ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/2053/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Громака В.О.
учасники справи:
боржник - ОСОБА_1,
представник боржника - Колос Ю.В., адвокат, ордер № 1415455 від 26.06.2023,
скаржник - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві
представник скаржника - не з`явився
арбітражний керуючий - Карасюк Олександр Володимирович, особисто,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 22.08.2022
у складі судді: Мандичева Д.В.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 10.01.2023
у складі колегії суддів: Полякова Б.М. (головуючий), Гарник Л.Л., Грека Б.М.,
у справі за заявою
ОСОБА_1
про неплатоспроможність фізичної особи
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст руху справи
1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (далі - боржник, ОСОБА_1 );
введено процедуру реструктуризації боргів боржника;
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;
призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи Карасюка Олександра Володимировича (далі - керуючий реструктуризацією, арбітражний керуючий Карасюк О.В.);
вирішено інші процедурні та процесуальні питання (т. 1, а. с. 198 - 205).
2. 01.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - скаржник, Головне управління ДПС у місті Києві) з грошовими вимогами до боржника на суму 38 888,74 грн.
2.1. Кредиторські вимоги обґрунтовані наявністю у боржника, який має статус адвоката, заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 38 888,74 грн. (том 2, а. с. 2 - 6).
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3. 14.05.2019 Головне управління Державної фіскальної служби України (далі - Головне управління ДФС України) склало вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-275319-17 у розмірі 21 030, 90 грн., нарахованих протягом періоду від 19.04.2018 до 19.04.2019.
3.1. Зазначена вимога податкового органу була обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має статус адвоката (має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2831/10; перебуває на обліку як платник податків у ДПІ Шевченківського району міста Києва, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 28.02.2006 № 16106), займається незалежною професійною діяльністю та є самозайнятою особою та, відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платником єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ).
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 640/12252/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ;
визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-275319-17;
стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.
4.1. Скасовуючи вимогу Головного управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-275319-17, адміністративний суд виходив із того, що за інформацією, наявною в довідці від 04.07.2019 вих. № 46 (у матеріалах справи № 640/12252/19), позивач з 01.08.2012 і по теперішній час працювала на посаді юриста у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Адвокатській компанії "Станицький, Санін та партнери" (далі - ТОВ "АК "Станицький, Санін та партнери").
4.2. За таких обставин адміністративний суд дійшов висновку, що позивачка реалізовувала своє право на заняття адвокатською діяльністю не як самозайнята особа, а як найманий працівник у ТОВ "АК "Станицький, Санін та партнери", а його роботодавець щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника - позивача, що підтверджується довідкою форми ОК-7, виданою Пенсійним фондом України (Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Індивідуальні відомості про застраховану особу).
5. За наявними записами у трудовій книжці боржника, ОСОБА_1 з 01.08.2012 по 05.10.2021 працювала у ТОВ АК "Станицький, Санін та партнери", тобто мала статус найманого працівника у період, за який контролюючим органом нараховано заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску.
Короткий зміст рішення місцевого суду
6. Ухвалою від 22.08.2022 Господарський суд міста Києва визнав кредитором у справі № 910/2053/22 ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 34 962 грн.;
зобов`язав керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ);
визначив дату проведення зборів кредиторів боржника;
зобов`язав керуючого реструктуризацією боржника у строк до 19.09.2022 подати до Господарського суду міста Києва план реструктуризації боргів боржника;
визначив дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі;
відмовив Головному управлінню ДПС у місті Києві у визнанні кредитором боржника на суму 38 888,74 грн.
6.1. Місцевий господарський суд, з урахуванням норм Податкового кодексу України (далі _ ПК України), Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшов висновку, що заявлена Головним управлінням ДПС у місті Києві кредиторська заборгованість у розмірі 21 030,90 грн. зі сплати єдиного соціального внеску, нарахована за період з 19.04.2018 по 19.04.2019, підлягає відхиленню судом, оскільки необґрунтованість заявленої вимоги встановлена рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 640/12252/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019.
6.2. Щодо заявленої заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 17 857, 84 грн. за період з 19.07.2019 по 19.01.2021 суд зазначив, що в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ОСОБА_1 є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок сплати єдиного внеску боржником у визначений період як особою, що здійснювала адвокатську діяльність як самозайнята особа.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
7. Постановою від 10.01.2023 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 в частині грошових вимог податкового органу на суму 38 888, 74 грн. у цій справі залишив без задоволення;
ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 в частині грошових вимог Головного управління ДПС у місті Києві залишив без змін.
7.1. З урахуванням положень частини четвертої статті 75 ГПК України та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 640/12252/19, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що скаржник, подаючи заяву з грошовими вимогами, які виникли у зв`язку із несплатою ЄСВ у період від 19.04.2018 до 19.04.2019, до боржника, фактично намагається здійснити перегляд судового рішення, яке вже набрало законної сили, що є неприпустимим.
