ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2023 року
м. Київ
справа № 580/614/21
провадження № К/9901/36371/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі №580/614/21 (у складі колегії суддів: головуючого судді - Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.),
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити передбачену ст. 136 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу;
зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату передбаченої ст. 136 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу за період роботи з 05.11.2019 до 04.11.2020.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з використанням частини основної щорічної відпустки за період з 05.11.2019 до 04.11.2020 відповідно до наказу голови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 01.12.2020 №58-О "Про виплату грошової допомоги ОСОБА_1" відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення. Проте відповідач листом відмовив у зв`язку з отриманням її за минулий рік, що не відповідає вимогам закону.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 передбаченої ст. 136 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу за відпустку за період роботи з 05.11.2019 до 04.11.2020.
Зобов`язано Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (18015, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Гоголя, будинок 316; код ЄДРПОУ 26261092) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) передбачену ст. 136 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу за його відпустку за період роботи з 05.11.2019 до 04.11.2020.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції із посиланням на статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначав, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу; Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. З наведених приписів суд першої інстанції дійшов висновку, що виплата матеріальної допомоги для оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією судді, закріпленою на законодавчому рівні спеціальним Законом.
5. Суд першої інстанції зауважував, що докази планування судом, який очолює позивач, на 2020 рік його відбуття у відпустки у спірні періоди за визначені періоди роботи з виплатою двох матеріальних допомог на оздоровлення, у т.ч. планування їх фінансування відсутні; накази про надання частини щорічної оплачуваної відпустки за вказані періоди роботи з виплатою допомог на оздоровлення не оспорені, докази невідбуття чи відкликання з відпустки відсутні; докази оскарження чи скасування вказаних наказів матеріали адміністративної справи не містять, а отже, вони є чинними та підлягаю виконанню.
6. Суд першої інстанції із посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 20 березня 2019 року у справі №809/474/17, зазначав, що трудовим законодавством право працівника на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення при отриманні відпустки в порядку, визначеному статті 80 КЗпП України, не обмежено фактом отримання такої допомоги при наданні чергової відпустки в одному календарному році.
7. Посилання відповідача на листи Мінсоцполітики суд першої інстанції визнав необґрунтованим, оскільки вони не мають нормативного характеру.
8. Зважаючи, що спір виник у зв`язку з не отриманням позивачем коштів, та відсутність доказів отримання позивачем допомоги на оздоровлення за відпустку за період роботи з 05.11.2019 до 04.11.2020, суд першої інстанції дійшов висновків, що саме бездіяльність відповідача (пасивна поведінка), а не дії посадових осіб, порушує його право на належну оплату праці та соціальне забезпечення. А відтак, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права відповідно до ст.ст. 2, 9 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку, що належним, ефективним і достатнім способом повного захисту порушеного права позивача є визнання вказаної бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату передбаченої ст. 136 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу за період роботи з 05.11.2019 до 04.11.2020.
9. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області задоволено, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року скасовано. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії - відмовлено.
10. Суд апеляційної інстанції зазначав, що виплата матеріальної допомоги для оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією, закріпленою на законодавчому рівні. Тому, обсяг коштів, необхідний на її виплату, в обов`язковому порядку враховується при складанні бюджетного запиту. Проте, на виконання вимог Бюджетного кодексу України, бюджетний запит складається на початку року, що передує плановому; при підготовці бюджетного запиту та подальшого затвердження кошторису враховується виплата однієї допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді на відповідний рік, відповідно до ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
11. Суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що матеріальна допомога для оздоровлення видається до відпустки або його частини незалежно від того, за який він період. За своєю суттю - матеріальна допомога не прив`язана до конкретного періоду відпустки, а саме до бюджетного періоду і виплачується за заявою. Таким чином, виплата допомоги на оздоровлення суддям та працівникам апаратів судів здійснюється з бюджету один раз на рік незважаючи на займану посаду.
