УХВАЛА
21 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 357/5940/19
Провадження № 12-25гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаТкача І. В.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 357/5940/19
за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023
(головуючий суддя Ткаченко Б. О., судді Гаврилюк О. М., Ходаківська І. П.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до держави України в особі Державної казначейської служби України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білоцерківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,
про відшкодування шкоди, заподіяної злочином,
УСТАНОВИЛА:
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, у розмірі 56 485,62 грн на підставі статті 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Вказане підтверджується вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 30.12.2014 у справі № 357/14433/14-к, винесеним у ході розгляду обвинувального акта відносно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні від 19.03.2014 № 12013100030000527 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 22.11.2022 позов частково задовольнив. Стягнув з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) 56 485,62 грн шкоди та 60 446,39 грн інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовив.
3. На обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив про наявний безпосередній причинний зв`язок між винними протиправними діями відповідача та заподіяною позивачу шкодою, оскільки відсутні сумніви, що позивач зазнав збитків внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочину, що мало наслідком його кримінальну відповідальність.
4. Суд першої інстанції зазначив, що відсутність спеціального закону, про що йдеться у частині другій статті 1177 ЦК України, не перешкоджає потерпілій від кримінального правопорушення особі звертатись до суду за захистом порушених прав, зокрема, шляхом подання позову про відшкодування шкоди в цивільному судочинстві на підставі частини другої статті 1177 ЦК України. Такий позов є ефективним для захисту її прав та обґрунтованим за умови встановлення факту вчинення відносно такої особи кримінального правопорушення.
5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.02.2023 задовольнив апеляційну скаргу Державної казначейської служби України та скасував вказане вище рішення Господарського суду міста Києва. Прийняв нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
6. Апеляційний суд послався на відсутність закону, що регулює відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення не з вини спеціального суб`єкта, у зв`язку із чим дійшов висновку про відсутність передбачення відповідними законами видатків держави, які можна спрямувати для здійснення відповідних виплат.
7. Колегія суддів апеляційної інстанції проаналізувавши, зокрема, положення статті 1177 ЦК України, констатувала передчасність висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, зважаючи на відсутність закону, що регулює відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення не з вини спеціального суб`єкта.
8. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. Касаційна скарга мотивована таким.
10. На думку скаржника, відсутність нормативно-правового акта, який би визначав порядок відшкодування шкоди на підставі статті 1177 ЦК України, не може бути підставою для відмови у такому відшкодуванні.
11. Також скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не здійснив безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.
12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 06.04.2023 відкрив касаційне провадження у справі № 357/5940/19 за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 .
Мотиви для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 04.05.2023 передав справу № 357/5940/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
14. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
15. Колегія суддів зазначає, що аналіз правозастосування статті 1177 ЦК України з окресленої проблематики свідчить про наявність у судовій практиці підходу щодо застосування статті 1177 ЦК України, згідно з яким відсутність спеціального нормативно-правового акта щодо визначення порядку відшкодування шкоди потерпілому внаслідок кримінального правопорушення за рахунок Державного бюджету України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.
16. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03.04.2019 у справі № 756/10786/16 зазначив, що положення статті 1177 ЦК України передбачають можливість компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України виключно у випадках та порядку, передбачених законом. Проте на теперішній час у національному законодавстві України відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який би визначав такий порядок відшкодування шкоди. Таким чином, механізм відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, яка компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом, законодавчо не врегульований. Положення статті 1177 ЦК України не формулюють норм прямої дії, які б регулювали відносини щодо відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, до прийняття такого закону про відшкодування державою шкоди відповідно до статті 1177 ЦК України на підставі загальних правил відшкодування шкоди здійснюватися не може.
17. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24.06.2019 у справі № 720/412/16-ц зазначив, що порядок відшкодування шкоди потерпілим від злочину за рахунок коштів Державного бюджету України законом не визначений. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції, правильно інтерпретувавши положення статті 1177 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, оскільки держава Україна не гарантує безумовного права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої злочином, а умови і порядок відшкодування такої шкоди державою не визначені, отже, ОСОБА_1 не мав законних сподівань на отримання вказаного відшкодування.
18. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15.04.2020 у справі № 757/59951/16 зазначив, що положення статті 1177 ЦК України не формулюють норм прямої дії, які б регулювали відносини щодо відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, до прийняття такого закону про відшкодування державою шкоди відповідно до статті 1177 ЦК України на підставі загальних правил відшкодування шкоди здійснюватися не може. Порядок, що містить процедуру присудження та сплати відшкодування, має бути встановлений окремим законом, який не було прийнято до цього часу.
19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає необхідним відступити від вказаних вище висновків з таких підстав.
20. Колегія суддів зазначає, що у частині другій статті 1177 ЦК України йдеться не про відповідальність держави перед потерпілим, а про перенесення обов`язку відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, шляхом її компенсації, на державу в порядку виконання нею соціальної функції.
21. Обов`язок держави відшкодувати шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення, не ґрунтується на загальних засадах цивільно-правової відповідальності. Цей обов`язок держава покладає на себе як на гаранта прав та свобод громадянина.
22. Особа, яка потерпіла від кримінального правопорушення, має право на позов на підставі положень статті 1177 ЦК України, які необхідно вважати нормами прямої дії незалежно від прийняття окремого закону про порядок відшкодування відповідної шкоди. Тому вирішення відповідної справи можливе безпосередньо на підставі статті 1177 ЦК України незалежно від наявності чи відсутності закону, присвяченого регламентації випадків та порядку компенсації державою такої шкоди.
23. Відсутність окремого закону про порядок відшкодування державою шкоди особам, потерпілим від злочину, про який йдеться у статті 1177 ЦК України, не може бути підставою для незастосування передбаченої нею відповідальності.
24. Факт неприйняття закону, який передбачав би порядок присудження та сплати відшкодування шкоди на підставі частини другої статті 1177 ЦК України, не є першорядним питанням, яке підлягає врахуванню судом під час вирішення таких спорів.
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу
25. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17.
26. У вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вирішила виключну правову проблему щодо можливості за відсутності відповідного закону, який не приймається більше 14 років, комплексного застосування частини шостої статті 1176 і статті 1177 ЦК України та стягнення з держави майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення як майну фізичної особи (що є правовою проблемою для судів цивільної юрисдикції), так і майну юридичної особи (що є правовою проблемою для судів господарської юрисдикції), якщо внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила злочин (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17).