ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 480/10213/21
адміністративне провадження № К/990/9911/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі секретаря судових засідань: Кліменко Д.І.,
представника Позивача: Брайко Ю.В.,
представника Відповідача: Савченко С.І.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року (головуюча суддя Русанова В.Б., судді: Перцова Т.С., Жигилій С.П.)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1, скаржник) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області (надалі також - Відповідач) від 29 квітня 2021 року: №310018280708, №309518280708, №309318280708, №309618280708, №309918280708, №309818280708, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 квітня 2021 року №Ф-309418280708; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 липня 2021 року №Ф-20010-13; рішення №310218280708 від 29 квітня 2021 року; рішення №309718280708 від 29 квітня 2021 року ; рішення №310118280708 від 29 квітня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач стверджувала щодо протиправного проведення податкової перевірки, оскільки, повідомивши у лютому 2021 року щодо проведення документальної перевірки у зв`язку із припиненням 9 квітня 2019 року підприємницької діяльності, контролюючим органом не було направлено Позивачу ані повідомлення про початок перевірки, ані наказу на проведення перевірки.
Також, з посиланням на норми пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) Позивачем зазначено й про те, що Відповідачем безпідставно не перенесено строк проведення перевірки за наслідком повідомлення Позивача про неможливість віднайдення документів, необхідних для належного проведення документальної перевірки. Натомість зроблено висновки без дослідження цих документів, які, як зазначала Позивач, є у наявності й такими підтверджено належний облік витрат згідно з книгою обліку доходів та витрат, а лише на основі інформації баз даних податкового органу, що свідчить про незаконність й винесених індивідуальних актів за результатом перевірки.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2021 року №309918280708, №309818280708, вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 29 квітня 2021 року №Ф-309418280708, рішення від 29 квітня 2021 року №310118280708 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 8 липня 2021 року №Ф-20010-13 в частині суми (з урахуванням ухвали про виправлення арифметичної помилки від 29 вересня 2022 року) 92234,93 грн (в тому числі: недоїмка 71045,46 грн. та штрафні санкції 21189,47 грн.). В іншій частині позову - відмовлено.
В основу мотивів судового рішення суду першої інстанції покладено висновок про те, що враховуючи повідомлення Позивача від 18 лютого 2021 року про втрату документів, Відповідачем протиправно не перенесено розпочату перевірку до дати отримання копій документів, оскільки перенесення термінів перевірки за таких обставин є обов`язком податкового органу, відтак закінчення проведення перевірки та оформлення результатів перевірки без дослідження первинних документів, які Відповідач повинен був отримати за умови виконання вимог пункту 44.5 статті 44 ПК України, є передчасним.
Відмову Відповідача щодо перенесення перевірки з підстав ненадання Позивачем документів, що підтверджують втрату/знищення документації, розцінено судом першої інстанції як безпідставну, оскільки ані нормами пункту 44.5 статті 44 ПК України, ані Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24 травня 1995 року №88, не визначено яким чином фізична особа-підприємець має зафіксувати втрату первинних документів.
Оскільки за змістом встановлених обставин цієї справи внаслідок ненадання Позивачем первинних документів податковим органом визнано не підтвердженою суму витрат, задекларованих Позивачем, що слугувало підставою для: збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 70935,66 грн та застосування штрафної санкції в сумі 7093,57 грн (податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2021 року №309918280708); донарахування єдиного внеску в сумі 71045,46 грн (вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 29 квітня 2021 року №Ф-309418280708); застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 21189,47 грн (рішення від 29 квітня 2021 року №310118280708); збільшення грошового зобов`язання по військовому збору у сумі 5911,31 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 591,13 грн (податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2021 року №309818280708), судом першої інстанції зроблено висновок про те, що вказані оскаржувані індивідуальні акти прийнято Відповідачем передчасно, без встановлення усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Ухвалюючи рішення в частині відмови в позові суд першої інстанції виходив з того, що:
- за наслідком виявленого у ході перевірки порушення Позивачем строку сплати грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2018 рік: строк сплати 21 лютого 2019 року, фактично сплачено 5 квітня 2019 року, кількість днів затримки платежу - 43, сума боргу - 1013,15 грн, встановлено порушення Позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України, тому визнано обґрунтованим застосування штрафної санкції у сумі 202,63 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29 квітня 2021 року №309318280708;
