ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/21299/19
адміністративне провадження № К/9901/19068/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2020 (головуючий суддя: Коротких А.Ю., судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі № 640/21299/19 за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Державне підприємство "Національні інформаційні системи", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбуд", Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" про визнання протиправними і скасування наказів,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У листопаді 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст України або відповідач), треті особи: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (далі - ДП "Національні інформаційні системи"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбуд" (далі - ТОВ "Будівельна компанія "Міськбуд"), Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" (далі - ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій"), в якому просила визнати протиправними і скасувати накази Мін`юсту України:
№ 2056/5 від 05.07.2019 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень";
№ 2077/5 від 09.07.2019 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України №2056/5 від 05.07.2019 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 30.03.2020 відмовив у задоволенні позову.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.06.2020 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про задоволення позову.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" (третя особа) подало касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка здійснює нотаріальну діяльність в Київському міському нотаріальному окрузі на підставі Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №5324, виданого Мін`юстом України 13.09.2004, та на підставі реєстраційного посвідчення № 747, виданого ГУЮ у м. Києві у 2009 році.
Так, 14.03.2006 між ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" (за договором - орендарем) та Київською міською радою (за договором - орендодавцем) було укладено договір оренди земельних ділянок (кадастрові номери: 000000000:66:108:0002; 8000000000:66:105:0002) строком до 14.03.2021 (далі - договір від 14.03.2006).
07.06.2019 позивачкою за результатами розгляду заяв ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" було проведено реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме:
- відкрито розділ на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:66:108:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1848492980000, зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку за Територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141, номер запису про право власності 31927737; право оренди на вказану вище земельну ділянку, орендар ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" орендодавець: Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської рад, номер запису про інше речове право 31928097; право суборенди на вказану вище земельну ділянку, суборендар: ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент", орендар: ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій", номер запису про інше речове право 31928478;
- відкрито розділ на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:66:105:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1848290680000, зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку за Територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141, номер запису про право власності 31924714; право оренди на вказану вище земельну ділянку, орендар ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" орендодавець: Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської рад, номер запису про інше речове право 31926082; право суборенди на вказану вище земельну ділянку, суборендар: ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент", орендар: ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій", номер запису про інше речове право 31926853.
Державна реєстрація іншого речового права (право суборенди) № 31928478, №31926853 за ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" щодо земельних ділянок проведена на підставі рішень позивача від 10.06.2019 № 47245117 та № 47270353.
19.06.2019 в порядку статті 37 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) до Мін`юсту України надійшла скарга ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій", з доповненнями, з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2019 №47245117 та №47270353, прийняті приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 12.06.2019 під час отримання відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про те, що приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1. 10.06.2019 було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47275117 від 10.06.2019, номер запису про інше речове право 31928478 від 07.06.2019, про реєстрацію права суборенди земельної ділянки площею 2,3358 га, кадастровий номер 8000000000:66:108:0002, а також земельної ділянки площею 19,1819 га, кадастровий номер 8000000000:66:105:0002 за адресою: м. Київ, вул. Сагайдака (Маланюка Євгена), 101 за ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент".
Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав, рішення про реєстрацію права суборенди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:66:108:0002 та 8000000000:66:105:0002 за ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" прийняті на підставі договору суборенди вказаних земельних ділянок від 09.04.2008, що укладений між ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" та ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" строком на 14.03.2021.
Водночас, за твердженнями скаржника, у приватного нотаріуса не було законних підстав для проведення реєстраційний дій, оскільки за вимогами договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006, передача орендарем земельних ділянок у суборенду можлива виключно за письмовою згодою орендодавця, в той час як ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" не зверталося до Київської міської ради за наданням згоди на передачу земельних ділянок в суборенду і вказана згода Київською міською радою не надавалась.
04.07.2019 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийнято висновок, яким вирішено задовольнити скаргу ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" від 19.06.2019 № 55, з доповненнями до неї від 21.06.2019 №59 та від 04.07.2019; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2019 №47245117 та №47270353, прийняті приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1.; тимчасово заблокувати доступ приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 місяців.
