ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2023 року
м. Київ
справа № 120/4286/21-а
адміністративне провадження № К/9901/44011/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №120/4286/21-а
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, прийняте в складі: головуючого судді Дончика В.В., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Сапальової Т.В., Ватаманюка Р.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області (далі - відповідач, ТУ ДСА України в Вінницькій області) з вимогами:
1.1. визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Вінницькій області щодо не здійснення виплати доплати за вислугу років судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1, починаючи з 01.01.2021;
1.2. зобов`язати ТУ ДСА України в Вінницькій області нарахувати та виплатити доплату за вислугу років судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1, починаючи з 01.01.2021;
1.3. стягнути з ТУ ДСА України в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 50 448 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що йому протиправно зупинено виплату доплати до посадового окладу за вислугу років. На неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів і, відповідно, матеріального та соціального забезпечення про що неодноразово у своїх рішеннях зазначав Конституційний Суд України.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Відповідно до наказу Липовецького районного суду Вінницької області від 07.05.2015 №11 о/с ОСОБА_1 зараховано до штату суддів Липовецького районного суду Вінницької області.
4. Наказом Липовецького районного суду Вінницької області від 15.11.2018 №15 о/с позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років з 05.08.2018 в розмірі 20 відсотків посадового окладу.
5. У 2021 році у позивача були відсутні повноваження на здійснення правосуддя.
6. Листом ТУ ДСА України в Вінницькій області від 12.01.2021 №02-22/67 голову Липовецького районного суду Вінницької області та позивача повідомлено, що виконання наказу Липовецького районного суду Вінницької області від 15.11.2018 №15 о/с суперечить вимогам, установленим частиною десятою статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Отож з метою запобігання безпідставному витрачанню бюджетних коштів суддю ОСОБА_1 повідомили про неможливість виконання цього наказу з 01.01.2021.
7. Уважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.07.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Вінницькій області щодо нездійснення виплати доплати за вислугу років судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1, починаючи з 01.01.2021. Зобов`язано ТУ ДСА України в Вінницькій області нарахувати та виплатити доплату за вислугу років судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1, починаючи з 01.01.2021. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
9. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді судді Липовецького районного суду Вінницької області, не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від його волі. Приймаючи до уваги рішення Ради суддів України від 19.04.2019 №21 (щодо права суддів на отримання доплат до посадового окладу), суди попередніх інстанцій констатували, що позивач має право на отримання доплат до посадового окладу за вислугу років з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. 02.12.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТУ ДСА України в Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.07.2021 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021.
11. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
12. Як на підставу для перегляду вказаних судових рішень, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини десятої статті 135 Закону №1402-VIII до суддів, в яких закінчилися повноваження на здійснення правосуддя.
13. Скаржник наголошує, що при виплаті позивачеві суддівської винагороди ТУ ДСА у Вінницькій області діяло на підставі, в межах і в спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, і ніяким чином не порушувало прав позивача. Посилання судів попередніх інстанцій на Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, а також на рішення Ради суддів України від 19.04.2019 №21, на думку скаржника, є помилковим.
14. Скаржник пояснив, що ці рішення приймалися тоді, коли правове регулювання виплати суддівської винагороди суддям без повноважень здійснювалося відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закони №2453-VI), і стосувалися особливостей застосування саме статті 133 цього Закону. Водночас у спірному періоду (у 2021 році) правове регулювання виплати позивачу суддівської винагороди здійснювалося відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII. При цьому, безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на те, що положення указаної статті ідентичні за змістом тим, які містяться в частині десятій статті 133 Закону №2453-VI, які були визнані неконституційними. Скаржник наголошує. що суд апеляційної інстанції не навів жодної законної підстави для висновку, що норма закону, яка є чинною, не має застосовуватися у зв`язку з її тотожністю нормі закону, яка була визнана неконституційною. Отже, як зазначив скаржник, фактично суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення частини десятої статті 135 Закону №1402-VIII, які підлягали застосуванню, а також не обґрунтував підстав незастосування вказаної норми до спірних правовідносин.
15. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Уханенку С.А., Кашпур О.В.
16. Ухвалою Суду від 03.02.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
17. Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких він наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
18. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
20. У Преамбулі до Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
21. Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII унормовано, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
22. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4).
23. Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
24. За правилами частини другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
25. Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII (яка, згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11.03.2020, діє в редакції Закону №1774-VIII) визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
26. Згідно з частиною п`ятою статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
27. Відповідно до частини десятої статті 135 Закону №1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
28. Пункту 17 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачено, що повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв`язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
29. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (Закон №1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
30. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
31. Відповідно до пункту 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (чинного до 01.01.2020) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
32. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами).