Постанова
Іменем України
30 червня 2023 року
м. Київ
справа № 161/20084/20
провадження № 61-1619св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2021 року у складі судді Філюк Т. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення.
Позов обґрунтований тим, що він є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок).
Крім нього у будинку зареєстровані та проживають: ОСОБА_4 (його син), ОСОБА_3 (його дочка), ОСОБА_2 (його колишній зять) та п`ятеро його онуків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
Його дочка - ОСОБА_3 та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, однак цей шлюб розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду від 31 січня 2020 року.
Відповідач продовжує проживати в будинку, систематично вчиняє сварки, добровільно виселятись відмовляється, користується комунальними послугами, проте не сплачує їх вартості.
Він та ОСОБА_3 неодноразово звертались до правоохоронних органів щодо вчинення відповідачем домашнього насильства психологічного та фізичного характеру.
Працівники поліції проводили з відповідачем індивідуально-профілактичні бесіди про недопустимість вчинення домашнього насильства, однак такі заходи не дали бажаного результату.
04 вересня 2020 року ОСОБА_2 як кривднику встановлений терміновий заборонний припис, після закінчення дії якого ситуація не змінилась, відповідач продовжує вчиняти насильницькі дії щодо нього та членів його родини.
Відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно з частиною першою статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_2 вчиняє сімейні чвари, веде аморальний спосіб життя, не сплачує комунальні платежі, створює йому нестерпні умови проживання, зокрема приносить у будинок різне сміття з вулиці та предмети своєї підприємницької діяльності (повітряні кульки, феєрверки та інше).
Просив суд виселити ОСОБА_2 з будинку, без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст судових рішень суді першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2021 року, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, позов задоволено. Виселено ОСОБА_2 з будинку, без надання іншого житлового приміщення. Стягнено з ОСОБА_2 в дохід держави 908,00 гривень судового збору.
Суд першої інстанції виходив з того, що у справах про виселення осіб на підставі статті 116 Житлового кодексу України (назва у редакції Закону від 21 квітня 2022 року № 2215-IX) (далі - ЖК України), які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, необхідно враховувати, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винної особи може відбутися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.
Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, зазначив, що позивачу на праві приватної власності належить будинок, він не надає згоди на проживання у ньому відповідача, наполягає на його виселенні; відповідач своїм способом життя, систематичним порушенням правил співжиття робить неможливим проживання з ним в одному будинку інших користувачів і позивача; ОСОБА_2 систематично вчиняє акти домашнього насильства щодо позивача та ОСОБА_3 ; застосовувані до відповідача заходи запобігання і громадського впливу про недопустимість вчинення домашнього насильства та притягнення його до відповідальність за вчинення домашнього насильства виявилися безрезультатними.
Суди виходили з того, що вік та стан здоров`я позивача впливає на його можливість захистити себе від дій відповідача, який систематично вчиняє домашнє насильство. Виселення кривдника з житла жертви є належним та результативним способом захисту прав осіб, які постраждали від домашнього насилля.
Оцінивши співмірність втручання у право власності позивача та право на житло відповідача, за встановлених обставин справи право кривдника ОСОБА_2 на користування житлом не може переважати над правом ОСОБА_1 на фізичну та психологічну недоторканість.
Суди зазначили, що предметом спору між сторонами у цій справі є виселення особи без надання іншого житлового приміщення, що не впливає на обсяг батьківських прав відповідача та не може стати перешкодою в реалізації ним батьківських прав та виконанні обов`язків щодо неповнолітніх дітей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 581/489/20, провадження № 61-10846св21, постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-3095цс15.
ОСОБА_2 проживає у будинку протягом 18 років, там проживають його діти, іншого житла, земельних ділянок, рухомого майна на праві власності чи користування у нього немає.
Акт обстеження умов проживання дітей у будинку не підтверджує, що ОСОБА_2 створює нестерпні умови проживання для позивача та ОСОБА_3 . Виселення заявника буде надмірним тягарем для нього.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до договору дарування від 03 липня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Зубенко Т. І, та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 8, 9) ОСОБА_1 є власником будинку.
Згідно з договором дарування будинку ОСОБА_1 отримав у дар від ОСОБА_3 будинок з надвірними будівлями та спорудами.
Відповідно до копії будинкової книги А № 27974 для прописки (реєстрації) громадян у будинку зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9 (а. с. 10-16).
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 травня 2002 року. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2020 року шлюб між ними розірвано.
Згідно з інформацією підрозділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області з 27 червня 2003 року місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 41).
Луцький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області розглянув матеріали щодо протиправних дій ОСОБА_2 і кваліфікував їх за частиною першою статті 173-2 КУпАП як вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_9 . Щодо ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, проведено індивідуально-профілактичну роботу про недопустимість вчинення домашнього насильства та роз`яснювальну роботу про відповідальність за вчинення домашнього насильства відповідно до законодавства (а. с. 22).
04 вересня 2020 року відносно кривдника ОСОБА_2 застосовано терміновий заборонний припис, серія АА № 022116, у зв`язку зі скоєнням домашнього насильства фізичного, економічного та психологічного характеру стосовно постараждалої особи ОСОБА_3 (а. с. 31).
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2020 року, яка залишена без змін постановою Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень. ОСОБА_2 притягнений до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного характеру щодо колишньої дружини, колишнього тестя, сина (а. с. 63, 64).
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2021 року 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю адміністративного правопорушення.
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2021 року в цій справі встановлено, що колишнє подружжя - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 продовжують проживати в одному будинку. Разом з ними проживають їхні неповнолітні діти. На фотознімках, які долучені до матеріалів справи, зображена побутова та санітарна обстановка в житлі, яка, на думку судді, є незадовільною, оскільки ванна кімната заповнена пакетами з невідомим вмістом, спальні місця також зайняті невідомими речами. Діти постійно перебувають в психоемоційному напруженні, адже між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникають побутові конфлікти, до яких вони залучають і дітей. Зокрема ОСОБА_2 у цій справі змушував сина Роберта свідчити проти матері. Ухвалено повідомити Службу у справах дітей Луцької міської ради про виявлені судом ознаки порушення прав неповнолітніх дітей.
28 квітня 2021 року щодо кривдника ОСОБА_2 застосовано терміновий заборонний припис, серія АА №101065, строком на 5 діб, а саме: йому заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи. Такі заходи вжиті до ОСОБА_2 у зв`язку зі скоєнням домашнього насильства психологічного характеру стосовно ОСОБА_1 (а. с. 103).
Згідно з копією акта обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_10 від 05 травня 2020 року сім`я проживає в приватному будинку, де є необхідні меблі та побутова техніка. Однак, санітарно-гігієнічний стан помешкання вимагає покращення, адже давно не було прибирання, скрізь розкидані речі, бруд. Прибудинкова територія також в занедбаному стані. Стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 напружені, між ними виникають конфлікти (а. с. 108).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.