12. Суд апеляційної інстанції вказував, що листом Мінсоцполітики України від 19.09.17 № 2416/0/101-17 "Щодо грошової допомоги "на оздоровлення", роз`яснено, що під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога для оздоровлення, яка є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідний робочий рік. Грошову допомогу не можна ділити на частини, і вона виплачується один раз на рік однією сумою під час надання будь-якої з частин щорічної відпустки. Якщо працівник не використав минулорічну відпустку і, відповідно, йому не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення, її можливо здійснювати, але тільки за рахунок економії фонду оплати праці та без утисків для інших працівників. Подією, у зв`язку з якою призначається матеріальна допомога на оздоровлення, є щорічна основна відпустка та підставою нарахування допомоги - є заява та наказ;
крім цього, листом Мінсоцполітики України від 23.12.2016 № 1791/0/10!- 16/281 "Щодо виплати грошової допомоги до щорічної основної оплачуваної відпустки держслужбовцю", також роз`яснено, що під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога для оздоровлення, яка є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідний робочий рік. Тобто, незалежно від того, чи змінив державний службовець місце роботи, він має право на отримання такої допомоги лише один раз.
13. Суд апеляційної інстанції зазначав, що враховуючи те, що позивачу у лютому 2020 року нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення згідно до наказу голови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 27.01.2020 № 7-В "Про надання відпустки ОСОБА_1", позивачем реалізоване право як працівника на отримання допомоги на оздоровлення, яка є гарантованою державою виплатою один раз на рік під час надання щорічної відпустки за відповідний робочий рік.
14. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції, із посиланням на постанову Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №813/2559/18, зазначав, що виплата матеріальної допомоги для оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією, закріпленою на законодавчому рівні. Тому, обсяг коштів, необхідний на її виплату, в обов`язковому порядку враховується при складанні бюджетного запиту. Проте, на виконання вимог Бюджетного кодексу України, бюджетний запит складається на початку року, що передує плановому. Матеріальна допомога для оздоровлення видається до відпустки або її частини незалежно від того, за який вона період. За своєю суттю матеріальна допомога прив`язана до бюджетного періоду, а не до конкретного періоду відпустки. Оскільки виплата допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді за різні періоди (роки) роботи декілька разів протягом одного бюджетного року у кошторисі не передбачено, можливість виплати такої допомоги до щорічної відпустки лише один раз на рік.
15. Суд апеляційної інстанції звертав увагу на те, що на виконання ухвали Шостого ААС від 27 липня 2021 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області направлено клопотання, відповідно до якого зазначеного, що відповідно до кошторису на 2020 рік для виплати заробітної плати працівникам Катеринопільського районного суду Черкаської області було передбачено 3 618 554, 33 грн.; вказано, що дана сума вся фактично виплачена працівникам Катеринопільського районного суду Черкаської області у 2020 році.
16. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області не мало підстав для виконання наказу голови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 01.012.2020 року № 58-0 "Про виплату грошової допомоги ОСОБА_1", оскільки не було економії грошових коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
17. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року і залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року.
18. В касаційній скарзі позивач зауважує, що фактичні обставини справи свідчать про те, що економія фонду оплати праці суддів існувала у значному розмірі, оскільки:
по-перше, у період з 07.05.2019 (прийняття Вищою радою правосуддя рішення N° 1298/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Катеринопільського районного суду Черкаської області у відставку") до 05.08.2020 (видання Указу Президентом України № 313/2020 "Про призначення суддів") позивач був єдиним суддею, який здійснював судочинство у Катеринопільському районі Черкаської області за наявності ще двох інших штатних посад суддів, одна з яких зайнята суддею, що перебуває у декретній відпустці з 2016 року по теперішній час, а друга була вакантною з 07.05.2019 року до 05.08.2020;
по-друге, як встановлено судами, внаслідок загострення хронічного захворювання позивач у 2020 році перебував на лікарняному протягом 147 днів, отримуючи відповідно, за вказаний період не кошти суддівської винагороди з фонду оплати праці, а компенсацію у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
19. 3 наведеного позивач вбачає, що тільки за рахунок виплати коштів Фондом соціального страхування України, не рахуючи економії від вакантної посади судді, економія фонду оплати праці (суддівської винагороди) у Катеринопільському районному судді в 2020 році була у значно більшому розмірі ніж був потрібен для виплати позивачу допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу; при цьому подальше використання відповідачем зекономлених коштів у межах кошторису, на виплати додаткових премій іншим працівникам суду не може свідчити про відсутність економії фонду оплати праці.
20. Однак, як зазначає скаржник, вказані обставини залишилися поза увагою апеляційного суду.
21. У доповненнях до касаційної скарги від 05.11.2021 скаржник, із посиланням на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №809/474/17.
