ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 813/1361/17
адміністративне провадження № К/9901/41442/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (суддя Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року (головуючий суддя Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Шинкар Т.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті ЛТД" до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Секюріті ЛТД" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) та Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Управління) про визнання протиправними дій посадових осіб Інспекції щодо недотримання вимог по оформленню матеріалів перевірки та визнання протиправними й скасування податкових повідомлень-рішень від 02 березня 2017 року за №0002221402 та за №0002231402.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність та поверхневість висновків Інспекції про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ПП "Компанія Фотоніка" та ПП "Аква-Медікум"), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано прийняті Управлінням податкові повідомлення-рішення від 02 березня 2017 року за №0002221402 та за №0002231402; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшли переконання, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування даних податкового обліку; крім того платником податків вжито всіх належних заходів для надання до перевірки необхідних первинних бухгалтерських документів, натомість контролюючий орган не скористався наданою йому пунктом 85.9 статті 85 ПК України можливістю на отримання таких документів від органу, що проводить розслідування кримінального провадження, в матеріалах якого останні знаходяться; відтак, на думку судів, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень; що ж до позовної вимоги Товариства про визнання протиправними дій Інспекції по недотриманню вимог для оформлення матеріалів перевірки, то така задоволенню не підлягає, оскільки самі по собі дії щодо оформлення результатів перевірки без прийняття відповідного управлінського рішення (в даному випадку - податкового повідомлення-рішення) не впливають на права та обов`язки позивача й не тягнуть за собою жодних негативних наслідків як таких.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, а також неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій позивача із контрагентами, на підставі яких ним формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів; крім того вказує, що судами безпідставно відхилено його посилання на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 25 серпня 2016 року у справі №464/6184/16-к про визнання громадянина ОСОБА_1 (який крім іншого є директором та власником ПП "Аква-Медікум") винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України (тобто у фіктивному підприємництві), а також неправильно застосовано до спірних відносин положення пункту 85.9 статті 85 ПК України, оскільки кримінальне провадження, в межах якого було вилучено документи первинного обліку, порушено не стосовно позивача, а щодо його контрагентів.
При цьому, зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони і підлягають касаційному перегляду.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" КАС України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з`ясували, що у період з 10 жовтня 2016 року по 08 лютого 2017 року посадовою особою Інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України по взаємовідносинам з ПП "Компанія Фотоніка" та ПП "Аква-Медікум" за період з 01 січня 2014 року по 31 серпня 2016 року, за результатами якої складено акт від 15 лютого 2017 року за №127/13-03-14-01/39128271, в якому, в свою чергу, зазначено про порушення позивачем:
- пункту 85.2 статті 85 ПК України у зв`язку із ненаданням до перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам із перевіряємими контрагентами;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з вересня 2015 року по травень 2016 року та за липень 2016 року на суму 745 899,00 грн.
До таких висновків податковий орган дійшов, вказуючи, що з огляду на повідомлення Товариством про втрату первинної документації по господарським операціям з ПП "Компанія Фотоніка" і ПП "Аква-Медікум" строк проведення перевірки продовжувався для надання йому можливості у відповідності до пункту 44.5 статті 44 ПК України відновити й подати такі документи, чого однак зроблено не було, а тому з огляду на положення пункту 44.6 статті 44 ПК України слід вважати, що вони були відсутні у платника на час складання звітності; разом з тим, у зв`язку з непредставленням Товариством до перевірки жодних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з ПП "Компанія Фотоніка" і ПП "Аква-Медікум" неможливо встановити факт прийому-передачі робіт (послуг) та товарів; умов транспортування, завантаження та розвантаження товарів; використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності Товариства; крім того, згідно інформації ІС "Податковий блок" та даних Єдиного реєстру податкових накладних не видається можливим підтвердити господарські операції між позивачем та контрагентами, виходячи з реального часу їх здійснення (тренування особового складу 2 - 3 рази на тиждень) й відсутності у них необхідних основних засобів та трудових ресурсів; більше того ПП "Компанія Фотоніка" не здійснювало придбання товару (прокату плоского з вуглецевої сталі) в подальшому реалізованого Товариству.
На підставі акту перевірки Управлінням 02 березня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002231402, яким до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510,00 грн.; №0002221402 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 932 373,75 грн., з яких: 745 899,00 грн. - за основним платежем та 186 474,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись, зокрема, з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.