Постанова
Іменем України
29 червня 2023 року
м. Київ
справа № 172/666/22
провадження № 61-1929св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу шахта "Тошківська",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від
17 листопада 2022 року у складі судді Битяка І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу шахта "Тошківська" (далі - ВП шахта "Тошківська" ДП "Первомайськвугілля") про зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивований тим, що 18 грудня 2013 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ВП шахта "Тошківська" ДП "Первомайськвугілля", де він працює
і дотепер.
Із 04 червня 2022 року позивача призвано до лав Збройних Сил України (далі - ЗСУ) під час мобілізації. Згідно з наказом ВП шахта "Тошківська" ДП "Первомайськвугілля" від 06 червня 2022 року № 1/06-06-п його увільнено від роботи із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку з 04 червня 2022 року на час військової служби під час мобілізації. Наказом від 19 липня 2022 року № 3/19-07-п позивачу припинено нарахування та виплату середнього заробітку на період проходження військової служби з 19 липня
2022 року з посиланням на Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон № 2352-IX ) та внесення змін до частини третьої статті 119 КЗпП України.
Позивач вважав, що зазначений наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки він суперечить нормам статей 22, 58 Конституції України, згідно
з якими не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод,
а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто у зв`язку з тим, що право на збереження середнього заробітку за період виконання державних обов`язків (мобілізація) у позивача виникло до набрання чинності Законом № 2352-IX, його норми відповідно до статті 58 Конституції України не підлягають застосуванню до позивача, оскільки їх застосування фактично призвело до зворотної дії в часі закону, який суттєво погіршує соціальне становище позивача.
Позивач звертав увагу на те, що відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України на час виконання державних обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. При цьому в частині третій статті 119 КЗпП України гарантовано збереження місця роботи і посади за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації. Тобто зазначені обов`язки можуть здійснюватися
у робочий час, а тому за позивачем має бути збережено середній заробіток на весь час виконання державного обов`язку із захисту Вітчизни.
ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати наказ в. о. директора ВП шахта "Тошківська" ДП "Первомайськвугілля" від 19 липня 2022 року
№ 3/19-07-п "Про припинення нарахування та виплати середнього заробітку ОСОБА_1", зобов`язати ДП "Первомайськвугілля" в особі ВП шахта "Тошківська" відновити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку з 19 липня 2022 року як працівнику, який перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що позивач не довів протиправність наказу в. о. директора
ВП шахта "Тошківська" ДП "Первомайськвугілля" від 19 липня 2022 року
№ 3/19-07-п "Про припинення нарахування та виплати середнього заробітку ОСОБА_1" та його невідповідність нормам чинного законодавства.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
10 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв?язку з тим що право на збереження середнього заробітку за період виконання державних обов?язків (мобілізація)
у позивача виникло до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, то його норми
в силу статті 58 Конституції України не підлягають застосуванню, оскільки таке застосування фактично призвело до зворотної дії в часі закону, який суттєво погіршує соціальне становище позивача. Заявник вказує, що у захисників України на час проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, виникли легітимні очікування щодо реалізації права збереження середнього заробітку за місцем роботи. А сама зміна встановленої гарантії іншим законом призвела до такого нормативного регулювання, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на заробіток. Застосування відповідачем до спірних правовідносин пункту 17 частини першої розділу І Закону № 2352-ІХ не відповідає принципу верховенства права, а також суперечить нормам статті 22 Конституції України. Суди залишили поза увагою частину першу статті 119 КЗпП України.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Васильківського районного суду Дніпропетровської області.
27 березня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 з 18 грудня 2013 року прийнятий на посаду гірника підземного другого розряду з повним робочим днем над землею ВП шахта "Тошківська" ДП "Первомайськвугілля". У подальшому був переведений на інші посади на цьому ж підприємстві.
Згідно з наказом ВП шахта "Тошківська" ДП "Первомайськвугілля" від
06 червня 2022 року № 1/06-06-п ОСОБА_1, гірника очисного забою увільнено з 04 червня 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період, зі збереженням місця роботи, посади
і середнього заробітку на період проходження військової служби. Підставою для видання цього наказу стало повідомлення від 06 червня 2022 року № 747 П`ятого відділу Синельниківського РТЦК та СП.
Наказом ВП шахта "Тошківська" ДП "Первомайськвугілля" від 19 липня
2022 року № 3/19-07-п у зв`язку з набранням чинності Законом України від
01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин" та внесенням змін до частини третьої статті 119 КЗпП України, ОСОБА_1, гірнику очисного забою припинено нарахування та виплату середнього заробітку на період проходження військової служби з 19 липня 2022 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України від 25 березня
1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу"
(далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
У листі Міністерства оборони України від 01 жовтня 2015 року № 322/2/8417 "Щодо особливого періоду" зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України "Про демобілізацію" після стабілізації на Сході України.
Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації
(17 березня 2014 року) відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування у умовах мирного часу.
Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду висловила
у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб.
У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів
є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки
і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Кодексом законів про працю України надано визначення трудового договору.