- оскільки невиконання Позивачем обов`язку забезпечити зберігання документів, пов`язаних із обчисленням та сплатою податків, підтверджується поданою ним заявою про втрату відповідних документів, суд погодився з висновком контролюючого органу щодо застосування до Позивача штрафних санкцій у сумі 1020 грн на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29 квітня 2021 року №309618280708;
- здійснення Позивачем торгівлі підакцизними товарами, а саме лікеро горілчаною продукцією, виноробною продукцією та іншими спиртовими дистилятами, продуктами із вмістом спирту етилового 8,5 % об`ємних, пивом, передбачає сплату акцизного збору у розмір 5% від вартості реалізованих у роздріб підакцизних товарів, а тому, за встановлених перевіркою обставин щодо реалізації підакцизної продукції за квітень 2019 року на суму 690 грн, не подання декларації акцизного податку за квітень 2019 року свідчить про порушення Позивачем статті 223 ПК України, а тому судом визнано правомірним збільшення грошового зобов`язання по акцизному податку у сумі 32,86 грн та застосування штрафної санкції у сумі 3,29 грн за податковим повідомленням-рішенням від 29 квітня 2021 року №309518280708 як і застосування штрафної санкції у сумі 340 грн за неподання декларації за квітень 2019 року за податковим повідомленням-рішенням від 29 квітня 2021 року №310018280708;
- оскільки перевіркою встановлено порушення Позивачем строків сплати єдиного внеску (нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати та як фізичною особою-підприємцем), суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення від 29 квітня 2021 року: №309718280708, згідно з яким нараховано штрафні санкції в сумі 225,64 грн та пеню - 20,97 грн та №310218280708, згідно з яким нараховано штрафні санкції в сумі 2240,14 грн та пеню - 652,20 грн, є правомірними.
Також судом першої інстанції визнано протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 8 липня 2021 року №Ф-20010-13 в частині суми, охопленої вимогою від 29 квітня 2021 року №Ф-309418280708 та рішенням від 29 квітня 2021 року №310118280708, а саме - 92235,23 грн (у тому числі: недоїмка 71045,46 грн та штрафні санкції 21189,47 грн), оскільки судом вже зроблено висновки про протиправність таких актів.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року в частині задоволення позову та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог суд апеляційної інстанції визнав передчасними висновки суду першої інстанції про те, що заява платника податків про перенесення терміну перевірки у зв`язку із втратою документів є безумовною підставою для перенесення перевірки, оскільки відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України такою підставою є саме неможливість проведення перевірки за відсутності втрачених платником документів. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що Позивач припинила свою діяльність у 2019 році, була обізнана про призначення контролюючим органом перевірки відносно неї, в заяві до податкового органу зазначала про втрату документів, проте не зазначала ані податковому органу, ані суду коли сталася ця подія та за яких обставин, скільки їй потрібно часу для відновлення документів, а також й під час судового розгляду нею не повідомлено про вжиті заходи щодо відновлення втрачених документів. Суд висловився й про те, що відсутність у законодавстві визначення способу фіксування фізичною особою-підприємцем втрати первинних документів не звільняють платників податків від підтвердження належними доказами таких втрат.
Також судом апеляційної інстанції зауважено на тому, що Позивач не була позбавлена права надання відповідних документів й після завершення перевірки, й такі підлягали б урахуванню контролюючим органом при прийняття рішень за наслідком перевірки, однак не скористалась таким правом, як і не подала суду цих документів.
Наведене у сукупності свідчить на користь правомірності відмови податкового органу щодо перенесення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача, а враховуючи ненадання первинних документів - проведення перевірки з використанням наявної податкової інформації та визнання задекларованих сум документально не підтвердженими є обґрунтованим.
Надаючи оцінку доводам Позивача щодо не вручення наказу та повідомлення про початок проведення перевірки суд апеляційної інстанції виходив з того, що Відповідачем 21 січня 2021 року було направлено засобами поштового зв`язку Позивачу за її податковою адресою примірник наказу та повідомлення про проведення перевірки від 20 січня 2021 року, які було повернуто до контролюючого органу відділом поштового зв`язку із зазначенням причини - "за закінченням встановленого строку зберігання", тобто з причин, незалежних від контролюючого органу, що в розумінні абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученням платнику податків відправлення належним чином.
Оскільки Позивачем не повідомлено контролюючий орган про зміну місця проживання, як і не зазначено поважних причин, за існування яких вона об`єктивно не мала можливості отримувати поштові відправлення на свою адресу у спірний період, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивач в розумінні норм ПК України вважається повідомленою належним чином про призначення та проведення перевірки, тому констатовано відсутність порушення з боку Відповідача процедури проведення перевірки.
