ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2023 року
м. Київ
справа № 137/80/21
провадження № 51-3800 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 31 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020210000025, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Лук`янівка Київської області, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Літинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 26 січня 2020 року приблизно о 18 год, перебуваючи на вул. Зарічна у с. Журавлине Літинського району Вінницької області, у ході конфлікту з ОСОБА_8, умисно наніс останньому один удар кулаком в лобно-носову ділянку обличчя, тим самим завдавши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Після чого потерпілий ОСОБА_8 від отриманих ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирокЛітинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що докази свідчать про вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 119 КК, натомість, вони не отримали належної оцінки місцевого і апеляційного судів, які дійшли помилкового висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК. Крім того, вказує, що апеляційний суд, в порушення вимог ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів та призначення комісійної судово-медичної експертизи.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 та просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_7 без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6, в якій порушувалися питання невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та юридичної оцінки дій ОСОБА_7, апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому, навівши докладні мотиви прийнятого рішення, залишив вирок місцевого суду без змін, погодившись з кваліфікацією дій засудженого.
Перевіривши вирок в межах доводів апеляційної скарги, частково дослідивши в порядку ст. 404 КПК обставини, встановлені місцевим судом під час кримінального провадження, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що досліджені відповідно до вимог ст. 94 КПК під час судового розгляду в суді першої інстанції та покладені в основу вироку докази, а саме: показання самого ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_9, свідка ОСОБА_10, експерта ОСОБА_11, дані протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та інших письмових документів, підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Такий висновок суду апеляційної інстанції достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені апеляційним судом і змістовно наведені в ухвалі, та з яким погоджується й колегія суддів.
За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 в частині заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_8, місцевим та апеляційним судами правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.