ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/2088/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційні скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури і Хухрянського Олександра Олександровича та Фермерського господарства "Олександр-Х"
на рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2021, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2021 (суддя Шатерніков М. І.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 (Лакіза В. В. - головуючий, судді Здоровко Л. М., Плахов О. В.) у справі
за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коломацької селищної ради Богодухівського району
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківської області,
2) ОСОБА_1,
3) Фермерського господарства "Олександр-Х"
про скасування наказу, визнання недійсними договору та повернення ділянки,
(у судове засідання з`явилися: прокурор - Голуб Є. В., представник ОСОБА_1 та фермерського господарства "Олександр-Х" - Мироненко С. С.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У серпні 2021 року керівник Богодухівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області; ОСОБА_1 ; фермерського господарства "Олександр-Х" (далі - ФГ "Олександр-Х"), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 10.06.2014 № 1181-СГ про надання ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), загальною площею 57,6580 га із кадастровим номером № 6323281000:01:000:0770, яка розташована за межами с. Нагальне Коломацької селищної ради на території Богодухівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 23.06.2015, площею 57,6580 га, кадастровий номер 6323281000:01:000:0770, з урахуванням додаткової угоди до нього від 16.08.2019, який укладений між Коломацькою селищною радою Богодухівського району та ФГ "Олександр-Х";
- зобов`язати ФГ "Олександр-Х" повернути у відання держави в особі Коломацької селищної ради Харківської області (об`єднана територіальна громада) земельну ділянку, загальною площею 57,6580 га, кадастровий номер 6323281000:01:000:0770, шляхам складання акта прийому - передачі.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки Головним управлінням Держземагенства у Харківської області передано в довгострокову оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства, площею 57,6580 га громадянину ОСОБА_1, який, отримавши її, не створив фермерське господарство, а передав в користування ФГ "Олександр-Х". Прокурор вважав, що внаслідок зазначених обставин, ФГ "Олександр-Х" отримало в користування земельну ділянку без обов`язкової процедури проведення земельних торгів (аукціону). Прокурор зазначав, що вводячи державу в оману, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючих ФГ "АЛЕКС" та "Олександр-Х", засновником та кінцевим бенефіціарним власником яких він є. У зв`язку з чим, прокурор вважав про наявність підстав для визнання незаконним та скасування зазначеного наказу, оспорюваних договорів оренди та повернення у відання держави спірної земельної ділянки.
Одночасно у позовній заяві прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності у відповідності до положень ст. ст. 256, 257, ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначав, що про виявлені порушення довідався лише 29.11.2018 за результатами опрацювання листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 26.11.2018 №10-20-6-8700/0/19-18 та доданих до нього документів щодо правомірності передачі в оренду земельних ділянок державної власності на території Богодухівського району Харківської області.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 23.05.2014 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 6323281000:01:000:0770) площею 57,6580 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Шелестівської сільської ради Коломацького району для ведення фермерського господарства. Заявник повідомляв, що фермерське господарство буде вестись одноособово з можливим використанням найманих працівників. Також повідомляв, що право на безоплатне одержання земельних ділянок у власність для даного виду користування ним не використовувалось.
10.06.2014 Головним управлінням Держземагенства у Харківській області було прийнято наказ № 1181-СГ, яким громадянину ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), загальною площею 57,6580 га із кадастровим номером № 6323281000:01:000:0770, яка розташована за межами с. Нагальне Коломацької селищної ради на території Богодухівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 25 років.
Встановлено річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки (п. 2 наказу).
Визначено використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням вимог ст. ст. 96, 103 Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство" та інших нормативно-правових актів (п.п. 3.3. наказу).
В подальшому, на виконання наказу від 10.06.2014 № 1181-СГ, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 23.06.2015 укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 57,6580 га, кадастровий номер 6323281000:01:000:0770, строком на 49 років.
Відповідно до пункту 14 вищевказаного договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.
Згідно з пунктом 29 договору оренди, орендар за письмовим погодженням з орендодавцем має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду.
16.08.2019 між Коломацькою селищною радою Харківської області та громадянином ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 23.06.2015 відповідно до якої, новим орендарем земельної ділянки з кадастровим номером: 6323281000:01:000:0770 стало ФГ "Олександр-Х".
В позовній заяві прокурор зазначає, що опрацюванням інформації Головного управління ДПС у Харківській області від 11.02.2020 № 3411/9/20-20-40-52-02-08 встановлено наступне:
- ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 є засновниками, кінцевими бенефіціарними власниками селянського (фермерського) господарства "АЛЕКС", державна реєстрація якого проведена 24.04.1997;
- ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ФГ "Олександр-Х", державна реєстрація якого проведена 26.10.2000.
