2017 року).
Ставка податку у 2018 році становила 37,23 грн, за 1 квадратний метр бази оподаткування (1% від розміру мінімальної заробітної плати (3723 грн), встановленої на 01 січня 2018 року).
Ставка податку у 2019 році становила 41,73 грн, за 1 квадратний метр бази оподаткування (1% від розміру мінімальної заробітної плати (4173 грн), встановленої на 01 січня 2019 року).
Контролюючим органом здійснено позивачеві нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 2017 по 2019 роки та прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2020 №0232135-5606-2030 на суму 342992,39 грн, №0232135/1-5606-2030 на суму 569023,52, №0232149-5606-2030 на суму 10795,13 грн, №0232149/1-5606-2030 на суму 17909,11 грн, №0232147-5606-2030 на суму 2410,95 грн, №0232147/1-5606-2030 на суму 3999,41 грн, №0232119-5606-2030 на суму 5988,26 грн, №0232119/1-5606-2030 на суму 9934,51 грн, №0232120-5606-2030 на суму 5399,86 грн, №0232120/1-5606-2030 на суму 8958,36 грн, №0085147-5606-2030 на суму 5921,49 грн, №0085147/1-5606-2030 на суму 9823,74 грн, №0085146-5606-2030 на суму 7987,12 грн, №0085146/1-5606-2030 на суму 13250,62 грн, №0085148-5606-2030 на суму 8533,79 грн, №0085148/1-5606-2030 на суму 14157,54 грн, №0085151-5606-2030 на суму 4511,01 грн, №0085151/1-5606-2030 на суму 7483,76 грн, №0085150-5606-2030 на суму 5500,01 грн, №0085150/1-5606-2030 на суму 9124,51 грн, №0085149-5606-2030 на суму 6184,39 грн, №0085149/1-5606-2030 на суму 10259,87 грн.
Не погоджуючись із визначеною сумою податкових зобов`язань, позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.
Рішенням №5324/Ш/99-00-06-02-04-09 від 04.12.2020 Державною податковою службою України відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги, а спірні рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав й апеляційний суд, виходив з правомірності донарахування контролюючим органом позивачеві спірних сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості.
Рішення судів мотивовано тим, що позивачем не надано, як до податкового органу, так і до суду, жодного технічного документу, при дослідженні якого було б можливо класифікувати функціональне призначення нерухомих об`єктів, щодо яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. В свою чергу, відповідачем було надано до суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на підставі якої податковим органом було зроблено розрахунки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, при дослідженні якої встановлено, що оподатковані об`єкти нерухомого майна є нежитловими будівлями, та відповідно є об`єктами оподаткування.
Крім того, суди зазначили, що платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з метою запобігання невірного обчислення бази оподаткування, повинен звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду і отримати необхідний висновок щодо віднесення об`єктів нерухомості до відповідного класу Класифікатора та надати його до податкового органу.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції при вирішені спору не досліджено та не визначено функціональне призначення об`єктів нежитлової нерухомості за ДК 018-2000, а зроблено лише формальне посилання на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.
Вважає, що застосувавши до усіх нежитлових приміщень найвищу ставку податку, контролюючий орган порушив принцип визначеності й такі його дії не відповідають прийнятим органами місцевого самоврядування рішенням по встановленню певних правил.
Окрім того, позивач вказує, що в порушення приписів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, судом обов`язок щодо доказування правомірності прийнятих контролюючим органом рішень, з відповідача перекладено на нього.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 у цій справі.
Відповідач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішення.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п. 6.1. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В силу вимог п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зокрема зобов`язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до приписів ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.