ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа №127/18026/20
провадження № 51-3653ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
засуджений ОСОБА_6,
захисник ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020020000466, стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Волноваха Донецької області та проживає в АДРЕСА_1, засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах захисникОСОБА_9 та захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклали вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень і закриття провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.
Вважають, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, а саме ч.4 ст. 296 КК України, оскільки в діях засудженого відсутній склад злочину, передбачений цією статтею, а вина засудженого не доведена поза розумним сумнівом.
Вказують, що суд першої інстанції не дослідив та не врахував природу взаємовідносин між засудженим, потерпілим та свідками, не врахував причини виникнення діяння, місце вчинення протиправних дій, обставини, характер дій засудженого, потерпілого та свідків. На думку захисників показання свідків та потерпілого були суперечливими. Крім того, зазначають про неправильну кваліфікацію дій засудженого.
Вважають, що оскаржувані судові рішення не містять доказів порушення громадського порядку засудженим, вказують, що у діях останнього відсутній мотив явної неповаги до суспільства, а потерпілому не завдано матеріальної шкоди і його здоров`ю нічого не загрожувало.
Також, звертають увагу на відсутність доказів того, що засудженим використовувався заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень та здійснювалися постріли.
Вважають більшість доказів у кримінальному провадженні неналежними та недопустимими. Крім того, вказують, що суди залишили поза увагою те, що засуджений був змушений захищатись, а демонстрація зброї була виключно для самозахисту.
Захисник ОСОБА_9 у своїй касаційній скарзі зазначає про пошкодження аудіозапису судового засідання від 20 травня 2021 року, вказує, що відсутній аудіозапис із показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що на її думку є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не дозволило судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю три роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2022 рокуприйнято заяву прокурора про відмову від апеляційної скарги, апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора закрито.
Взадоволенні апеляційної скарги захисника відмовлено.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2022 року стосовно ОСОБА_6 залишено без зміни.
Як установлено судами,05 березня 2020 року близько 09:00 ОСОБА_6, перебуваючи на території ринку "Папаніна", неподалік будинку № 34 по вул. Є. Пікуса в м. Вінниці, виражаючи свою неповагу до оточуючих, у присутності сторонніх осіб, вчинив словесну сварку з ОСОБА_12, при цьому ображав останнього нецензурними словами. Після чого, ОСОБА_6, грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, прагнучи самоствердитися за рахунок приниження іншої особи, безпідставно, дістав із внутрішньої кишені куртки, у яку був одягнутий, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень предмет, зовні схожий на пістолет, та здійснив з цього предмета один постріл у бік ОСОБА_12, однак не влучив, оскільки ОСОБА_12 почав утікати. Після цього ОСОБА_6 сів до свого автомобіля та з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та його захисники підтримали касаційні скарги, прокурор просила судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги захисників - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) Судперевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням меж перегляду судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, Суд виходить із фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні. Касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційних скаргах, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Доводи касаційних скарг захисників про застосування судами першої та апеляційної інстанцій закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, а саме ч.4 ст. 296 КК України, оскільки в діях засудженого відсутній склад цього злочину, а його винуватість не доведена поза розумним сумнівом та про необхідність закриття провадження, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, установлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.
Суд першої інстанції, перевіривши та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, визначивши зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для правової оцінки дій, виходячи з часу, місця, обстановки і інших обставин його вчинення, характеру дій винного, поведінки потерпілого, стосунків, які склалися між ними, вважав доведеною вину обвинуваченого в хуліганстві, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень і дійшов правильного висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.
Зокрема, суд зазначив, що винуватість засудженого підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, в тому числі:
показаннями обвинуваченого ОСОБА_6, який не заперечував, що між ним та потерпілим ОСОБА_12 виник конфлікт. При цьому наполягав на тому, що, коли потерпілий ОСОБА_12 відмовився вибачатися перед ним за свою протиправну поведінку, то він дістав свій пістолет для відстрілу гумовими кулями, перезарядив та направив його вгору;
показаннями потерпілого ОСОБА_12, які узгоджуються з показаннями свідків, який зазначив, що між ним та ОСОБА_6 виникла суперечка, а потім конфлікт з нецензурною лайкою. Він замахнувся на ОСОБА_6 правою рукою і хотів ударити його по обличчю, однак ОСОБА_6 ухилився. Після цього він повернувся на склад. Під час розмови з його директором ОСОБА_13, ОСОБА_6 вимагав вибачень. Він відмовився вибачатися, після чого ОСОБА_6 дістав з кишені пістолет та навів на нього. Побачивши це, він почав утікати. ОСОБА_6 погнався за ним та вистрілив, однак не влучив;