7.2. Апеляційний господарський суд, з урахуванням положень пп. 14.1.195 та пп. 14.1.226 п. 14.1 статті 14 ПК України, пункту 2 частини першої статті 1, статті. 13, частини першої статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", пункту 2 частини першої статті 1, пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", дійшов висновку, що вимоги Головного управління ДПС у місті Києві у розмірі 17 857, 84 грн, нарахованих боржниці за період від 19.07.2019 по 19.01.2021, також є необґрунтованими та фактично є незаконним примушуванням до подвійної сплати ЄСВ, а тому не можуть бути визнані та стягнуті судом у межах справи про неплатоспроможність боржника.
7.3. Суд також звернув увагу на протиріччя доводів скаржника, оскільки скаржник зазначав, що з 29.05.2020 скасовано необхідність сплачувати ЄСВ особами, які мають основне місце роботи та за яких роботодавцем сплачено відповідний страховий внесок, однак, всупереч зазначеному, здійснив нарахування ЄСВ боржниці, яка здійснювала адвокатську діяльність як найманий працівник, за період від 29.05.2020 по 19.01.2022.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
8. Головне управління ДПС у місті Києві 03.03.2023 повторно звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі № 910/2053/22, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне провадження.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2053/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023.
10. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022; розгляд справи призначено на 27.06.2023, 11:45 год.
Розгляд заяв та клопотань учасників справи
11. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Колоса Ю.В. надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, в якому представник боржниці просив закрити касаційне провадження у цій справі.
11.1. У відзиві скаржник аргументував, що заявлена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України, спростовується наявною судовою практикою Верховного Суду, будь-які інші підстави також відсутні, тому касаційне провадження у справі № 910/2053/22 підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.
11.2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
11.3. Водночас у справі, що розглядається скаржник в якості підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду посилається, зокрема, на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, що ухвалою Верховного Суду від 29.05.2023 визнано достатніми для відкриття касаційного провадження у справі.
11.4. При цьому скаржник зазначив, що Верховним Судом не вирішено питання щодо сплати адвокатом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування під час перебування у трудових правовідносинах до прийняття Закону України № 592-ІХ від 13.05.2020 в межах провадження у справі про неплатоспроможність, тобто відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
11.5. Також скаржник звернув увагу на неправильне застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17.
11.6. Проаналізувавши правовідносини у цій справі та у справах, на які посилався суд апеляційної інстанції, Колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені апеляційним судом постанови були прийняті Верховним Судом поза межами провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність), поза межами розгляду вимог кредитора у провадженні про неплатоспроможність фізичної особи, а також в межах адміністративної, а не господарської юрисдикції.
11.7. З огляду на зазначене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для розгляду касаційної скарги з підстав, визначених ГПК України з метою аналізу відповідності нормам матеріального та процесуального права розгляду кредиторських вимог податкового органу до фізичної особи-боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність з урахуванням доводів скаржника про виникнення такої заборгованості у зв`язку із несплатою ЄСВ.
12. В судове засідання 27.06.2023 з`явився уповноважений представник боржника, а також арбітражний керуючий, які надали пояснення по суті заперечень проти касаційної скарги.
12.1. Уповноважений представник Головного управління Державної податкової служби у місті Києві в судове засідання 27.06.2023 не з`явився. Враховуючи те, що явка представників учасників провадження обов`язковою не визнавалася, колегія суддів вважає за можливе розгляд касаційної скарги здійснити у відсутність заявника.
12.2. Враховуючи норми Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 № 3057-IX, Верховний Суд розглядає справу № 910/2053/22 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника
(Головного управління ДПС у місті Києві)
13. Скаржник з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції від 01.01.2019 та наявності у боржника у період нарахування статусу адвоката, доводив, що нарахування сум ЄСВ відбулось правомірно, оскільки, до внесення відповідних змін до зазначеного Закону щодо усунення дискримінації за колом платників 13.05.2020, фізичні особи, які здійснювали незалежну професійну діяльність та водночас були найманими працівниками, мали обов`язок самостійно сплачувати суму ЄСВ у мінімальному розмірі. При цьому скаржник також зіслався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17.
13.1. Скаржник зазначив про те, що наявність рішення адміністративного суду, яким скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), не спростовує наявності обов`язку у боржника сплатити таку суму недоїмки, оскільки в цьому випадку вимога про сплату боргу (недоїмки) як індивідуальне рішення суб`єкта владних повноважень не тотожне підставам прийняття такої вимоги - наявності недоїмки зі сплати ЄСВ. Тобто скасування індивідуального рішення суб`єкта владних повноважень не спростовує наявності заборгованості у боржника.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
14. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.