Крім того, згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Харківської області від 17.04.2019 № 10-20-14,2-3233/0/19-19:
- ОСОБА_2 належать на праві постійного користування земельна ділянка з кадастровим номером № 6323281200:02:000:0627, площею 33,1934 га, та земельна ділянка, площею 10,9585 га, з кадастровим номером № 6323281200:02:000:0633, що підтверджується державним актом на право постійного користування серія ХР № 16-00- 000260;
- розпорядженням Коломацької районної державної адміністрації Харківської області від 11.07.2005 № 177 (зі змінами, які внесені розпорядженнями Коломацької районної державної адміністрації від 29.06.2006 № 154 та від 25.02.2010 № 34), ФГ "Олександр-Х" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 98,1 га, ріллі із земель запасу на території Коломацької селищної ради для оформлення права користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства";
Також зазначав, що відповідно до листа Коломацької районної державної адміністрації Харківської області від 23.05.2019 №01-48/1115, підставою для реєстрації ФГ "Олександр-Х" слугувало рішення XIII сесії XXIII Коломацької районної ради від 07.04.2000 щодо надання в постійне користування ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 50 га із земель Шелестівської сільської ради для ведення селянського/фермерського господарства.
Посилаючись на вказані обставини, прокурор вважав, що ОСОБА_1, після укладення спірного договору оренди земельної ділянки з Головним управлінням Держземагенства у Харківській області не створив фермерське господарство, як це вимагає Закон. Натомість, звертаючись до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючих ФГ "АЛЕКС" та "Олександр-Х" засновником та кінцевим бенефіціарним власником яких він виступає, при цьому без проведення земельних торгів, як того вимагає земельне законодавство, оскільки у вказаних фермерських господарств вже перебували земельні ділянки, які належали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві постійного користування.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 у справі № 922/2088/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів аргументовані тим, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та належним чином обґрунтовано наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи. Прокурором доведено факт порушення вимог законодавства щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду. Водночас, врахувавши заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, фізичної особи ОСОБА_1 та ФГ "Олександр-Х", суди відмовили у задоволенні позову на підставі статті 267 ЦК України з підстав спливу позовної давності.
Як зазначили суди, позов прокурором подано 31.05.2021, тобто більше ніж через шість років з моменту прийняття спірного наказу та укладення на його підставі відповідного договору.
Доводи прокурора в обґрунтування поважності причин пропуску встановленої статтею 257 ЦК України трирічної позовної давності прокурор про те, що про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 органи прокуратури дізнались тільки 29.11.2018, тобто після отримання документів від Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області та опрацювання листа першого відповідача №10-20-6-8700/0/19-18 від 26.11.2018 судами спростовано з огляду на таке.
Прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду. Тобто, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", як чинним до 14.10.2014 так і після, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову інформацію.
Будь-яких доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від надання інформації, необхідної для подання позову прокурором, матеріали справи не містять. У відповідь на запит прокуратури, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в короткий термін надало витребувані документи. Водночас, прокурором не доведено належними у справі доказами, чому саме із відповідним запитом до органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокуратура звернулася лише у 2018 року і які об`єктивні обставини перешкоджали направити органу прокуратури відповідний запит раніше та раніше звернутися до суду з відповідними позовними вимогами. Отже, починаючи з червня 2014 року прокурор не був позбавлений права та можливості звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності, що прокурором зроблено не було.
3.2. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 06.10.2021, у справі № 922/2088/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023, частково задоволено заяву ОСОБА_1 та ФГ "Олександр-Х" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Коломацької селищної ради Богодухівського району на користь ФГ "Олександр-Х" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн. В іншій частині в задоволенні заяви про розподіл судових витрат у справі відмовлено.
Прийнявши до уваги заперечення позивача щодо витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши складність справи, строк її розгляду, загальний обсяг підтверджених доказами наданих послуг з правничої допомоги, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи №22/2088/21, суди дійшли висновку, що достатніми, об`єктивними і співмірними зі складністю справи є витрати, сплачені третім відповідачем на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн, які вираховано наступним чином: формування правової позиції із захисту прав та інтересів з докладним формуванням судової практики - 16 годин робочого часу (вартість години - 500,00 грн, а всього 8000,00 грн; участь у підготовчому та судових засіданнях (вартість години - 1000,00 грн) на суму 1 000,00 грн.
Суди дійшли висновку, що у задоволенні вимог позивача про стягнення 46 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу має бути відмовлено. Зокрема, представнику відповідачів, який має статус адвоката та передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових засіданнях, об`єктивно вимагалось менше часу на опрацювання матеріалів справи, аналізу чинного законодавства з урахуванням предмета спору та предмета доказування, підготовку до судових засідань та заяв по суті справи. Крім того, вартість послуги за засвідчення копій, підписання та направлення документів є завищеною та не є висококваліфікованим трудом; витрати відповідачів у розмірі 10 000,00 грн преміювання виконавця за наслідками результативного представництва його інтересів у договорі унормована як така, що може бути сплачена за бажанням замовника, а тому не може бути покладена на позивача у справі, як надмірний тягар.
Спір у цій справі для кваліфікованого юриста не є спором значної складності і у спорах такого характеру судова практика є сталою. Крім того, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачали. Під час розгляду справи позовні вимоги прокурора судом було визнано обґрунтованими, але у їх задоволенні відмовлено з підстав пропуску позовної давності. Водночас, оскільки у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено, наявні підстави для часткового задоволення заяви другого та третього відповідачів про стягнення витрат на правову допомогу.
4. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та відзивів на касаційні скарги
4.1. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 922/2088/21 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Крім того, скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2021, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 922/2088/21 в частині стягнення з Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області судових витрат на правову допомогу в сумі 9000,00 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2.1. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, заявник зазначає, що судами застосовано статті 256, 257, 261, 267 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі №372/2592/15, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 01.10.2020 у справі №910/16586/18, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 17.03.2021 у справі № 922/1017/20, від 30.06.2021 у справі № 922/3274/19, від 23.10.2019 у справі № 359/6456/15-ц та від 13.04.2021 у справі № 922/3292/19.
Крім того, судами застосовано статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18, від 31.03.2021 у справі № 922/3272/18.
Заявник вважає, що у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. Тому, згідно зі статтею 261 ЦК України перевірці підлягає факт обізнаності про порушення права саме позивача, а не прокурора.
У спірних правовідносинах наявний суб`єкт владних повноважень, уповноважений державою здійснювати відповідні функції власника та орендодавця спірної земельної ділянки, - Коломацька селищна рада, яка могла довідатись про порушення інтересів держави та відповідно набути право на позов лише з 12.06.2018, що визначається моментом набуття нею права комунальної власності на спірну земельну ділянку. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Коломацька селищна рада, яка стала учасником спірних правовідносин лише 12.06.2018, довідалась або могла довідатись про вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави станом на момент прийняття ГУ Держземагентства у Харківській області оскаржуваного наказу від 10.06.2014.
Судами не з`ясовано та не перевірено, з якого моменту позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права, що позбавляє можливості ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі.
4.2.2. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 261 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у редакції від 14.10.2014 № 1697- VII у правовідносинах, коли орган виконавчої влади, через який держава реалізує право власності щодо земель державної власності, розпоряджається землею всупереч волі держави, в умовах захисту прокурором порушених інтересів останньої як власника.
Зміст правової регламентації вчинення прокурором дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом, згідно з частинами 3-4, 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає вчинення прокурором дій у визначених правовідносинах, а не взагалі в усіх правовідносинах що вчиняються суб`єктами владних повноважень у державі та на підставі яких виникають відповідні цивільні права і обов`язки.
4.2.3. Щодо підстави касаційного оскарження в частині оскарження судових рішень стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, скаржник стверджує, що судами застосовано статті 126, 129 ГПК України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, від 06.06.2019 у справі № 752/4513/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Відповідачами та їх представником не надано, а судами не досліджено належних і допустимих доказів на підтвердження того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а отже стягнення судових витрат на користь відповідача- 3 не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.
Суди обмежились констатацією наданих юридичних послуг за переліком, не обгрунтовуючи їх вартість з точки зору складності справи, витраченого адвокатом часу, та співрозмірності у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Так, представнику відповідачів, який має статус адвоката та передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових засіданнях, об`єктивно вимагалось менше часу на опрацювання матеріалів справи, аналізу чинного законодавства з урахуванням предмета спору та предмета доказування, підготовку до судових засідань та заяв по суті справи. Крім того, вартість послуги за засвідчення копій, підписання та направлення документів є завищеною та не є висококваліфікованим трудом; витрати відповідачів у розмірі 10 000,00 грн преміювання виконавця за наслідками результативного представництва його інтересів у договорі унормована як така, що може бути сплачена за бажанням замовника, а тому не може бути покладена на позивача у справі, як надмірний тягар.
У відзиві на касаційну скаргу представник ФГ "Олександр-Х" вказує на безпідставність доводів прокурора, погоджується із висновками судів щодо пропуску позовної давності і просить залишити без змін оскаржені судові рішення у відповідній частині.
4.3. ОСОБА_1 та ФГ "Олександр-Х" звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просять скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2021, у справі № 922/2088/21, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 в частині відмови у задоволенні заяв ФГ "Олександр-Х" та ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Коломацької селищної ради Богодухівського району на користь ФГ "Олександр-Х" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 36 000 грн, а на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржники посилаються на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 про те, що зі змісту положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України слідує, що право на зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.
Однак, керівник Богодухівської окружної прокуратури не звертався до суду із клопотанням про зменшення судових витрат. Коломацька селищна рада також не зверталася до суду з клопотанням про зменшення судових витрат, а подала заперечення, у яких просила відмовити у стягненні будь-яких витрат на професійну правову допомогу, що істотно відрізняється від клопотання про зменшення витрат.
У відзиві на зазначену касаційну скаргу Коломацька селищна рада вказує на безпідставність доводів скаржників, зауважує, що нею до суду першої інстанції було подано у порядку статей 126, 129 ГПК України заперечення про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. У зазначеному клопотання вказано на необґрунтований розмір заявлених до стягнення витрат та їх неспіврозмірність. У зв`язку із цим, рішення судів попередніх інстанцій у оскарженій частині необхідно залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прокурором доведено факт порушення вимог законодавства щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду. Водночас, врахувавши заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, фізичної особи ОСОБА_1 та ФГ "Олександр-Х", суди відмовили у задоволенні позову на підставі статті 267 ЦК України з підстав спливу позовної давності.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).