ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 160/17647/21
адміністративне провадження № К/990/9759/23, №К/990/10080/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судових засідань: Кліменко Д.І.,
представника Позивача: Кисельова А.В.,
представника Відповідача: Ваховської Г.О.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум"
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року (головуюча суддя Прокопчук Т.С., судді: Шлай А.В., Круговий О.О.)
та касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року (суддя Лозицька І.О.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року (головуюча суддя Прокопчук Т.С., судді: Шлай А.В., Круговий О.О.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум"
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум" (надалі також - Позивач, ТОВ "Компанія Платінум", скаржник 1) звернулось до суду з позовом, у якій просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (надалі також - Відповідач, скаржник 2) від 17 червня 2021 року №0090750701 та №0090740701.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначав, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання послуг та товарів у контрагентів-постачальників ФОП ОСОБА_1, ПП "Грант-Трейд", ТОВ "Компанія "Грівел", ТОВ "Вектор Бізнес-Баланс", ТОВ "Компанія "Все вчасно", ТОВ "Агрегатний Стан", ТОВ "Денора", ТОВ "Фуд-продакт", ТОВ "Одеса-Імпорт", ТОВ "Несторн", ТОВ "Торговий дім "Рек", ТОВ "Проксітехноторг", ТОВ "ХіллКінгс", ТОВ "Шеріданс Груп", ТОВ "Андромо Опт", ТОВ "Будівельна компанія "Санвест", ТОВ "Обі Ван" є необґрунтованими, оскільки ним надавались усі первинні документи, які достовірно підтверджують здійснення спірних господарських операцій, спрямованих на отримання доходу.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 позов задоволено.
Задовольняючи позов суд першої інстанції визнав документально підтвердженими спірні операції Позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_1 ПП "Грант-Трейд", ТОВ "Компанія "Грівел", ТОВ "Вектор Бізнес-Баланс", ТОВ "Компанія "Все вчасно", ТОВ "Агрегатний Стан", ТОВ "Денора", ТОВ "Фуд-продакт", ТОВ "Одеса-Імпорт", ТОВ "Несторн", ТОВ "Торговий дім "Рек", ТОВ "Проксітехноторг", ТОВ "ХіллКінгс", ТОВ "Шеріданс Груп", ТОВ "Андромо Опт", ТОВ "Будівельна компанія "Санвест", ТОВ "Обі Ван".
Суд відзначив відсутність доказів в матеріалах справи на підтвердження умислу сторін спірних операцій щодо укладення угод поза межами господарської мети, а доводи Відповідача щодо відсутності у контрагентів умов для провадження підприємницької діяльності в силу відсутності трудових ресурсів та виробничих активів розцінено судом необґрунтованими з підстав індивідуалізації відповідальності порушника податкової дисципліни та відсутності обов`язку учасника господарської операції перевіряти умови провадження господарської діяльності як і виконання податкових обов`язків його контрагнетами. При цьому суд виходив з того, що Відповідачем невиконано процесуального обов`язку доказування й не представлено суду належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов спірних поставок, як не було надано і доказів на підтвердження обізнаності Позивача щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.
Також судом першої інстанції враховано й те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів Позивача з означеними контрагентами, як і не надано Відповідачем доказів нікчемності укладених гоподарських угод.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року скасовано частково. Ухвалено постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2021 року №0090740701 на суму грошового зобов`язання з податку на прибуток 7565271 грн. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року залишено без змін.
Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок Відповідача щодо нереальності господарських операцій Позивача, а саме: з ФОП ОСОБА_1 за договором поставки товарів від 24 липня 2019 року №1, ПП "Грант-Трейд", ТОВ "Компанія "Грівел", ТОВ "Вектор Бізнес-Баланс", ТОВ "Компанія "Все вчасно", ТОВ "Агрегатний Стан", ТОВ "Денора", ТОВ "Фуд-продакт", ТОВ "Одеса-Імпорт", ТОВ "Несторн", ТОВ "Торговий дім "Рек", ТОВ "Проксітехноторг", ТОВ "Хілл Кінгс", ТОВ "Шеріданс Груп", ТОВ "Андромо Опт Торг", ТОВ "Будівельна компанія "Санвест", ТОВ "Компанія "Обі Ван", - ґрунтуються виключно на отриманій з інформаційних баз даних ДПС України інформації та матеріалів кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів Позивача. Натомість Позивачем надано до перевірки належним чином оформлені первинні документи: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виконання підрядниками ремонтних та монтажних робіт підтверджено актами виконаних робіт, актами наданих послуг, а оплату за поставлений контрагентами товар підтверджено банківськими виписками. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції в оцінці посилань податкового органу на дані з інформаційно-аналітичних баз щодо контрагентів Позивача по ланцюгах постачання як неналежного доказу, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.
У своїх висновках суд апеляційної інстанції посилався на правові позиції Верховного Суду, зазначаючи про те, що відсутність матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів Позивача не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем; товарно-транспортна накладна не є обов`язковим первинним документом при здійсненні операцій поставки товару, а незначні помилки, допущені під час складання документів на підтвердження господарської діяльності, не повинні позбавляти платника податку на формування фінансових показників з податкової звітності.
Апеляційний суд також погодився з судом першої інстанції і в тому, що дослідження реальності господарської операції вимагає дослідження відносин безпосередньо між учасниками господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, проте у цій справі ставлячи під сумнів товарність операцій з вищезазначеними контрагентами контролюючий орган посилається лише на проведені податкові перевірки контрагентів, наявності стосовно їх посадових осіб кримінальних проваджень, а також відсутності у них відповідних трудових ресурсів.
Щодо вироку від 30 червня 2021 року по справі №201/1838/21 стосовно керівника ТОВ "ХіллКінгс" ОСОБА_2, яким затверджено угоду про визнання винуватості по частині п`ятій статті 27, частині другій статті 205-1 КК України, апеляційним судом вказано на те, що цей вирок не містить аналізу фінансово-господарських операцій, здійснених ТОВ "ХіллКінгс" з ТОВ "Компанія Платінум", а тому цей вирок не визнано належним доказом фіктивності спірних операцій з Позивачем.
В частині висновків про нереальність операцій Позивача з надання ФОП ОСОБА_1 маркетингових послуг за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг у сфері дослідження кон`юнктури ринку, судом апеляційної інстанції визнано правомірним збільшення за результатом перевірки грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1280792 грн за цим епізодом. Такі висновки обґрунтовані тим, що в актах виконаних робіт відсутній конкретний перелік наданих ФОП ОСОБА_1 послуг, місце і дата їх надання, а також не зазначено, в чому виражено їх результат, відсутні звіти про маркетингові дослідження; матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що виконавець вивчав, досліджував та аналізував споживчий попит на ринку, на якому здійснює свою діяльність Позивач, як і відсутні докази того, яким чином надавалися маркетингові послуги та який практичний результат їх використання Позивачем.
1.3. Короткий зміст касаційних скарг та відзивів
У касаційній скарзі ТОВ "Компанія Платінум" не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові, стверджує про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, тому просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, залишивши у цій частині рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження скаржник 1 вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на цю касаційну скаргу Відповідач зазначає про ухвалення оскаржуваних судових рішень в частині відмови у позові відповідно до норм матеріального та процесуального права, які просить залишити у цій частині без змін.
Відповідач у поданій касаційній скарзі, вважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у цій частині прийнявши нове про відмову у позові повністю.
Підставою касаційного оскарження скаржник 2 вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу Відповідача, стверджуючи про відповідність оскаржуваних у цій частині судових рішень нормам матеріального та процесуального права, просить залишити касаційну скаргу Відповідача без задоволення.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
На підставі направлень від 3 березня 2021 року №1118, від 4 березня 2021 року №1127,1136, від 5 березня 2021 року №1169 податковим органом у період з 15 березня 2021 року по 7 квітня 2021 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія Платінум", про що складено акт від 9 квітня 2021 року №1203/04-36-07-05/32241921.
