Постанова
Іменем України
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 639/4991/18
провадження № 61-2521св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк", державний реєстратор відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініна Людмила Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк", на постанову Харківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк", державного реєстратора відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініної Людмили Миколаївни про визнання правочину недійсним та проведення реституції, визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), державного реєстратора відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л. М. про визнання правочину недійсним та проведення реституції, визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.
Позовна заява обґрунтована тим, що 25 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 839/3/27/38/7-719, відповідно до умов якого банк надав кредитні кошти в розмірі 55 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення до 10 грудня 2022 року.
25 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі - ПН ХМНО) Гавриловою С. А. та зареєстрований у реєстрі за № 8363.
З метою забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором 25 грудня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 839/4/27/38/7-1009, згідно з умовами якого останній передав в іпотеку банку вказану квартиру, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2007 року.
Отже, квартира була отримана у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу за рахунок кредитних коштів в іноземній валюті і надана банку в іпотеку як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Договором іпотеки сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Зазначав, що у зв`язку із настанням у 2008 року мирової фінансової кризи, його фінансове становище стало скрутним, він втратив роботу та припустився порушень договорів кредиту та іпотеки.
04 червня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 15 травня 2018 року державний реєстратор відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініна Л. М. зареєстровала за АТ "Укрсоцбанк" право власності на спірну квартиру, номер запису про право власності 26214510. Підстава виникнення права власності - іпотечний договір, серія та номер 8371, виданий 25 грудня 2007 року, видавник - ПН ХМНО Гаврилова С. А. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 травня 2018 року індексний номер 41169765.
Позивач вважав, що цей правочин є недійсним, оскільки спірна квартира, що належала йому на праві власності, була єдиним його житлом, при цьому вона була засобом забезпечення зобов`язання за споживчим кредитом, а тому її реалізація суперечить вимогам Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Проведення АТ "Укрсоцбанк" стягнення не предмет іпотеки та реєстрація державним реєстратором Калініною Л. М. права власності за АТ "Укрсоцбанк" на предмет іпотеки здійснено з порушенням іпотечного договору та статті 37 Закону України "Про іпотеку", зокрема, без згоди позивача на таке відчуження та без проведення оцінки предмета іпотеки.
Посилаючись на викладене, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просив суд:
- визнати правочин із набуття АТ "Укрсоцбанк" від 15 травня 2018 року (номер запису про право власності 26214510) права власності на спірну квартиру недійсним та провести реституцію;
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л. М. від 15 травня 2018 року (номер запису про право власності -26214510) про державну реєстрацію права власності за АТ "Укрсоцбанк" на спірну квартиру.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року залучено до участі в справі правонаступника АТ "Укрсоцбанк" - АТ "Альфа-Банк" (т. 2 а. с. 10).
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, позов залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмета іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна. Суд не прийняв до уваги посилання позивача на положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки АТ "Укрсоцбанк" жодних дій щодо відчуження квартири чи виселення позивача з займаного ним житлового приміщення не приймає, тому суд вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про визнання правочину з набуття права власності недійсним та здійснення реституції змінено, а саме в їх мотивувальній частині.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог до державного реєстратора відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л. М. залишено без змін.
Постанову Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк" про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення апеляційного суду в частині визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за АТ "Укрсоцбанк" на спірну квартиру, касаційний суд виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. Водночас Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" ввів тимчасовий мораторій (заборону) на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Змінюючи мотиви рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання правочину від 15 травня 2018 року з набуття АТ "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно, що належало позивачу, недійсним та застосування реституції, касаційний суд виходив з того, що сам по собі факт набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у тому числі державна реєстрація права власності не є правочином, а лише юридичним фактом (реєстраційною дією), а тому така вимога не може бути задоволена.
Також касаційний суд вважав правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову до державного реєстратора відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л. М., оскільки він є неналежним відповідачем у цій справі.
Під час нового розгляду Харківський апеляційний суд постановою від 11 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки скасував і ухвалив нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині.
Визнав незаконним та скасував рішення державного реєстратора відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л. М. від 15 травня 2018 року про державну реєстрацію права власності за АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", на спірну квартиру, номер запису про право власності - 26214510.
Припинив право власності АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", на спірну квартиру.
Вирішив питання щодо судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що квартира отримана у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25 грудня 2007 року ПН ХМНО Гавриловою С. А., за рахунок кредитних коштів в іноземній валюті, а сама квартира надана банку в іпотеку як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Спірна квартира використовується позивачем як місце постійного проживання позичальника та його сім`ї, а її загальна площа не перевищує 140,00 кв. м. Тому рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ "Укрсоцбанк" суперечить Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". У зв`язку з чим вказане рішення є незаконним і підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У лютому 2022 року АТ "Альфа-Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 369/382/17, від 06 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19 та у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 725/885/16, від 06 жовтня 2021 року в справі № 756/5536/19, від 01 липня 2021 року в справі № 756/16996/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник указує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки, а також зазначає, що до участі у справі не було залучено нового власника спірної квартири - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" (далі - ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти") (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права помилково застосував до спірних правовідносин Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", не перевіривши всіх умов, які необхідні для такого застосування, а саме: відсутність згоди власника на відчуження іпотечного майна; факт проживання позивача у іпотечній квартирі;
відсутність у позивача іншого житлового майна тощо.