По суті виявлених перевіркою податкових порушень у цій частині спору апеляційним судом зроблено такі висновки:
- щодо податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2021 року №309918280708, згідно з яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафна санкції, то з огляду на ненадання Позивачем первинних документів щодо підтвердження понесених витрат, Відповідачем узято до розрахунку суми згідно з даними у базах податкового органу, в результаті чого встановлено їх завищення за 2017 -2019 роки й, відповідно, заниження за вказаний перод чистого (оподатковуваного) доходу. За наведеного апеляційним судом визнано доведеним висновок Відповідача про порушення Позивачем пункту 164.1 статті 164, пункту 177.1 статті 177 ПК України;
- щодо податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2021 року №309818280708, судом апеляційної інстанції визнано обґрунтованим донарахування податковим органом військового збору за 2017 - 2019 роки за наслідком заниження чистого доходу за вказаний період й, відповідно, невірного визначення бази нарахування військового збору за цей же період;
- щодо рішення від 29 квітня 2021 року №310118280708 та вимог про сплату боргу з єдиного внеску від 29 квітня 2021 року №Ф-309418280708 та від 8 липня 2021 року №Ф-20010-13 в частині суми 92235,23 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Позивачем ненадано первинних документів на підтвердження сплати єдиного внеску в повному обсязі, відтак контролюючим органом обґрунтовано донараховано єдиний внесок у сумі 71045,46 грн та, у зв`язку з несплатою єдиного внеску у повному обсязі за 2017 - 2019 роки, правомірно застосовано штрафні санкції на суму 21189,47 грн., і за наслідком донарахування єдиного внеску та штрафних санкцій 8 липня 2021 року й складено вимогу про сплату боргу.
При цьому, як зазначено в оскаржуваному рішенні, апеляційним судом враховано, що ОСОБА_1 надано суду первинні документи в підтвердження правильності нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску, а саме: договори поставки від 18 травня 2017 року №11/5-17, від 23 травня 2017 року №1633, від 26 жовтня 2017 року №СУ-16/1118, акти звірки взаєморозрахунків, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні за 2017-2019 роки, Книгу обліку доходів і витрат, однак судом апеляційної інстанції визнано такі недостатніми для цілей підтвердження витрат під час здійснення підприємницької діяльності за відсутності розрахункових документів на придбання продукції у контрагентів. Натомість акти звірки апеляційним судом не визнано належним доказом в підтвердження понесених витрат Позивача, оскільки такі акти не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
У касаційній скарзі Позивач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові є законним та обґрунтованим та винесене відповідно до норм матеріального та процесуального права, тому вважає касаційну скаргу безпідставною та не обґрунтованою, яку просить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в оскарженій частині - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ОСОБА_1 з 21 березня 2017 року до 9 квітня 2019 року була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, перебувала на обліку в ГУ ДПС у Сумській області на загальній системі оподаткування.
На підставі наказу Головного управління ДПС у Сумській області "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1" від 20 січня 2021 року №41-кп та повідомлення про проведення перевірки від 20 січня 2021 року №5/18- 28-07-05, Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності, ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21 березня 2017 року по 9 квітня 2019 року.
Копії наказу та повідомлення про проведення перевірки від 20 січня 2021 року надіслані ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення поштового відправлення 21 січня 2021 року, проте поштове відправлення повернулось до ГУ ДПС у Сумській області із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
18 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до податкового органу з заявою про перенесення термінів проведення перевірки у зв`язку з втратою документів, що належать до предмета перевірки, а саме: договорів поставки на придбання товарів, накладних на отримання товарів, банківських виписок за 2018-2019 роки.
Листом від 19 лютого 2021 року за №1786/6/18-28-07-08-16 Головним управлінням ДПС у Сумській області відмовлено ОСОБА_1 у перенесенні термінів проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у зв`язку з тим, що до заяви не було додано документів, що підтверджують втрату/знищення документації.