Перевіркою виявлено ряд порушень податкового законодавства, зокрема:
пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 8846063 грн, у тому числі за 2019 рік на 6655672 грн, за 2020 рік на 2190391 грн;
пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено позитивне значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, в загальному розмірі 7815707 грн за період лютий - червень, серпень - грудень 2019 року, січень, серпень, жовтень 2020 року.
17 червня 2021 року на підставі акта перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0090740701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 8846063 грн;
№0090750701 про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 7815707 грн та нарахування штрафних/ фінансових санкцій в розмірі 1953926,75 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Цитуючи зміст статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (надалі - Закон №996) та пунктів 2.4 і 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, Позивач наполягає на тому, що апеляційним судом допущено довільне тлумачення цих норм, оскільки вказаними положеннями не передбачено, як вважає скаржник 1, тих вимог до акту виконаних робіт (зокрема щодо місця і дати надання послуги) та до звіту про проведення маркетингових досліджень, про які йдеться в оскаржуваному рішенні апеляційного суду і які покладено в основу висновків щодо непідтвердження документально реальності операцій щодо надання маркетингових послуг Позивачу.
На доведення неправильного застосування апеляційним судом норми частини другої статті 9 Закону №996 Позивач посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 10 травня 2018 року у справі №820/1763/16, від 12 лютого 2020 року у справі №813/3577/13-а, від 22 вересня 2021 року у справі №640/2411/20.
Також Позивач звертає увагу й на невідповідність посилань апеляційного суду на відсутність звітів про маркетингові дослідження з ФОП ОСОБА_1, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки Позивачем було долучено до матеріалів справи разом із супровідним листом від 8 грудня 2021 року 16 звітів про надані маркетингові послуги та вони були досліджені судом першої інстанції, що свідчить, як стверджує скаржник 1, що судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані докази по справі.
Позивач стверджує, що на підтвердження реальності виконання умов укладеного з ФОП ОСОБА_1 договору про надання інформаційно-консультаційних послуг ТОВ "Компанія Платінум" як до перевірки, так і суду було надано акти приймання-передачі наданих послуг, звіти та банківські виписки, натомість жодним нормативно-правовим актом не визначено ступеня деталізації змісту наданих послуг, як і не встановлено обов`язку наводити обґрунтування доцільності таких послуг, а також оформлення звітів про надані послуги.
3.2. Доводи Відповідача у відзиві на касаційну скаргу Позивача
Відповідач зауважує на тому, що до заперечень на акт перевірки Позивачем було додано типові додатки до договору з ФОП ОСОБА_1 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 24 липня 2019 року, з яких не видається можливим встановити зміст маркетингових послуг, до того ж, враховуючи вже існуючі до укладення договору про надання цих послуг взаємовідносини Позивача з його контрагентами.
Надані до перевірки документи щодо наданих маркетингових послуг не містять детальної інформації щодо фактично наданих послуг, а лише загальне найменування послуги, відсутня інформація, які саме роботи було виконано, їх види та опис, конкретні обсяги та напрями, за якими вони проводилися, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їхньої вартості, включена до вартості робіт. Посилаючись на статтю 9 Закону №996 наполягає на тому, що первинні документи для цілей підтвердження господарських операцій повинні мати ряд обов`язкових реквізитів, які дозволяють встановити суть та зміст послуг, однак в актах виконаних робіт та звітах про маркетингові послуги відсутній конкретний перелік наданих ФОП ОСОБА_1 послуг, місце і дата їх надання, а також не зазначено в чому виражено їх результат. Будь-яких документів, на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено. За відсутності належних документів неможливо й підтвердити реальність надання цих послуг.
Стверджує, що гоподарська мета операції досягається, у тому числі, й за наявності економічної доцільності конкретної послуги, а тому, за відсутності потреби залучення послуг від ФОП ОСОБА_1, витрати є необґрунтованими.
На доведення своєї позиції посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 29 червня 2022 року по справі №813/1910/16, від 13 липня 2022 року по справі №826/7838/18, а також на постанови від 20 жовтня 2022 року по справі №640/9624/20 та від 27 січня 2022 року по справі №826/19283/16, де Судом відзначено наявність ділової мети як обов`язкової ознаки господарської спрямованості операцій на реальне настання економічних ефектів.
