Постанова
іменем України
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 753/14341/20
провадження № 51-1750 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100020003178, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Лук`янівка Баришівського району Київської області, зареєстрованого там само по АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат.
Київський апеляційний суд ухвалою від 01 лютого 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він 08 червня 2020 року, близько 04:15, перебуваючи у квартирі за місцем свого проживання у АДРЕСА_2, діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 являється неповнолітньою, вступив з останньою у статеві зносини.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули кримінальне провадження за відсутності потерпілої та її законного представника, належним чином не повідомивши їм про дату, час і місце судових засідань. Прокурор стверджує, що місцевий суд, не допитавши неповнолітню потерпілу, виправдав ОСОБА_7 за пред`явленим обвинуваченням на підставі показань самого обвинуваченого та неповнолітнього свідка, яка не була попереджена про кримінальну відповідальність за статтями 383, 384 КПК України. Внаслідок цього, як зазначив прокурор, суд дійшов передчасного висновку про те, що ОСОБА_7 на момент вступу у статеві зносини з потерпілою не був обізнаний про недосягнення нею шістнадцятирічного віку. Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України відповідних доводів належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 подав письмові заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких зазначив, що судові рішення щодо ОСОБА_7 є законними, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність того, що в діях ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, є обґрунтованими, а доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, - безпідставними.
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу прокурора на викладених у ній підставах.
Виправданий ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 вважали судові рішення законними, а касаційну скаргу прокурора - необґрунтованою.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє лише правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому доводи прокурора про незгоду з оцінкою окремих доказів, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, за результатами дослідження яких встановили обставини провадження, під час касаційного перегляду судових рішень не перевіряються.
За результатами розгляду доводів, наведених прокурором у касаційній скарзі, які стосуються передбачених ч. 1 ст. 433 КПК України питань, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 370 КПК України за критеріями законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Апеляційний суд, переглянувши цей вирок за апеляційною скаргою прокурора, вмотивовано залишив його без змін, навівши відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині визнати обвинуваченого винним.
При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та обов`язків.
Отже, суд може ухвалити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
За змістом положень ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Вказаного у цьому кримінальному провадженні прокурором зроблено не було.
Орган досудового розслідування встановив, що ОСОБА_7 08 червня 2020 року вступив у добровільні статеві зносини з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка не досягла шістнадцятирічного віку (подія сталася за 1 місяць 21 день до досягнення цього віку потерпілою), на підставі чого пред`явив йому обвинувачення за ч. 1 ст. 155 КК України.
Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння, як кримінальне правопорушення. Елементами складу кримінального правопорушення є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела, що в діянні ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, у якому він обвинувачувався, а саме не доведено обов`язкових складових його суб`єктивної сторони.