У період з 22 лютого 2021 року по 26 лютого 2021 року ГУ ДПС у Сумській області проведено позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1, за наслідками якої складено акт від 3 березня 2021 року №991/18-28-07-08/3513010124/136, згідно з яким встановлено порушення:
- пункту 164.1 статті 164, пункту 177.1 статті 177 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 70935,66 грн, у тому числі по періодах: за 2017 рік - 12405,58 грн; за 2018 рік - 46277,51 грн; за 2019 рік - 12252,57 грн;
- пункту 57.1 статті 57 ПК України, а саме: порушення строків сплати податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності за 2018 рік, внаслідок чого нараховано штрафну санкцію в сумі 202,63 грн;
- пункту 4 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті 7, пункту 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загально обов`язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого донараховано єдиний внесок в сумі 71045,46 грн, у тому числі: за 2017 рік - 10454,38 грн, за 2018 рік - 48895,00 грн, за 2019 рік - 11696,08 грн;
- пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загально обов`язкове державне соціальне страхування", а саме: порушення строків сплати єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, внаслідок чого нараховано штрафну санкцію в сумі 225,64 грн та пеню в сумі 20,97 грн;
- пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загально обов`язкове державне соціальне страхування", а саме: порушення строків сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, внаслідок чого нараховано штрафну санкцію в сумі 2240,14 грн та пеню в сумі 652,20 грн;
- підпункту 16 пункту 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого донараховано військовий збір у сумі 5911,31 грн, у тому числі по періодах: за 2017 рік - 1033,80 грн; за 2018 рік - 3856,46 грн; за 2019 рік 1021,05 грн;
- статті 223 ПК України, а саме: неподання декларацій з акцизного податку за квітень 2019 року;
- підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 ПК України, внаслідок чого донараховано акцизний податок в сумі 32,86 грн, в тому числі за 2019 рік - 32,86 грн;
- пунктів 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме ненадання на перевірку первинних документів.
29 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Сумській області прийнято:
- податкові повідомлення-рішення:
№310018280708 про застосування штрафних санкцій у сумі 340 грн за неподання декларації з акцизного податку за квітень 2019 року;
№309518280708 про збільшення грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 32,86 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 3,29 грн;
№309318280708 про застосування штрафних санкцій у сумі 202,63 грн за порушення строку сплати грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
№309618280708 про застосування штрафних санкцій у сумі 1020 грн за незабезпечення зберігання та надання на перевірку первинних документів, з питань, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів;
№309918280708 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 70935,66 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 7093,57 грн;
№309818280708 про збільшення грошового зобов`язання по військовому збору у сумі 5911,31 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 591,13 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-309418280708 на суму 71045,46 грн;
- рішення №310218280708 про застосування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафної санкції у сумі 2240,14 грн та пені у розмірі 652,20 грн;
- рішення №309718280708 про застосування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафної санкції у сумі 225,64 грн та пені у розмірі 20,97 грн;
- рішення №310118280708 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 21189,47 грн.
У подальшому Відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 8 липня 2021 року №Ф 20010-13 на загальну суму 95350,24 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Позивач наполягає, що податковим органом при організації і проведенні перевірки безпідставно не було надано часу для відновлення документів, а також не було вручено наказу про проведення перевірки і повідомлення про її початок. При цьому додає, що документи не було викрадено, пошкоджено, знищено, однак вона не змогла знайти деякі документи, які на думку Позивача необхідні для проведення перевірки, й тому нею було подано відповідну заяву щодо перенесення строку перевірки задля надання часу на віднайдення або відновлення документів. Неможливість знайти на час перевірки певні документи пояснює тим, що від часу припинення підприємницької діяльності пройшло майже два роки й вона не сподівалась на актуальність перевірки. Наполягає, що нею було чітко вказано які саме документи втрачено, як-от: договори поставки та придбання товарів, накладних на отримання товарів, банківські виписки, тощо, проте контролюючим органом не було визначено, чи можливо провести перевірку без таких документів, чи необхідно дочекатись їх відновлення, що Позивач вважає порушенням проведення перевірки.
Вважає необґрунтованими висновки перевірки, які зроблено Відповідачем без дослідження первинних документів та на основі аналізу інформації баз даних податкового органу, натомість такі документи на даний час наявні у Позивача й подані до суду, проте не узято судом апеляційної інстанції до уваги.
Також Позивач акцентує й на тому, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з доводами Відповідача про те, що незазначення у заяві про втрату документів відомостей щодо події, якою зумовлено втрату документів, а також необхідного для їх відновлення часу, становлять підстави для відмови у задоволенні цієї заяви. Більше того, рішення про відмову щодо перенесення перевірки Відповідачем не приймалось, натомість строк відновлення документів чітко визначено у ПК України і складає 90 днів.
Стверджує про безпідставність посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду у постановах від 13 травня 2021 року у справі №640/15297/19 та від 17 серпня 2021 року у справі №420/6598/20 за відмінністю складу обставин тих справ зі спірними. Водночас вказує й на те, що у цих судових рішеннях Верховний Суд звертав увагу, з-поміж іншого, на те, що обставина можливості або неможливості проведення перевірки за відсутності відповідних документів входить до предмету доказування при вирішенні справи.
Натомість апеляційним судом безпідставно, на думку Позивача, не враховано висновків Верховного Суду у постанові від 11 травня 2022 року у справі №420/741/20, на яку посилався суд першої інстанції, які зводяться до того, як зазначає скаржник, що вимога надання підтверджуючих подію щодо втрати документів не поширюється на фізичних осіб-підприємців, а стосується лише юридичних осіб. Позивач переконана, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що висновки проведеної документальної невиїзної перевірки є передчасними, оскільки зроблені не на підставі дослідження та аналізу первинних документів, які б було ним отримано за умови дотримання положень пункту 44.5 статті 44 ПК України та перенесення перевірки до часу відновлення/віднайдення документів. Щодо підтвердження події, що мала наслідком втрату документів, Позивач зазначає, що у пункті 44.5 статті 44 ПК України вказано на певну процедуру, за якою передбачено відповідне повідомлення контролюючого органу про втрату платником податків документів. Водночас, таку процедуру визначено у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом МФУ від 24 травня 1995 року №88, норми якого не поширюються на фізичний осіб-підприємців, отже законодавством не визначено спосіб фіксації фізичною особою-підприємцем втрати первинних документів.
Щодо інших оскаржуваних Позивачем у межах цієї справи індивідуальних актів, в частині яких судом першої інстанції відмовлено в позові, Позивач висловлює згоду з судовим рішенням суду першої інстанції у цій частині, зазначаючи про сплату визначених у них сум.
3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Відповідач насамперед зауважує на тому, що відповідно до положень статті 42 ПК України платник податків вважається ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки. Водночас жодних зауважень щодо надіслання поштової кореспонденції податковим органом за неналежною адресою від Позивача не надходило. Натомість надійшла заява про перенесення термінів проведення перевірки у зв`язку із втратою документів, у якій не було повідомлено часу, необхідного для відновлення документів, як і не додано жодного рішення/акту щодо встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх втрати. Також Відповідач наполягає й на тому, що відповідно до вимог пункту 44.5 статті 44 ПК України до такої заяви має додаватись й документ, що підтверджує втрату/знищення документації. За таких обставин Відповідачем обґрунтовано було повідомлено Позивачу про відмову у перенесенні термінів перевірки.
Наголошує, що у зв`язку із набранням 23 травня 2020 року чинності Законом №466 редакція пункту 44.5 статті 44 ПК України зазнала змін, відповідно до яких ініціювання платником податків перенесення термінів перевірки у зв`язку із втратою документів вимагає поряд із заявою подання контролюючому органові відповідних підтверджуючих такі події документів. Проте, як повідомляє Відповідач, ані податковому органу, ані суду не повідомлено про подію, внаслідок якої Позивачем втрачено документи, як і про вжиті заходи задля відновлення втрачених документів.
Відповідач звертає увагу й на те, що згідно з підпунктом 5 пункту 6 Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481 (надалі - Порядок №481) (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) до Книги підприємцями заносяться реквізити первинних документів, зокрема й тих, які підтверджують понесені витрати. Всупереч цьому, у поданій заяві про перенесення термінів перевірки Позивачем не вказано конкретного переліку втрачених документів, що позбавило податковий орган, як вважає Відповідач, можливості визначитися щодо проведення перевірки за відсутності таких документів або ж перенесення її термінів.
Також Відповідач наголошує на тому, що всупереч вимогам ПК України щодо зберігання первинної документації, пов`язаної зі справлянням податків, ОСОБА_1 ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду не було надано доказів, які б підтверджували понесені нею витрати при здійсненні підприємницької діяльності, що унеможливлює врахування таких показників при визначенні оподатковуваного доходу. Позивачу було надано запит про надання документального підтвердження понесених витрат, але жодних первинних документів (в тому числі Книги обліку доходів та витрат, витратних документів, банківських виписок, книг обліку розрахункових операцій та інших) до перевірки надано не було, тому податковим органом обґрунтовано було враховано лише документально підтверджені витрати.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Переглядаючи оскаржуване судове рішення апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів враховує таке.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Як передбачено у підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Згідно з пунктом 78.5 статті 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.