Постанова
Іменем України
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 753/22570/19
провадження № 51-874 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100020007187, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізмаїл Одеської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого, вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2019 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2019 року, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, зараховано у строк покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк відбуття покарання постановлено рахувати з 16 грудня 2021 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання зараховано період попереднього ув`язнення з 01 жовтня 2019 року по 27 січня 2020 року.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 щодо якого ухвалою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року зупинено судове провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок місцевого суду до звільнення його з військової служби, матеріали щодо ОСОБА_8 виділено в окреме провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7, реалізуючи спільний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникнення у сховище, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, 01 жовтня 2019 року приблизно о 04:10 год, перебуваючи за адресою: м. Київ, провулок Харківське Шосе, 21, підійшли до платіжного терміналу поповнення "easy pay" № НОМЕР_1, який належить ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" "АБЕКОР", та вважаючи, що за їх діями ніхто не спостерігає, діючи згідно розподілених ролей, ОСОБА_7 за допомогою заздалегідь заготовленого металевого лому відігнув та пошкодив задню стіну платіжного терміналу, а ОСОБА_9, в цей час, стояв поряд та спостерігав за обстановкою, щоб їх дії не були помічені сторонніми. Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_10, продовжуючи свої злочинні дії, намагались проникнути у сховище - платіжний термінал, з метою крадіжки грошей в сумі 6 981 гривень, що у ньому знаходились, в свою чергу, виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від їх волі, так як вони були викриті та затримані працівниками поліції.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7, а кримінальне провадження закрити, на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Зазначає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину не доведена поза розумним сумнівом.
Не погоджується з правовою кваліфікацією дій засудженого через те, що на його думку, платіжний термінал не є сховищем.
Викладені у вироку показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не відповідають тим, які вони давали в судовому засіданні.
Вважає, що ТОВ "Фінансова компанія "Абекор", в розумінні ст.55 КПК України, не може бути потерпілим тому, що компанія не є власником платіжного терміналу, а лише орендарем та відсутні докази завдання матеріальної шкоди.
В свою чергу, апеляційний суд необґрунтовано відмовив у клопотанні про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ст.404 КПК України.
Також допущені місцевим судом порушення проігнорував, перегляд вироку здійснив формально та всупереч ст.419 КПК України належним чином доводи апеляційної скарги сторони захисту не перевірив, відповідей на них не дав.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 в суді касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, в судовому засіданні, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, заперечувала проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Місцевий суд, дотримуючись положень ст. 94 КПК України, оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст. 185 КК України, доведена поза розумним сумнівом. Тому доводи захисника з цього приводу не заслуговують на увагу.