ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 876/30/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: не з`явився,
відповідача: Чапало Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2023 (суддя Вечірко І.О.)
у справі №876/30/23
за заявою Приватного підприємства "ЮАС"
про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 03.03.2023
у справі №14/43К-22
за позовом Приватного підприємства "ЮАС"
до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 188368,80 грн
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст рішення третейського суду та заяви про видачу виконавчого документа
1. Рішенням Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (далі - Третейський суд) від 03.03.2023 у справі №14/43К-22 (далі - Рішення) задоволено позов Приватного підприємства "ЮАС" (далі - Позивач) до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач) про стягнення 188368,80 грн основного боргу з оплати виконаних підрядних робіт за договорами підряду на капітальний ремонт №1697-05-10 від 19.10.2018 та №1780-05-10 від 31.10.2018, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 1883,69 грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.
2. Позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з заявою про видачу наказу на примусове виконання Рішення (далі - Заява), посилаючись на невиконання його Відповідачем у добровільному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3. Між Позивачем та Відповідачем укладені договори підряду на капітальний ремонт №1697-05-10 від 19.10.2018 і №1780-05-10 від 31.10.2018.
4. У підпунктах 14.2 розділів 14 договорів №1697-05-10 від 19.10.2018 і №1780-05-10 від 31.10.2018 передбачено: якщо спори та розбіжності, що виникли у зв`язку з виконанням цього договору чи стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності усього договору або його окремих частин, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється у Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" відповідно до регламенту зазначеного суду.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції
5. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2023 Заяву задоволено, видано наказ на примусове виконання Рішення.
6. Ухвала мотивована відсутністю підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 355 Господарського процесуального кодексу України та статтею 56 Закону України "Про третейські суди".
Стислий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення доводів скаржника
7. Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити Позивачу у видачі наказу на примусове виконання Рішення.
8. Апеляційна скарга мотивована посиланням на приписи пункту 4 частини 1 статті 355 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою.
9. Відповідач наголошує, що ні спеціальними нормами Закону України "Про третейські суди", ні регламентом Третейського суду, ні приписами господарського процесуального кодексу, ні договорами №1697-05-10 від 19.10.2018 і №1780-05-10 від 31.10.2018 не визначена можливість для об`єднання кількох позовних вимог у один третейський розгляд на підставі різних третейських угод, хоч і укладених між тими ж позивачем і відповідачем.
10. На думку Відповідача, Законом України "Про третейські суди" конкретизовано можливість вирішення спору третейським судом лише в межах однієї третейської угоди, укладеної на вирішення конкретного спору.
11. Також Відповідач посилається на приписи пункту 7 частини 1 статті 355 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що Рішення містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом.
12. Відповідач зауважує, що резолютивна частина рішення, в разі поєднання позовних вимог, як належний спосіб захисту, повинна мати висновок про задоволення матеріально-правової вимоги по кожному з наведених в якості підстави позову договорів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
13. Позивач у встановлений судом термін відзив на апеляційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду
14. Відповідно до положень частини 2 статті 24, частини 2 статті 25 і частини 2 статті 253 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення у справах щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів, ухвалені апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції.
15. З огляду на встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
16. Згідно з положеннями статті 351 Господарського процесуального кодексу України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 56 Закону України "Про третейські суди".
17. Порядок розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду визначений статтею 354 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 3 якої при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
18. Відповідно до статті 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
19. Аналогічні положення щодо підстав відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа передбачені частиною 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди".
20. Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
21. Підвідомчість справ третейським судам врегульована статтею 6 Закону України "Про третейські суди", в якій наведений перелік справ, які не можуть розглядати третейські суди.
22. Разом з тим відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 12 Закону України "Про третейські суди" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
23. Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів (ч. 1 ст. 14 Закону України "Про третейські суди").
24. При цьому частиною 1 статті 7 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
25. Зокрема, постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України всеукраїнських громадських організаціях; а порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону (ч.ч. 1, 6 ст. 8 Закону України "Про третейські суди").