Постанова
Іменем України
29 червня 2023 року
м. Київ
справа № 641/6959/20
провадження № 61-16253св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
суб`єкт оскарження - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
боржник - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану через адвокатаКачмаря Вячеслава Олександровича, на постанову Харківського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог
У вересні 2020 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") звернулося до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця та посадових осіб Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ВДВС).
Скарга обґрунтована тим, щона виконанні ВДВС перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання дубліката виконавчого листа № 2-2924/2009, виданого 05 червня 2018 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT "Ощадбанк" заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 1906 в сумі 14 237,48 дол. США, що еквівалентно 109 628,60 грн, судові витрати - 1 346,30 грн, всього 110 974,90 грн.
11 серпня 2020 року на адресу ВДВС направлено заяву з проханням виправити помилки в постанові про відкриття виконавчого проваджені від 20 червня 2018 року № НОМЕР_1 та всіх наступних документах виконавчого провадження № НОМЕР_2, а саме: замість "стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість у розмірі 110 974,90 грн" зазначити "стягнути з ОСОБА_1 на користь філії - ХОУ AT "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 1906 в сумі 14 237,48 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08 травня 2009 року становить 109 628,60грн".
На час звернення до суду зі скаргою заява не розглянута, відповіді за результатами розгляду на адресу AT "Ощадбанк" не надходило. Під частелефонної розмови 10 серпня 2020 року AT "Ощадбанк" повідомлено про необхідність надання відповідних реквізитів для перерахування грошових коштів, які надійшли на депозитний рахунок ВДВС від ОСОБА_1
11 серпня 2020 року на адресу ВДВС банк подав відповідну заяву із зазначенням реквізитів для перерахування коштів.
26 серпня 2020 року від ВДВС на адресу AT "Ощадбанк" надійшли кошти у сумі 4 044,53 дол. США в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1
04 вересня 2020 року АТ "Ощадбанк", ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, дізналося, що 18 серпня 2020 року виконавче провадження по ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-2924/2009, виданого 05 червня 2018 року Комінтернівським районним судом м. Харкова, закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) не зважаючи на подану раніше заяву про виправлення помилки в постанові про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
На сьогодні рішення суду не виконано у повному обсязі, залишок заборгованості становить 4 711,07 дол. США. У порушення вимог законодавства ВДВС не надіслав на адресу банку копії оскаржуваної постанови, що унеможливимо оскарження її в строки передбачені законодавством.
Просило визнати незаконними та неправомірними дії чи бездіяльність ВДВС щодо ненадання відповіді на звернення (заяву) AT "Ощадбанк" від 11 серпня 2020 року; визнати незаконними та неправомірними дії чи бездіяльність ВДВС щодо виконання судового рішення у ВП НОМЕР_1; зобов`язати ВДВС виконати судове рішення у ВП НОМЕР_1, шляхом усунення порушення (поновити порушене право заявника) та провести усі необхідні дії у виконавчому провадженні, що передбачені законодавством.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2020 року у задоволенні скарги відмовлено.
Відмовивши у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець вчинив усі необхідні виконавчі дії, що передбачені законодавством у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-2924/2009 виданого 05 червня 2018 року Комінтернівським районним судом м. Харкова.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "Ощадбанк" задоволено частково. Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2020 року скасовано. Скаргу ПАТ "Ощадбанк" задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність ВДВС щодо ненадання відповіді на звернення (заяву) AT "Ощадбанк" від 11 серпня 2020 року. Визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Коник О. В. щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з урахуванням непогашеної заборгованості відповідно до ухваленого рішення. В іншій частині у задоволенні скарги відмовлено. Вирішено питаня розподілу судових витрат.
Задовольнивши скаргу частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у матеріалах справи немає та ВДВС не надав доказів надання відповіді щодо розгляду заяви AT "Ощадбанк" від 11 серпня 2020 року. Головний державний виконавець ВДВС Коник О. В., установивши, що ОСОБА_1 сплатив на користь банку лише гривневий еквівалент стягненої з нього за рішенням суду суми в доларах, дійшла помилкового висновку про виконання судового рішення у справі № 2-2924/2009 в повному обсязі та закрила виконавче провадження передчасно, що свідчить про неправомірність її дій. Дії державного виконавця Коник О. В. щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 при наявності непогашеної заборгованості відповідно до ухваленого рішення є також неправомірними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Качмаря В. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року, просив її скасувати, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
ОСОБА_1, заперечуючи проти задоволення скарги, посилається на те, що стягувач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки скарга не може бути задоволена за наявності постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження, яка не оскаржена та не оскаржується стягувачем у встановленому законом порядку.
Суд першої інстанції врахував його заперечення та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги.
