Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 500/7452/18
провадження № 61-3173св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Коломієць Г. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від свого імені та імені ОСОБА_4, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2020 року у складі судді Грубіян Л. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - ВЧ НОМЕР_1 ДПС України) звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про виселення.
Позовну заяву мотивовано тим, що у 2004 році майору ОСОБА_9,
а також членам його сім`ї: дружині ОСОБА_10 та сину ОСОБА_11, 1996 року народження, на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 15 квітня 2004 року № 430 виданий службовий ордер від 16 квітня 2004 року № 21 на право вселення
у двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що підставою для винесення зазначеного рішення виконкому Ізмаїльської міської ради Одеської області був наказ начальника Ізмаїльського прикордонного загону ВЧ НОМЕР_1 ДПС України від 19 березня 2004 року № 198, відповідно до якого майора ОСОБА_5 з 26 квітня 2004 року майор переведено до нового місця служби - Південного регіонального управління, яке знаходиться у м. Одесі.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 залишилась проходити військову службу у ВЧ НОМЕР_1 ДПС України, у червні 2004 року на її ім`я переоформлений особовий рахунок на згадану службову квартиру.
11 червня 2007 року молодший сержант ОСОБА_2 була переведена до військової частини НОМЕР_2 м. Одеси.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сім`ї ОСОБА_12 народилася дочка - ОСОБА_13 .
Позивач посилався на те, що відповідачі проживають у службовій двокімнатній квартирі у військовому містечку " ІНФОРМАЦІЯ_2" ІНФОРМАЦІЯ_3, розташованій у будинку АДРЕСА_2 . На час звернення з цим позовом відповідачі перебувають на квартирному обліку у Південному регіональному управлінні у м. Одесі.
На думку ВЧ НОМЕР_1 ДПС України, відповідачі повинні бути виселеними
із службової квартири АДРЕСА_1, оскільки останні із 2007 року у цій квартирі
не проживають, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проходять службу у підрозділах Державної прикордонної служби України у м. Одесі,
де їх по місцю служби забезпечили двокімнатною службовою квартирою
у військовому містечку " ІНФОРМАЦІЯ_2" ІНФОРМАЦІЯ_3,
АДРЕСА_2 .
Ураховуючи викладене, ВЧ 1474 ДПС України просила суд виселити ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_7 та ОСОБА_15
зі службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2020 року позов ВЧ НОМЕР_1 ДПС України задоволено.
Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_7 та ОСОБА_15 зі службової квартири
АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі повинні були звільнити спірну квартиру у м. Ізмаїлі Одеської області у зв`язку із виїздом
у м. Одесу, де їх за місцем служби забезпечили двокімнатною службовою квартирою у військовому містечку " ІНФОРМАЦІЯ_2" ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ). Відповідачі з 2007 року не проживали у спірній квартирі у зв`язку із виїздом до м. Одеси, що, як вважав суд першої інстанції, підтверджує втрату користування ними спірною квартирою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка діє від свого імені та від імені ОСОБА_8, залишено без задоволення. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2020 року в частині вимог ВЧ НОМЕР_1 ДПС України до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про виселення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 разом із дочкою ОСОБА_16 підлягають виселенню зі спірного службового приміщення, наданого ОСОБА_9 та членам його сім`ї у зв`язку із припиненням його трудової діяльності у м. Ізмаїлі Одеської області та переїздом до м. Одеси
з наданням йому та членам його сім`ї іншого службового житла.
Суд апеляційної інстанції вважав, що виселення колишніх членів сім`ї ОСОБА_5 зі службового приміщення після припинення останнім трудових правовідносин із роботодавцем Ізмаїльським прикордонним загоном ВЧ НОМЕР_1 ДПС України переслідує легітимну мету у розумінні
статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
У березні 2023 року до Верховного ОСОБА_17, яка діє від свого імені та від імені ОСОБА_8, подала касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема: суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі
№ 524/4914/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 493/1942/15-ц,
від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 24 жовтня 2018 року
у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі
№ 760/13113/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц,
від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 05 серпня 2019 року
у справі № 638/11945/16, від 27 листопада 2019 року у справі
№ 368/750/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 753/10297/16-ц,
від 18 грудня 2019 року у справі № 753/21820/17, від 26 лютого 2020 року
у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц,
від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18, від 09 грудня 2020 року
у справі № 442/7187/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 206/4028/18,
від 22 грудня 2020 року у справі № 761/14426/17, від 22 вересня 2021 року
у справі № 759/14973/17, від 16 лютого 2022 року у справі № 753/22141/19, суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої
статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми статті 107 ЖК України.
На думку ОСОБА_6, яка діє від свого імені та від імені ОСОБА_8, матеріали справи не містять належних доказів того, що вона, яка проходила військову службу за строковими контрактами, з неповнолітньою дочкою, має інше постійне місце проживання, оскільки вони не зняті
з реєстрації у спірній квартирі, здійснює ремонт та утримує спірну квартиру, після розлучення із ОСОБА_18 постійно проживають у спірній квартирі. Спірна квартира є єдиним їхнім житлом.
Заявник посилається на те, що ОСОБА_1 здав службову квартиру АДРЕСА_3 .