05.07.2019 відповідно до частини другої, п`ятої статті 26, підпункту "а" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV, пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128) Мін`юстом України прийнято наказ №2056/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким:
1. Скаргу ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" від 19.06.2019 № 55 задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2019 №47245117, прийняте приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1.
3. Тимчасово заблокувати доступ приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_1 до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на 6 місяців.
Згідно із пунктами 4, 5 цього наказу, виконання пункту 3 покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи", а пункту 2 на Департамент державної реєстрації та нотаріату.
Згодом керуючись статтею 37 Закону № 1952-IV, пунктом 12 Порядку №1128, Мін`юстом України прийнято наказ від 09.07.2019 №2077/5 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 05.07.2019 №2056/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким:
внесено зміни до наказу Мін`юсту України від 05.07.2019 №2056/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" виклавши пункт 2 в наступній редакції: " 2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2019 № 47245117 та № 47270353 прийняті приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1 та скасувати записи про державну реєстрацію іншого речового права №№ 31928478, №31926853, внесених на підставі цих рішень".
Вважаючи накази Мін`юсту України від 05.07.2019 № 2056/5 та від 09.07.2019 №2077/5 протиправними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
IV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог, позивачка насамперед вказала на процедурні порушення, допущені відповідачем при розгляді скарги, що виявилися у неналежному повідомленні її, як зацікавленої особи, про розгляд скарги у сфері державної реєстрації прав. Також з посиланням на пункт 4 частину восьму статті 37 Закону №1952-IV позивачка стверджує, що у відповідача не було законних підстав для задоволення скарги ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" з огляду на наявне судове провадження (справа № 640/11734/19) між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
По суті проведеної державної реєстрації за ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" іншого речового права (право суборенди), то позивачка пояснила, що подані на реєстрацію заявником документи відповідали вимогам законодавства, а тому за відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав нею були прийняті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 47245117 (за заявою № 34449372) та № 47270353 (за заявою № 34448238). Позивачка зазначила, що у відповідності до встановленого чинним законодавством порядку отримала відомості із ДЗК щодо земельних ділянок, в т.ч., і про орендаря, що у свою чергу дало можливість здійснити реєстрацію прав оренди ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" та прав суборенди ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
Відповідач позов не визнав. З посиланням на статтю 24 Закону № 1952-IV стверджує, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. В контексті наведеного нормативного регулювання відповідач зазначив, що державна реєстрація іншого речового права (право суборенди) за ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" щодо земельних ділянок, проведена на підставі рішень від 10.06.2019 № 47245117 та №47270353, прийнятих приватним нотаріусом ОСОБА_1. за результатами розгляду заяв, до яких було додано договір оренди земельних ділянок від 14.03.2006 № 499, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Рильською Л.С., відповідно до пункту 13.1 якого, орендар має права передавати земельні ділянки або їх частину у суборенду виключно за письмовою згодою орендодавця. Своєю чергою, згідно із пунктом 13.2 згаданого Договору, орендодавець надає свою згоду чи заперечення щодо передачі земельних ділянок або їх частини у суборенду шляхом прийняття в установленому законодавством порядку відповідного рішення.
Водночас заявником не було додано до заяв письмової згоди орендодавця щодо передачі спірних земельних ділянок у суборенду, а позивачкою, в свою чергу, не були належним чином перевірені документи на наявність підстав для зупинення розгляду вказаних заяв та проведено державну реєстрацію іншого речового права (право суборенди) за ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" на земельні ділянки без документів, необхідних для проведення такої реєстрації, чим було порушено вимоги статей 10, 18, 23 Закону № 1952-IV та пунктів 12, 14 Порядку № 1127.
У відповідь на відзив Мін`юсту України позивачка зазначила, у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Наполягає на законності проведеної нею за ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" державної реєстрації іншого речового права (право суборенди) на земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:66:108:0002 та 8000000000:66:105:0002.
ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій"(третя особа) подало письмові пояснення у справі, у яких наполягає на законності та обґрунтованості оскаржуваних наказів Мін`юсту. Стверджує, що у державного реєстратора не було законних підстав для державної реєстрації за ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" іншого речового права (право суборенди) на земельні ділянки.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з посиланням на правові висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалах від 10.10.2017 по справі К/800/24251/17, від 10.10.2017 у справі К/800/21878/17, від 13.07.2017 у справі К/800/10886/17, виходив з того, що законодавець передбачив альтернативні дії суб`єкта розгляду скарги щодо вибору способу повідомлення зацікавлених осіб про розгляд скарги у сфері державної реєстрації речових прав. За таких обставин, суд першої інстанції відхилив доводи позивачки про неповідомлення її про розгляд скарги.
По суті проведеної позивачем державної реєстрації за ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" іншого речового права (право суборенди), то суд першої інстанції дослідивши умови договору оренди земельної ділянки земельних ділянок від 14.03.2006 констатував, що передача орендарем земельної ділянки у суборенду здійснюється виключно за письмової згоди орендодавця. Водночас у ході судового розгляду встановлено, що заявником разом із заявами на проведення державної реєстрації речових прав письмова згода Київської міської ради (орендодавця) на передачу спірних земельних ділянок в суборенду ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" не надавалась.
За встановлених обставин, суд першої інстанцій дійшов висновку, що позивачка не мала законних підстав для здійснення спірних реєстраційних дій, оскільки на реєстрацію було подано неповний пакет документів, що своєю чергою є підставою для зупинення розгляду заяви.
За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
Зважаючи на виявлені у межах розгляду скарги порушення порядку державної реєстрації прав, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб прийнято рішення (пункт 3 наказу від 05.07.2019 № 2056/5) про тимчасове блокування доступу приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Одночасно з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 01.12.2015 у справі № 800/134/15, від 15.12.2015 у справі №800/206/15, від 20.02.2019 по справі № 522/3665/17, суд першої інстанції констатував, що позивачка не є учасником правовідносин, що стосуються наслідків реєстраційних дій, а тому відсутні підстави вважати, що положення оскаржуваних наказ у цій частині впливають на права, свободи або законні інтереси позивачки, а тому у позові слід відмовити.
Апеляційний суд дійшов протилежного висновку. За позицією апеляційного суду, при розгляді скарги на рішення приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_1. відповідачем було порушено процедуру, визначену законодавством. Суд констатував, що на законодавчому рівні передбачається обов`язок Комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, що зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. До категорії зазначених осіб, в цьому випадку, безумовно належать позивач, як державний реєстратор.
Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем було направлено позивачці листа з інформацією про те, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги буде опубліковано в рубриці "Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації" за посиланням з офіційного сайту Мін`юсту. Водночас за висновками апеляційного суду, така інформація не містила відомостей про день та час здійснення відповідної публікації на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, що не дає можливості встановити обставини вчасного повідомлення позивачки про час і місце розгляду скарги.
Також апеляційний суд зазначив, що стаття 34-1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру. Проте, за позицією апеляційного суду, застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.
Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачці строк обмеження у доступі до Єдиного державного реєстру, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.
Апеляційний суд зазначив, що такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.12.2019 у справі № 440/1246/19.
Таким чином, зважаючи на те, шо відповідачем порушено порядок розгляду скарги, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування наказів Мін`юсту України від 05.07.2019 №2056/5 та від 09.07.2019 № 2077/5.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга третьої особи (ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій") обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції. Насамперед скаржник посилається на необхідність відступу у спірних правовідносинах від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.12.2019 у справі № 440/1246/19, на які послався апеляційний суд вирішуючи питання обґрунтованості застосування до позивачки санкції у вигляді тимчасового блокування доступу приватного нотаріуса до Єдиного державного реєстру. Скаржник стверджує, що хоча правовідносини у справі, що розглядається і у справі № 440/1246/19 є подібними за змістом, проте виникли за різного правового регулювання та фактичних обставин. В контексті наведених доводів, скаржник зазначає, що у справі № 440/1246/19, на відміну від справи, що розглядається, санкції до приватного нотаріуса за порушення законодавства у сфері державної реєстрації були застосовані за результатами ініційованої Мін`юстом камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно порядок проведення таких заходів та оформлення результатів здійснюється зі різними процедурами та нормативним регулюванням. У спірному випадку, перевірка відповідності дій приватного нотаріуса розпочата у межах розгляду скарги у сфері державної реєстрації, результати якої відображені у висновку Комісії із зазначенням конкретних порушень. Відповідно встановлення порушень позивачкою вимог законодавства у сфері державної реєстрації є достатньою підставою для застосування санкції у вигляді блокування доступу до Державного реєстру прав. Крім того, у відповідача наявне законодавчо закріплене право адміністративного розсуду щодо встановлення строку блокування доступу суб`єкта реєстрації до Державного реєстру прав. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.01.2019 у справі № 820/5866/17.