Суд не взяв до уваги, що у спірних правовідносинах не було примусового відчуження іпотечного майна, оскільки у цьому випадку була наявна згода іпотекодателя на його відчуження. Зазначає, що ОСОБА_1 звертався до іпотекодержателя із заявою про реалізацію предмета іпотеки у зв`язку з неможливістю виконувати взяті на себе зобов`язання. При цьому в своїй заяві він особисто надав згоду на відчуження спірного майна. Надану згоду позивач не відкликав. Тому в цьому випадку була наявна особиста письмова згода власника на відчуження іпотечного майна, а тому дія мораторію на спірні правовідносини не розповсюджується.
Крім того, вказує на те, що в матеріалах справи немає достатніх доказів про проживання позивача у спірній квартирі на час здійснення спірної реєстрації права власності. Окрім витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач не надав більше жодного доказу про те, що у нього або членів його сім`ї немає іншого житлового майна, в тому числі належного йому на праві спільної сумісної власності. Також позивач із моменту отримання вимоги кредитора і по дату реєстрації права власності за іпотекоджержателем нерухомого майна не звертався до кредитора із запереченнями щодо такої державної реєстрації.
Також вказує на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки на час розгляду цієї справи в апеляційному суді право власності АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", на спірну квартиру вже було припинене, а рішення про державну реєстрацію, яке було скасоване судом, на час судового розгляду вже втратило свою дію, оскільки право власності на спірну квартиру перейшло до ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Жовтневого районного суду м. Харкова.
У липні 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 25 грудня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 839/3/27/38/7-719, відповідно до умов якого банк надав йому кредитні кошти в розмірі 55 000,00 дол. США, зі сплатою 11,75 % річних та з кінцевим терміном погашення до 10 грудня 2022 року (т. 1 а. с. 34-40).
25 грудня 2007 року між громадянином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений ПН ХМНО Гавриловою С. А. та зареєстрований у реєстрі за № 8363 (т. 1 а. с. 25).
Відповідно до пункту 4 вказаного договору купівлі-продажу: продаж квартири вчинено за суму 326 785,00 грн, з яких гроші в сумі 49 010,00 грн повністю отримані продавцем ( ОСОБА_2 ) від покупця ( ОСОБА_1 ) ще до підписання цього договору, а гроші в сумі 277 750,00 грн покупець зобов`язується сплатити продавцю 25 грудня 2007 року до 17 год. 00 хв. за рахунок кредитних коштів, отриманих в Азовсько-Донському відділенні Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк", у зв`язку з чим продавець дав згоду покупцю на передачу в іпотеку цієї квартири. Повний розрахунок за договором підтверджується відповідною нотаріально посвідченою заявою продавця.
На забезпечення виконання кредитного договору 25 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ СР "Укрсоцбанк" укладено іпотечний договір № 839/4/27/38/7-1009, за умовами якого ОСОБА_1 передав банку як забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 25 грудня 2007 року № 839/3/27/38/7-719 нерухоме майно, а саме спірну квартиру (т. 1 а. с. 26-30).
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.5.3 вказаного іпотечного договору зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені порукою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
21 березня 2018 року АТ "Укрсоцбанк" на адресу ОСОБА_1 направило повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, відповідно до якого банк вимагав сплатити борг за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № 839/3/27/38/7-719, розмір якого станом на 15 березня 2018 року складав 59 552,81 доларів США. Банк також попередив ОСОБА_1, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ "Укрсоцбанк" має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" (т. 1 а. с. 70-75). Повідомлення було отримане ОСОБА_1 28 березня 2018 року, про що свідчить його особистий підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 1 а. с. 76).
У зв`язку з невиконанням зазначеної вимоги, 15 травня 2018 року АТ "Укрсоцбанк" звернувся до державного реєстратора відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л. М. із заявою про реєстрацію права власності. До заяви АТ "Укрсоцбанк" додало: повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 21 березня 2018 року № 10482; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення; іпотечний договір від 25 грудня 2007 року № 839/4/27/38/7-1009; кредитний договір від 25 травня 2007 року № 839/3/27/38/7-719 (т. 1 а. с. 155-165).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за АТ "Укрсоцбанк" зареєстровано право власності на нерухоме майно - спірну квартиру. Державний реєстратор: Калініна Л. М., Зміївська міська рада, Харківська обл. Підстава виникнення права власності: іпотечний договір, серія та номер: 8371, виданий 25 грудня 2007 року, видавник: ПН ХМНО Гаврилова С. А. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер - 41169765 від 18 травня 2018 року, Калініна Л. М., Зміївська міська рада, Харківська обл. (т. 1 а. с. 12-15, 21-24).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.