Суд апеляційної інстанції, частково задовольнивши апеляційну скаргу банку, не навів мотивів відхилення заперечень боржника проти задоволення такої апеляційної скарги, про які взагалі не вказано в оскаржуваній постанові.
Суд апеляційної інстанції ухвалив рішення щодо визнання неправомірними дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, проте стягувач не оскаржував постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження (та не оскаржував дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження).
Посилаючись на висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2021 року у справі № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18, суд апеляційної інстанції не врахував, що такі висновки зроблені судом щодо розгляду вимог про скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження, і що належним способом захисту у спірних правовідносинах є саме оскарження постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Тому суд апеляційної інстанції не належним чином врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2021 року у справі № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18.
Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме: частину першу статті 41 Закону, частину першу статті 5, частину першу статті 13 ЦПК України.
Належним способом захисту прав стягувача у цій справі має бути саме визнання судом незаконною постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 41 Закону.
Суд апеляційної інстанції, ухваливши рішення про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, не врахував, що стягувач не оскаржував постанову виконавця про закінчення виконавчого провадження; не заявляв вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що визнання судом неправомірними дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 не призведе до виникнення у державного виконавця визначеного частиною першою статті 41 Закону обов`язку прийняти постанову про відновлення виконавчого провадження, тому не є належним та ефективним способом захисту порушеного права.
Аргументи інших учасників справи
Відзив АТ "Ощадбанк" на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо незаконності закінчення виконавчого провадження, оскільки в постанові зазначено, що особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону, згідно з частиною третьою якої у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувану. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Згідно з матеріалами справи, ухвалюючи рішення у справі, Комінтернівський районний суд міста Харкова визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, суд визначив про стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум. які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18.
Тому головний державний виконавець ВДВС Коник О. В., установивши, що ОСОБА_1 сплатив на користь банку лише гривневий еквівалент стягнутої з нього за рішенням суду суми в доларах, дійшов помилкового висновку про виконання судового рішення в повному обсязі та закрив виконавче провадження передчасно.
Питання неправомірної бездіяльності державного виконавця щодо ненадання відповіді на звернення банку, також не ставиться під сумнів боржником.
Спірним є лише питання щодо формулювання та конкретизації судом апеляційної інстанції питання про визнання незаконними та неправомірними дій чи бездіяльності ВДВС щодо виконання судового рішення у ВП № НОМЕР_1.
Якби ВДВС відповідно до вимог законодавства надав відповідь на звернення АТ "Ощадбанк" щодо помилкового зазначених сум до стягнення, зробив необхідні дії щодо перевірки виконавчого провадження та, як наслідок, скасував постанову про закінчення виконавчого провадження, то звернення стягувача до суду для визнання незаконним винесення постанови про закінчення виконавчого провадження було б передчасним.
Отже, банк вважає, що виклав свої вимоги у апеляційній скарзі належним чином, а суд апеляційної інстанції на законних підставах, ухваливши рішення у справі, конкретизував неправомірність дій державного виконавця у ВП № НОМЕР_1, вказавши необгрунтованість та незаконність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а також порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: частини першої статті 41 Закону, частини першої статті 5, частини першої статті 13 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Обставини справи
Суди встановили, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2009 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ВAT "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2007року №1906 в розмірі 14 237,48 дол. США, що еквівалентно 109 628,60 грн, судові витрати в розмірі 1 346,30 грн.
На виконання вказаного рішення суду 05 червня 2018 року Комінтернівський районний суд м. Харкова видаввиконавчий лист № 2-2924/2009.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС від 13 листопада 2009 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-29-24, виданого 07 вересня 2009 року Комінтернівським районним судом м. Харкова.
18 серпня 2020 року державний виконавець ВДВС Коник О. В. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону.
Цю постанову сторони виконавчого провадження не оскаржували.
Суд першої інстанції встановив, що державний виконавець вчинив усі необхідні виконавчі дії, що передбачені законодавством у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-2924/2009, виданого 05 червня 2018 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT "Ощадбанк" заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 1906 в розмірі 14 237,48 дол. США, що еквівалентно 109 628,60 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У цій справі ПAT "Ощадбанк" звернулося до суду зі скаргою про визнання незаконними та неправомірними дій чи бездіяльності ВДВС щодо ненадання відповіді на звернення (заяву) ПAT "Ощадбанк" від 11 серпня 2020 року; визнання незаконними та неправомірними дій чи бездіяльності ВДВС щодо виконання судового рішення у ВП НОМЕР_1; зобов`язання ВДВС виконати судове рішення у ВП НОМЕР_1, шляхом усунення порушення (поновити порушене право заявника) та провести усі необхідні дії у виконавчому провадженні, що передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом.
Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.