3.3. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Відповідач наполягає на безпідставності висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, оскільки витрати Позивача документально не підтверджені у розумінні положень Закону №996, а висновки судів не відповідають правовій позиції Верховного Суду за подібних правовідносин.
Щодо взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 по договору постачання Відповідач стверджував, що судами не було узято до уваги того, що до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних або подорожних листів, а проведеним аналізом даних податкової звітності контрагента встановлено відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, офісних приміщень, основних фондів, що ставить під сумнів як реальність спірних операцій, так і фактичне провадження контрагентом задекларованого виду діяльності.
Щодо взаємовідносин з ПП "Грант-Трейд", ТОВ "Компанія "Грівел", ТОВ "Вектор Бізнес-Баланс", ТОВ "Компанія "Все вчасно", ТОВ "Агрегатний Стан", ТОВ "Денора", ТОВ "Фуд-продакт", ТОВ "Одеса-Імпорт", ТОВ "Несторн", ТОВ "Торговий дім "Рек" (нова назва "Торговий дім "Мегатранс"), ТОВ "Проксітехноторг", ТОВ "Хілл Кінгс", ТОВ "Шеріданс Груп", ТОВ "Андромо Опт Торг", ТОВ "Будівельна компанія "Санвест", ТОВ "Компанія "Обі Ван", то за результатом перевірки податковим органом обґрунтовано, як вважає скаржник 2, встановлено нереальність спірних поставок/виконання робіт, оскільки згідно з наданими до перевірки товарно-транспортними накладними неможливо встановити місце навантаження, не заповнені час прибуття та вибуття авто, а за результатом аналізу податкової звітності встановлено відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, офісних приміщень, основних фондів вказаних контрагентів; неподання фінансової звітності малого підприємства починаючи з другого півріччя; неподання податкових декларацій з податку на прибуток підприємств; неподання декларацій ПДВ за період після взаємовідносин з Позивачем, що в сукупності, як вважає Відповідач, свідчить про нереальність операцій, що є предметом розгляду у цій справі.
Стверджує про те, що відсутність виробничих, технічних та трудових ресурсів в аспекті застосування положень статті 9 Закону №996 та пунктів 198.3 і 198.6 статті 198 ПК України свідчить на користь висновків про нереальність сумнівних операцій, що узгоджується, як вважає Відповідач, і з практикою Верховного Суду у постановах від 2 березня 2023 року по справі №280/669/21 та від 16 березня 2023 року по справі №826/16/16.
Вважає незастосовними до цієї справи висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року по справі №160/3364/19.
Обґрунтовуючи такі доводи Відповідач стверджує про те, що згідно з вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року по справі №201/1838/21 встановлено, що директор ТОВ "Хілл Кінгс" ОСОБА_2 не мав жодного відношення до провадження господарської діяльності товариства, проте усі первинні документи за спірними операціями з Позивачем від контрагента ТОВ "Хілл Кінгс" підписані саме ОСОБА_2, у тому числі й податкова звітність за жовтень та листопад 2019 року.
Отже, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом тільки якщо він містить посилання саме на ці операції, враховуючи, що керівник контрагента, щодо якого винесено вирок у межах кримінального провадження, підписував усі документи за спірними операціями, зроблено за відмінних зі спірними обставин. Натомість Верховний Суд висловив позицію щодо правильного застосування норм пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 ПК України у разі підписання первинних документів керівниками, які заперечували свою причетність до господарської діяльності підприємства, у постанові від 28 березня 2023 року по справі №640/902/19.
Відповідач переконаний, що для правильного вирішення цієї справи у цій частині спору слід урахувати висновок Верхоного Суду у постанові від 14 лютого 2023 року по справі №460/6888/20, де за подібних обставин Суд підтримав позицію податкового органу щодо нереальності здійснюваних господарських операцій зазначивши про те, що обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку у кримінальній справі, який набрав законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Отож, щодо операцій з ПП "Грант-Трейд", ТОВ "Будівельна компанія "Санвест", ТОВ "Проксітехноторг", ТОВ "Шеріданс Груп", які є фігурантами кримінальних проваджень, скаржник 2 акцентує на необхідності врахування наявності порушених кримінальних проваджень відносно їх керівників та заперечення їх участі у фінансово-господарській діяльності цих підприємств, що також, поряд з іншим, доводить нереальність спірних операцій.
3.2. Доводи Позивача у відзиві на касаційну скаргу Відповідача
У відповідь на касаційну скаргу Відповідача Позивач насамперед звертає увагу на безпідставність посилань скаржника 2 на висновки Верховного Суду у постановах по справах №826/16217/18, №826/7917/17, №160/17647/21, №460/6888/20, оскільки правовідносини у тих справах не є подібними зі спірними. Зауважує, що висновки, на яких акцентує Відповідач, зроблено враховуючи неподання до перевірки первинних документів, натомість Позивачем було подано як під час перевірки, так і суду достатній обсяг первинних документів, які детально досліджено судом першої інстанції й відображено у судовому рішенні.
Доводи скаржника 2 вважає надуманими, обґрунтовуючи тим, що:
- Відповідач не надав доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з Позивачем, як не було надано і доказів обізнаності Позивача щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними;
- не доведено й умислу Позивача щодо укладення правочинів без настання реальних економічних наслідків господарських угод, а зміст укладених Позивачем з контрагентами договорів не суперечить актам цивільного законодавства;
- відповідальність за дотримання податкової дисципліни, як і умов провадження господарської діяльності, лежить на окремому суб`єкті господарювання і не може перекладатися на Позивача;
- у межах спірних правовідносин Позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів, на підставі яких і формував податковий кредит за відповідні періоди;
- відсутні законодавчі положення, якими б встанолювався обов`язок платника податків щодо перевірки виконання податкових зобов`язань його контрагентами, як і дослідження ланцюга постачання товарів, що склали предмет угод у межах спірних відносин;
- посилання Відповідача суто на данні ЄРПН не є належним та достатнім доказом нереальності спірних операцій постачання.
У таких доводах Позивач спирається на висновки Верховного Суду у постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, від 18 грудня 2018 року у справі №816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі №809/2918/13-а.
Також наводить висновки Верховного Суду щодо індивідуалізації відповідальності у постановах від 4 червня 2020 року у справі №340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі №120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі №820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі №826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі №806/705/15.
Позивач вважає безпідставним посилання Відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2023 року по справі №460/6888/20, акцентуючи на суттєвій вімінності обставин порівняно з цією справою, оскільки у тій справі керівника контрагента позивача було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, і за обставинами тієї справи висновок про нереальність господарських операцій ґрунтувався на недостовірності внесених до первинних документів відомостей. При цьому Судом відзначено те, що вироком, який набрав законної сили, чітко установлено факти внесення підсудним завідомо неправдивих відомостей до первинних документів, як і встановлено періоди вчинення таких протиправних дій та наведено конкретний перелік документів, які стосуються безпосередньо спірних господарських операцій.
Натомість у цій справі, як зазначає Позивач, згідно з вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2021 року по справі №201/1838/21 затверджено угоду про визнання винуватості директора ТОВ "Хілл Кінгс", й у цьому вироку не йдеться про правовідносини з Позивачем, як і не встановлено жодних обставин, які впливають на розгляд цієї справи чи мають значення для правильного вирішення спору по суті.
Тому, покликаючись до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19, аналогічно викладених і Верховним Судом у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №460/6887/20, Позивач зауважує на тому, що вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з встановленими обставинами щодо наявності та надання первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності, тощо. З урахуванням цієї правової позиції Позивач вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що вирок щодо посадової особи контрагента не може створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Заслухавши представників учасників справи у судовому засіданні, переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 44 ПК України (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено вимоги підтвердження даних, визначених у податковій звітності, згідно з пунктом 44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті Закону №996.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Підпунктом "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
У пункті 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.