Разом із цим, на думку ОСОБА_6, яка діє від свого імені та від імені ОСОБА_8, відсутні підстави для виселення її разом із дочкою
із службового спірного приміщення без надання другого житла, оскільки вона має вислугу на військовій службі більше ніж 20 років, а також перебуває
на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у ДПС України
та є одинокою жінкою з дитиною інвалідом. Також вважає, що виселення без надання іншого жилого приміщення їм у період дії воєнного стану
та перебування їх за кордоном у статусі біженців не є співмірним меті, яка переслідувалась та позбавляє їх мати можливість повернутися до єдиного їхнього житла.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року справу призначено
до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ВЧ 1474 ДПС України на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 квітня 2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 15 квітня 2004 року № 430 майору ОСОБА_9
та членам його сім`ї: дружині ОСОБА_10 та сину ОСОБА_11, 1996 року народження, виданий службовий ордер № 21 на право зайняття житлової площі у квартирі
АДРЕСА_1 .
Підставою для винесення зазначеного рішення виконкому Ізмаїльської міської ради слугував наказ начальника Ізмаїльського прикордонного загону ВЧ НОМЕР_1 ДПС України від 19 березня 2004 року № 198.
26 квітня 2004 року майор ОСОБА_1 переведений до Південного регіонального управління, яке знаходиться у місті Одесі.
У червні 2004 року на ім`я ОСОБА_6 переоформлено особовий рахунок на вказану службову квартиру.
11 червня 2007 року молодший сержант ОСОБА_2 переведена
до військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сім`ї ОСОБА_12 народилася дочка ОСОБА_13 .
ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані
за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з протоколу № 6 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08 травня 2008 року комісією прийнято рішення про виділення приміщення у військовому містечку " ІНФОРМАЦІЯ_2", житловою площею 30 кв. м для тимчасового проживання військовослужбовцю ОСОБА_9 на склад сім`ї три особи.
08 травня 2008 року між ОСОБА_18 та ДПС України в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 укладено договір № 114 про користування жилим приміщенням у гуртожитку Органу ДПС України
за адресою: будинок АДРЕСА_2 на підставі рішення командування від 08 травня 2008 року та ордера № 6. За умовами вказаного договору ОСОБА_9 та членам його сім`ї надано у користування жиле приміщення за вказаною адресою загальною площею 36 кв. м, яка складається з двох кімнат.
За актом приймання-передачі від 08 травня 2008 року № 114 ОСОБА_18 прийнято житлову площу по
АДРЕСА_2 .
Згідно із витягом із протоколу № 4 засідання гарнізону житлової комісії
ПдРУ ДПС України від 25 листопада 2011 року включено у склад сім`ї військовослужбовця ВЧ НОМЕР_3 ДПС України ОСОБА_5, дочку ОСОБА_15, 2007 року народження на отримання житлової площі у м. Одеса.
Відповідно до договору про користування службовим приміщенням
від 01 жовтня 2015 року, укладеним між ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_18, останньому та членам його сім`ї надано у користування службове приміщення за адресою: кімната АДРЕСА_3, загальною площею 44,7 кв. м.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2017 року у справі № 500/657/17 шлюб між ОСОБА_18
та ОСОБА_19 розірвано.
Згідно із довідкою, складеною у серпні 2018 року уповноваженою комісією щодо перевірки житлових умов військовослужбовця ОСОБА_5, зареєстрованого за адресою: будинок АДРЕСА_4, встановлено, що вказаний будинок належить військові частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Склад сім`ї військовослужбовця становить 4 особи: дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_3, дочка ОСОБА_4 . У довідці міститься примітка "якщо сім`я мешкає не разом, вказати де проживає і яку площу займає". У зазначеній графі комісією вказано: сім`я зареєстрована в службовій двокімнатній квартирі; розмір займаної площі не зазначений; особовий рахунок відкрито на ОСОБА_5 ; кількість кімнат в квартирі і окремо, скільки квартиронаймачів
та членів сімей в неї проживає комісією зазначено 2 кімнати в службовому приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . За висновком комісії ОСОБА_1 потребує поліпшення житлових умов та надання окремого житла
у м. Одесі на склад сім`ї відповідно до вимог чинного законодавства, при умові здачі службової квартири у м. Ізмаїлі.
Відповідно до інформації, зазначеної у листі Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19 вересня 2018 року на запит начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання відомостей стосовно полковника ОСОБА_5, військовослужбовець запасу ОСОБА_20 перебуває у списку на поліпшення житлових умов з 05 квітня
1995 року зі складом сім`ї 4 особи. Зареєстрований за адресою: будинок
АДРЕСА_4 з 24 червня 2004 року. Службову квартиру АДРЕСА_1, не здав. Проживав у службовому приміщенні військового містечка " ІНФОРМАЦІЯ_2" ІНФОРМАЦІЯ_3 . Службове приміщення виділялося для тимчасового проживання на період проходження військової служби (протокол житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3
від 08 травня 2008 року № 6). Інформації щодо зв`язку з ДПС України на час складання цього листа у членів сім`ї, в групі обліку житла, немає.
Згідно із витягом з протоколу № 6 засідання гарнізонної житлової комісії Південного регіонального управління ДПС України від 14 грудня 2018 року комісією прийнято рішення про виключення зі складу сім`ї ОСОБА_5 колишньої дружини, сина та дочки з залишенням на квартирному обліку однієї особи з 05 квітня 1995 року. Також відповідно до рішення гарнізонної житлової комісії залишено ОСОБА_14 у списку на поліпшення житлових умов зі складом сім`ї три особи з 05 квітня 1995 року.
Відповідно до акта приймання-передачі службового (відомчого) приміщення від 30 травня 2020 року ОСОБА_1 здав службову (відомчу) площу
за адресою: кімната
АДРЕСА_3, у відповідності до дефектного акта.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції