ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2023 року
м. Київ
справа № 260/567/20
адміністративне провадження № К/990/8672/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємство "Ужгородське лісове господарство" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року (головуючий суддя Луцович М.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Матковська З.М., судді - Довга О.І., Кузьмич С.М.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Ужгородське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У березні 2020 року Державне підприємство "Перечинське лісове господарство" (правонаступником якого є Державне підприємство "Ужгородське лісове господарство", далі - ДП "Ужгородське лісове господарство", Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 лютого 2020 року № 0001010509 та №0001000509 (в частині).
Обґрунтовуючи неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень позивач вказував на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій з надання послуг кінного трелювання деревини фізичними особами, оскільки позивачем до перевірки надано усі необхідні документи, які підтверджували факт отримання означених послуг. Окрім того, зазначав, що лісопродукція, витрати на трелювання якої були включені підприємством до складу витрат, в подальшому була реалізована Підприємством іншим суб`єктам господарювання.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір та констатуючи правомірність спірних рішень контролюючого органу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що надані Підприємством документи не дають змоги ідентифікувати ані фактичних виконавців послуг з трелювання деревини кіньми, ані тварин, залучених до трелювання деревини. Крім того, судами враховано відсутність у фізичних осіб дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, проведення робіт з трелювання жінками, що заборонено чинним законодавством, відсутність доказів наявності, відповідно, професійної підготовки та досвіду у надавачів послуг, необхідного приладдя (збруї, допоміжних засобів), а також доказів залучення третіх осіб до виконання спірних робіт. У сукупності наведені фактичні обставини зумовили висновок судів про неправомірність формування позивачем витрат за наслідками взаємовідносин із фізичними особами, вказаними у первинних та інших документах.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).
В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач звертає увагу на застосування судами норм права без урахування висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року у справі №819/426/16, про те, що відсутність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення певного виду діяльності не має своїм наслідком недійсність виконаних контрагентом робіт, а є підставою до відповідальності останнього за недотримання з його боку приписів законодавства щодо здійснення ліцензованих видів робіт без отримання спеціального дозволу. Відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом відсутності реального вчинення господарської операції, якщо з інших первинних документів вбачається фактичне здійснення господарських операцій між господарюючими суб`єктами.
Також, позивач звертає увагу на постанову Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №2270/7005/12, у якій сформульовано висновок про те, що не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції і сама собою відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа, оскільки юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.
У світлі наведеного вище висновку КАС ВС позивач зазначає, що недотримання нормативних вимог про заборону на надання послуг кінного трелювання без оформлення дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, про заборону надання таких послуг особами жіночої статі та з використанням неідентифікованих коней, не може слугувати підставою для невизнання контролюючим органом господарських операцій з кінного трелювання в цілях формування витрат платника податку, оскільки інші, надані до перевірки й до суду докази, повною мірою підтверджували факт надання означених послуг.
Окремо у розрізі висновків судів попередніх інстанцій позивач звертає увагу на постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року (справа №826/7704/16), від 17 квітня 2018 року (справа №820/475/17), від 14 липня 2022 року (справа №804/13881/15), від 12 червня 2018 року (справа №825/3419/14), про те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, так само як і помилки в їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані засвідчують зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів.
У розрізі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах (надання послуг з трелювання деревини) положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, у їх системному взаємозв`язку з частиною третьою статті 837 Цивільного кодексу України, статтею 21 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-XII, пункту 7 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107, пунктів 15.1.33, 15.1.35 Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 13 липня 2007 року №119, пунктів 4.1, 7.1 Положення про ідентифікацію та реєстрацію коней, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 31 грудня 2004 року №496.
У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу Товариства - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області проведено планову виїзну документальну перевірку ДП "Перечинське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року, за результатами якої 29 січня 2020 року відповідачем складено акт №62/07-16-05- 09/22114603.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України); статей 1, 2, пунктів 3, 7 статті 8, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88; постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями".
На підставі встановлених перевіркою порушень 26 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001010509, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 231062 грн; №0001000509, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "частина чистого прибутку (доходу) Державних унітарних підприємств" на загальну суму 478350 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення відповідача в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 156631 грн та в частині визначення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету державними унітарними підприємствами, у розмірі 308818 грн, позивач оскаржив їх до суду.
За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.