Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 2/1522/11571/11
провадження № 61-5946св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Коломієць Г. В., Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня
2012 року у складі судді Погрібного С. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2022 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що ОСОБА_3 отримала від нього на підставі розписок від 19 травня 2009 року 861 846,00 грн з кінцевим терміном повернення 19 травня 2011 року, від листопада 2009 року 215 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 19 травня
2011 року, від 20 травня 2010 року 1 000 000,00 грн із кінцевим терміном повернення 20 травня 2011 року та від 02 червня 2011 року
15 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 02 липня 2011 року.
Посилаючись на те, що зазначені кошти не було повернуто, та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з
ОСОБА_3 на його користь суму боргу в національній валюті України за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день ухвалення рішення, що еквівалентно 264 261,65 доларам США суму боргу у розмірі
2 126 616,99 грн, та 2 126 616,99 грн, а всього загальну сума заборгованості - 4 238 860,36 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня
2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за укладеними договорами позики з урахуванням процентів та трьох відсотків річних у загальній сумі 4 238 860,36 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що між сторонами виникло зобов`язання із договорів позики, за якими боржник (відповідач) зобов`язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка ним отримана від позивача. Це грошове зобов`язання виконано відповідачем не було, чим порушено вимоги статті 1049 ЦК України. Зазначені договори оформлені розписками, складеними відповідачкою, які було передано позивачу, та який є борговим документом.
Враховуючи, що укладеними сторонами договорами розмір процентів встановлений не був, суд вважав обґрунтованою вимогу позивача про стягнення відсотків на рівні облікової ставки НБУ за певний період часу. Розмір відсотків за договором від 19 травня 2009 року дорівнює -
160 462,73 грн, за договором від листопада 2009 року -
31 344,34 доларів США, за договором від 20 травня 2010 року -
81 130,13 грн, за договором від 02 червня 2011 року - 98,13 доларів США.
Крім того, на вимогу позивача суд першої інстанції стягнув з відповідачки заборгованість за договорами позики з урахуванням трьох процентів річних, що дорівнює за договором від 19 травня 2009 року - 10 767,17 грн, за договором, укладеним у листопаді 2009 року - 2 686,03 доларів США, за договором від 20 травня 2010 року - 12 410,96 грн, за договором
від 02 червня 2011 року - 133,15 доларів США.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2013 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2012 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 лютого 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2012 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 лютого 2016 року скасовано, справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року заяву представника ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 10 серпня 2012 року задоволено. Поновлено ОСОБА_3 строк апеляційного оскарження заочного рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 10 серпня 2012 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на заочне рішення
Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 10 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у передбачені договорами строки ОСОБА_3 у порушення своїх договірних зобов`язань суму позики не повернула. На прохання про добровільну сплату заборгованості відповідачка, посилаючись на відсутність коштів, відмовляється виконати зобов`язання, що підтверджується фактом пред`явлення суду оригіналів названих розписок без відмітки про повернення всієї суми боргу. Тому апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивачки заборгованості за укладеними договорами позики з урахуванням процентів та трьох відсотків річних у сумі 2 126 616,99 грн та 264 264,65 доларів США, а всього загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за рішенням суду становить
4 238 860,36 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2012 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня
2019 року у справі № 464/3790/16-ц, від 12 листопада 2020 року у справі
№ 154/3443/18, та не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої
статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що боргові розписки було написані не відповідачкою, а сторонньою особою з наслідуванням почерку
ОСОБА_3 . Для перевірки цих обставин було проведено експертизу у справі і згідно із висновком експерта від 29 вересня 2021 року за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної у цивільній справі № 2/1522/11571/11, відповісти на питання чи виконаний рукописний текст від імені ОСОБА_3 у розписках від 19 травня 2009 року, листопада 2009 року, 20 травня 2010 року, 02 червня 2011 року самою ОСОБА_3 чи іншою особою з наслідуванням почерку ОСОБА_3 не вбачається можливим по причині нанесення досліджуваного рукописного тексту за допомогою друкуючого пристрою зі струменевим способом друку.