22. Із посиланням на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник вбачає підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №813/2559/18. Так, позивач зазначає, що висновки Верховного Суду у вказаній справі ґрунтуються на твердженні, що відсутність бюджетного призначення коштів може бути правовою підставою для невиконання зобов`язань, вимога щодо виплати яких ґрунтувалась на чіткому положенні національного законодавства, що на переконання скаржника, суперечить практиці ЄСПЛ, зокрема висновку, викладеному у п. 24 рішення від 10.06.2011 у справі "Сук проти України", згідно якого державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань.
23. У доповненнях до касаційної скарги від 18.11.2021 скаржник просить врахувати позицію, викладену в рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020.
24. У доповненнях до касаційної скарги від 29.11.2021 скаржник просить додатково врахувати правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.09.2021 у справі № 240/722/20.
25. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
26. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 04 жовтня 2021 року.
27. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Загороднюк А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
28. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі №580/614/21.
29. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 23.10.2009 №856/2009 позивача призначено на посаду судді Катеринопільського районного суду строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 21.05.2015 його обрано суддею безстроково.
29. Станом на 10.02.2021 позивач перебував на посаді голови Катеринопільського районного суду Черкаської області.
30. 27.01.2020 №7-В позивач видав наказ №7-В про своє використання невідбутої частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 05.11.2018 до 04.11.2019, терміном 16 робочих днів (22 календарних дні), з 10.02.2020 до 02.03.2020 включно та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
31. Даними розрахункового листа за лютий 2020 року підтверджується, що позивачу нарахована допомога на оздоровлення у сумі 63 060,00грн.
32. 01.12.2020 позивач видав наказ №40-В про надання собі частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 05.11.2019 до 04.11.2020, терміном 14 робочих (22 календарних) днів, починаючи з 14.12.2020 до 04.01.2021 включно. На його підставі видав наказ від 01.12.2020 №58-О, яким передбачено у зв`язку з використанням частини щорічної основної відпустки за період з 05.11.2019 до 04.11.2020 виплатити допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
33. Відповідач листом від 11.12.2020 №04-2090/20 повідомив, що під час планування видатків на оплату праці використовується поняття бюджетного періоду, що становить один календарний рік, який починається 01 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року (ст.3 Бюджетного кодексу). Оскільки виплата допомоги на оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією, закріпленою на законодавчому рівні, обсяг коштів, необхідний на її виплату в обов`язковому порядку враховується під час складання бюджетного запиту. На виконання Бюджетного кодексу України бюджетний запит складається на початок року, що передує плановому. Враховуючи те, що позивачу відповідно до п.2 наказу від 27.01.2020 №7-В у лютому 2020 року нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення, позивачем реалізовано право, як працівника, на отримання допомоги на оздоровлення, яка є гарантованою державною виплатою один раз на рік.
34. Тому відповідач повернув згаданий наказ №58-О без виконання.
35. Відповідно до табелю обліку робочого часу в Катеринопільському районному суді Черкаської області: від 17.04.2020 за період з 01.04.2020 до 30.04.2020 позивач фактично відпрацював 16 днів, 5 днів перебував на лікарняному; від 20.05.2020 за період з 01.05.2020 до 31.05.2020 відпрацовав - 10 днів, 11 днів перебував на лікарняному; від 19.06.2020 за період з 01.06.2020 до 30.06.2020 позивач 30 днів перебував на лікарняному; від 20.07.2020 за період з 01.07.2020 до 31.07.2020 позивач 31 день перебував на лікарняному; від 22.09.2020 за період з 01.09.2020 до 30.09.2020 відпрацював - 15 днів, 9 днів перебував на лікарняному; від 20.10.2020 за період з 01.10.2020 до 31.10.2020 позивач 31 днень перебував на лікарняному; від 24.12.2020 за період з 01.11.2020 до 30.11.2020 позивач 30 днів перебував на лікарняному.
36. Згідно із табелем обліку використання робочого часу в Катеринопільському районному суді Черкаської області:
в період з 01.12.2020 до 31.12.2020 позивач фактично відпрацював 9 днів, у відпустці перебував 18 днів;
в період з 01.01.2021 до 31.01.2021 позивач фактично відпрацював 18 днів, у відпустці перебував 4 дні.
37. Не отримавши матеріальної допомоги на оздоровлення, передбаченої наказом №58-О, позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
38. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
40. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.