ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 820/3628/17
адміністративне провадження № К/9901/32699/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Дашутін І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року (Суддя: Старосєльцева О.В.),
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року (Судді: Мінаєва О.М., Бартош Н.С., Макаренко Я.М.),
у справі № 820/3628/17
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області,
Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкової вимоги і податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
21 серпня 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 05.07.2017 р. №38989-1309 та від 12.07.2017 р. №49710-1309, а також вимогу Східної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.09.2016р. № 9849-17.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 05.07.2017р. №38989-1309, від 12.07.2017р. №49710-1309, а також вимога Східної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.09.2016р. №9849-17.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 07.07.2015 року у справі № 826/12388/13-а за доводами скаржника судами не враховано, що обов`язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому умовою звільнення від сплати земельного податку є наявність двох складових, а саме: оформлення фізичній особі (фізичній особі-підприємцю) права власності на земельну ділянку та використання нею земельної ділянки для провадження господарської діяльності.
Касаційна скарга не містить доводів про неправомірність рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Східної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.09.2016р. №9849-17. Також, Східна об`єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області не приєдналася до касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області з метою оскарження рішень судів попередніх інстанцій в наведеній частині і з окремою касаційної скаргою на судові рішення в названій частині не зверталася.
Отже, враховуючи вимоги статті 341 КАС України, в цій частині рішення судів попередніх інстанцій судом касаційної інстанції не переглядаються.
Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, позивач надіслала на адресу суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і не є спірним між сторонами, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець і з 01.01.2012 р. є платником єдиного податку за видами діяльності обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Позивач є власником об`єкта нерухомого майна - одноповерхового нежитлового приміщення площею 285,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, що підтверджено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 06.03.2008р. по цивільній справі №22-ц-791/08, витягом КП "Харківське МБТІ" від 01.07.2008р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно. У вказаному об`єкті позивач розмістив станцію технічного обслуговування, одержав дозвіл № 248 від 16.09.2009 р. на початок роботи цієї СТО від сектора з питань НПД Комінтернівського РВ ГУ МНСУ в Харківській області, одержав висновок Комінтернівського райсанепідемстанції від 03.07.2008 р. на розміщення вказаної СТО, зареєстрував об`єкт сфери послуг - СТО у Департаменті підприємництва та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради.
Головним управлінням ДФС у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.07.2017 р. № 38989-1309 та від 12.07.2017 р. № 49710-1309, якими позивачу визначено до сплати земельний податок у розмірах 12 009,93 грн. та 7 906,58 грн.
Задовольняючи адміністративний позов і скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що позивач, в силу вимог пункту 287.1 статті 287 ПК України є платником земельного податку із дати проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості. Водночас, суди встановили, що остання, будучі фізичною особою-підприємцем і платником єдиного податку в силу вимог п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України все ж таки звільнена від сплати земельного податку, оскільки використовує належну їй на праві власності нежитлову будівлю, яка розташована на земельній ділянці, для ведення власної підприємницької (господарської) діяльності (СТО).
Надаючи оцінку правильності висновків судів попередніх інстанцій в частині наявності підстав для звільнення позивач від сплати земельного податку відповідно до пункту 297.1 статті 297 ПК України, колегія суддів звертає увагу на наступне.