Іншим аргументом скаржника є те, що внаслідок скасування оскаржуваних наказів поновлюється незаконно зареєстроване право суборенди іншої особи на земельну ділянку, орендарем якої є ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" згідно умов договору від 14.03.2006.
Крім того скаржник вважає, що оскільки права приватного нотаріуса оскаржуваними наказами були обмежені у зв`язку із порушенням порядку проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, то відповідно такі не підлягають судовому захисту.
Також на переконання скаржника, апеляційний суд розглянув підставу позову, що не була заявлена в суді першої інстанції. На переконання скаржника, при звернення з цим позовом до суду, позивачка не обґрунтовувала позов несвоєчасним повідомлення її про розгляд скарги.
Крім того, за твердженнями скаржника, апеляційним судом було розглянуто справу не дочекавшись відзиву ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" на апеляційну скаргу, чим порушені його права.
Також за позицією скаржника, відповідачем не було допущено процедурних порушень при розгляді скарги, оскільки розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту про розгляд скарги є належним повідомленням зацікавлених осіб про розгляд порушеного у скарзі питання.
Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Насамперед позивачка зазначає про відсутність підстав для відступу від правових позицій, викладених у постанові № 440/1246/19. Позивачка стверджує, що незважаючи на те, що процедура розгляду скарг у сфері державної реєстрації (стаття 37 Закону №1952-IV) та моніторингу і камеральної перевірки реєстраційних дій в ДРРП (стаття 37-1 Закону №1952-IV) мають деякі відмінності, проте процесуальний результат за наслідками застосування обох вищевказаних процедур один і той самий - наказ Мін`юсту, яким до суб`єкта реєстрації можуть бути застосовані санкції у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав. Таким чином, за твердженнями позивачки, не має значення в рамках якої процедури до приватного нотаріуса будуть засновані санкції. Також позивачка зазначає, що у справах № 440/1246/19, від якої скаржник пропонує відступити, та № 820/5866/17, на яку скаржник посилається як протилежну, відсутні розбіжності в застосуванні норм матеріального права.
Щодо тверджень про винятковість значення цієї справи для скаржника, то позивачка зазначила, що господарським судом вирішено спір (справа № 910/15166/19) між ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" та ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" шляхом визнання недійним договору суборенди земельної ділянки від 09.04.2008, а отже ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" необхідно звернутися до державного реєстратора із заявами про скасування записів про суборенду на виконання судового рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2020, яке набрало законної сили.
Також позивачка не погоджується із доводами скаржника щодо порушення апеляційним судом його прав на подачу відзиву на апеляційну скаргу, оскільки останній мав достатньо часу, однак не скористався свої правом.
Щодо тверджень скаржника про належне повідомлення приватного нотаріуса про розгляд скарги, то позивачка наголосила, що відповідачем не було створено належних умов для реалізації останньою можливості висловити свою позиції по суті порушеного у скарзі питання. Позивачка зазначає, що про розгляд скарги 04.07.2019 їй стало відомо під час перегляду в той же день інформації на сайті Мін`юсту, що було обумовлено службовою необхідністю. У зв`язку із відсутністю можливості належно підготуватися до засідання, представник позивача клопотав про відкладення розгляду скарги, проте таке клопотання залишилося без уваги. Зважаючи на допущені відповідачем порушення процедури розгляду скарги, позивачка вважає, що судом апеляційної інстанції правильно надана оцінка спірним правовідносинам, а оскаржуване судове рішення є законним.
Також позивачка зазначила, що питання забезпечення права зацікавлених осіб бути присутніми під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом і з цього питання вже висловлена правова позиція.
VIІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.