Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 940/1680/19
провадження № 61-3245св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Клюківська сільська рада Тетіївського району Київської області, державний нотаріус Тетіївської районної державної нотаріальної контори Київської області Бурлаченко Олена Григорівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року в складі судді Косович Т. П. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Клюківська сільська рада Тетіївського району Київської області, державний нотаріус Тетіївської районної державної нотаріальної контори Київської області Бурлаченко О. Г., про визнання заповіту недійсним та факту нікчемності заповіту, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно, а саме дві земельні ділянки, розташовані на території Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області.
За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 27 жовтня 2016 року, посвідчений секретарем виконкому Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області Непом?ящою Т. П. та зареєстрований в реєстрі за № 19, у якому він все своє майно заповів онуку ОСОБА_2 .
Позивач вказав, що зазначений заповіт є нікчемним, оскільки складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а також недійсним, так як під час його посвідчення не було дотримано вимог, передбачених статтею 1247 ЦК України, щодо особистого підписання заповіту заповідачем.
На підставі оскаржуваного заповіту державний нотаріус Тетіївської районної державної нотаріальної контори Київської області Бурлаченко О. Г. видала на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 та 27 червня 2018 року, які через нікчемність та недійсність заповіту від 27 жовтня 2016 року позивач також просив визнати недійсними.
Крім того, позивач просив визначити йому додатковий строк тривалістю два місяці для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, посилаючись на те, що визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки знав про існування заповіту від 27 жовтня 2016 року на ім`я ОСОБА_2, проте не бажав суперечити волі батька та не знав, що даний заповіт підроблений.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що зазначена позивачем причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька не може бути визнана поважною, оскільки вона не пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача на вчинення цих дій.
Водночас суд першої інстанції констатував, що заповіт від 27 жовтня 2016 року складений в письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, засвідчений відповідно уповноваженою особо, особисто прочитаний вголос та підписаний заповідачем ОСОБА_3, тобто волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, а тому дійшов висновку про безпідставність позовних вимог щодо недійсності оскаржуваного заповіту.
Установивши, що ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом після спливу встановленого законом строку для прийняття спадщини та за відсутності підстав для поновлення такого строку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті батька. Вказане у свою чергу свідчить про відсутність порушеного цивільного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а отже є підставою для відмови у задоволенні решти позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 червня 2019 року справа № 916/3156/17, від 31 березня 2020 року справа № 348/1259/18, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам позивача щодо нікчемності оскаржуваного заповіту та не звернув уваги на порушення вимог закону при посвідченні заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування. Так, відсутність власноручно написаного письмового застереження заповідача про прочитання заповіту вголос до його підписання та незазначення ним повного прізвища, імʼя та по батькові на спірному заповіті у графі "підпис" свідчить про те, що цей заповіт вчинено з порушення частини третьої статті 203 ЦК України. Таким чином, суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду про те, що недоліки в посвідченні заповіту свідчать про його нікчемність. Водночас на переконання заявника інші позовні вимоги є похідними саме від вимоги про визнання заповіту нікчемним.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У квітні 2023 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень. В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав, що суди установили обставини дотримання порядку посвідчення заповіту, а позивач не надав належних та допустимих доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача та не довів поважності причин пропуску ним строку на подання заяви про прийняття спадщини. За відсутності доведеного факту прийняття спадщини позивачем його право не може відновитись шляхом визнання оскаржуваного заповіту недійсним.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3, а відповідач ОСОБА_2 - його онуком.
Відповідно до заповіту від 27 жовтня 2016 року, посвідченого секретарем виконкому Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області Непомнящою Т. П., ОСОБА_3 заповів все своє майно онуку ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
22 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Тетіївської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті його діда ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки виконавчого комітету Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області від 22 березня 2018 року № 181, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно проживав і був зареєстрований на АДРЕСА_1 до дня смерті. На день смерті в шлюбі не перебував, з ним ніхто не проживав і не був зареєстрований. Спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку відповідно до статті 1421 ЦК України у померлого немає.
15 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Тетіївської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 жовтня 2016 року та цього ж дня отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що складається з земельної ділянки площею 3, 0283 га (кадастровий номер 3224684000:05:010:0016).
27 червня 2018 року державний нотаріус Тетіївської районної державної нотаріальної контори Бурлаченко О. Г. видав на ім`я ОСОБА_2 додаткове свідоцтво про на спадщину за заповітом, що складається з земельної ділянки площею 3,0281 га (кадастровий номер 3224684000:05:010:0017).
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
Щодо вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.