Тобто, фактично на момент розгляду справи у позивача були відсутні оригінали боргових розписок, про стягнення на підставі яких суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення. У матеріалах справи відсутні будь-які засвідчені належним чином копії боргових розписок, справа у суді першої інстанції розглядалася в заочному порядку, тобто відповідач не мав змоги висловити своє ставлення до позовних вимог, у перегляді заочного рішення було відмовлено, і тільки в суді апеляційної інстанції постало питання про призначення експертизи для перевірки доводів апеляційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року справу № 2/1522/11571/11 призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого остання отримала від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 861 846,00 грн на строк до 19 травня 2011 року. Зазначений договір оформлений розпискою, складеною ОСОБА_3, яку було передано ОСОБА_1 .
У листопаді 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого остання отримала від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 215 000,00 доларів США на строк до 19 травня
2011 року. Зазначений договір оформлений розпискою, складеною
ОСОБА_3, яку було передано ОСОБА_1
20 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого остання отримала від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1 000 000,00 грн на строк до 20 травня 2011 року. Зазначений договір оформлений розпискою, складеною ОСОБА_3, яку було передано ОСОБА_1
02 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 15 000,00 доларів США на строк до 02 липня 2011 року. Зазначений договір оформлений розпискою, складеною ОСОБА_3, яку було передано ОСОБА_1
ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Під час розгляду справи в апеляційному суді представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке ухвалою Одеського апеляційного суду
від 24 жовтня 2019 року було задоволено та призначено у цій справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалено витребувати від ОСОБА_2 оригінали розписок від 19 травня 2009 року, листопада 2009 року, 20 травня 2010 року, 02 червня 2011 року. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено (а. с. 7-11, т. 3).
Відповідно до супровідного листа від 31 жовтня 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надіслав до апеляційного суду витребувані ухвалою від 24 жовтня 2019 року розписки (а. с. 44-48, т. 3).
У клопотанні експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи, від 18 листопада 2019 року вказано, що при вивченні та попередньому дослідженні наданих на дослідження оригіналів розписок експертом встановлено, що рукописний текст та підписи, ймовірно, виконані не рукописним способом (а. ст. 150-151, т. 3).
Відповідно до відповіді Одеського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, наданої на зазначене клопотання експерта, інших розписок від
ОСОБА_2 до апеляційного суду не надходило (а. с. 153, т. 3).
13 березня 2020 року на адресу суду повернулись матеріали справи без виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у зв`язку із невиконанням стороною у справі клопотання експерта про сплату вартості за проведення експертизи та надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (а. с. 126, т. 3).
08 липня 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням про проведення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої просила доручити Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України, та витребування від ОСОБА_2 оригінали розписок (а. с. 160-161, т. 3).
Ухвалою Одеською апеляційного суду від 08 липня 2021 року призначено у цій цивільній справі судову почеркознавчу експертизу на підставі наявних у матеріалах справи документів, на вирішення якої поставлено наступні питання:
- чи виконаний рукописний текст у розписці від 19 травня 2009 року від імені ОСОБА_3 про отримання 861 846,00 грн самою ОСОБА_3 або іншою особою з наслідуванням почерку ОСОБА_3 .?
- чи виконаний рукописний текст у розписці від листопада 2009 року від імені ОСОБА_3 про отримання грошових коштів у розмірі 215 000,00 доларів США самою ОСОБА_3 або іншою особою з наслідуванням почерку ОСОБА_3 .?
- чи виконаний рукописний текст у розписці від 20 травня 2010 року від імені ОСОБА_3 про отримання грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн самою ОСОБА_3 або іншою особою з наслідуванням почерку
ОСОБА_3 .?
- чи виконаний рукописний текст у розписці від 02 червня 2011 року від імені ОСОБА_3 про отримання грошових коштів у розмірі 15 000,00 доларів США самою ОСОБА_3 або іншою особою з наслідуванням почерку ОСОБА_3 .?
Витребувані від ОСОБА_2 оригінали розписок від 19 травня 2009 року, листопада 2009 року, 20 травня 2010 року, 02 червня 2011 року, копії яких містяться у матеріалах справи.
Провадження у справі зупинено до закінчення експертизи (а. с. 165-169, т. 3).
11 жовтня 2021 року на адресу суду повернулись матеріали справи з висновком експерта від 29 вересня 2021 року № СЕ-19/116-21/12057-ПЧ за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної у цій справі, відповідно до якого відповісти на всі чотири питання не виявляється можливим, у зв`язку із тим, що не було встановлено факт наявності чи відсутності монтажу у технічному зображенні у розписках від ОСОБА_3 про отримання грошових коштів на 1 арк. по причині нанесення досліджуваного рукописного тексту за допомогою друкуючого пристрою зі струменевим способом друку.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.