постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
15червня 2023 року
м. Київ
справа № 760/26347/18
провадження № 51-2620км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9, ОСОБА_10,
прокурора ОСОБА_11,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на вирок Вищого антикорупційного суду від 03 лютого 2022 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2022 року у кримінальному провадженні № 42018000000000500 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцька та жителя м. Києва,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя м. Черкаси,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами 4 і 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вищого антикорупційного суду від 03 лютого 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3роки з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посаду суддістроком 3 роки з конфіскацією майна.
ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком три роки з конфіскацією майна.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що 15 вересня 2017 року системою автоматизованого розподілу судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 була розподілена для розгляду справа за позовом ОСОБА_12 до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"" про стягнення невиплаченої заробітної плати, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільненні.
01 березня 2018 року на території Подільського району м. Києва ОСОБА_12 звернувся за правовою допомогою до ОСОБА_5 та повідомив йому про обставини справи. Під час розмови у ОСОБА_5, який мав дружні відносини з ОСОБА_6, виник умисел на його підбурювання до одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_12 та пособництво в її одержанні за ухвалення судового рішення на користь останнього.
На виконання цього умислу ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_12, що може домовитись із ОСОБА_6 про задоволення його позову до ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна"" за грошову винагороду, після чого сфотографував позовну заяву та відправив це фото ОСОБА_6 і за результатами телефонної розмови з ним підтвердив ОСОБА_12, що той готовий задовольнити його позовні вимоги за умови надання неправомірної вигоди.
Пізніше між ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 відбулося кілька зустрічей під час яких були узгоджені сума неправомірної вигоди, порядок і етапи передачі коштів, а також питання забезпечення позову та збільшення ОСОБА_12 позовних вимог.
На виконання цих домовленостей ОСОБА_12 у періоду з 13 березня по 23 квітня 2018 року передав ОСОБА_5 різними частинами кошти на загальну суму 8000 доларів США для їх передачі ОСОБА_6, який 13 березня 2018 року постановив ухвалу про арешт майна відповідача, а 18 квітня 2018 року ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_12 у повному обсязі.
23 квітня 2018 року після одержання останньої частини цих коштів в сумі 1000 доларів США через ОСОБА_5 та третіх осіб ОСОБА_6 був затриманий працівниками Національного антикорупційного бюро України у приміщенні спортивного клубу "Sport Life" на вулиці Миколи Голего 5 в м. Києві.
Крім того, ОСОБА_6 із невстановленого часу до 23 квітня 2018 року носив без передбаченого законом дозволу нарізну короткоствольну вогнепальну зброю - пістолет "Glock-43" № НОМЕР_1 з боєприпасами промислового виробництва у вигляді шести патронів калібру 9x19 мм.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2022 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_8, ОСОБА_13 задоволено частково, вказаний вирок змінено, виключено з пунктів 109, 114, 115, 126, 135, 150, 151 мотивувальної частини вироку посилання на протоколи спостереження за особою від 21 травня 2018 року № 14/5/1-1501, № 14/5/1-1502, № 14/5/1-1503, № 14/5/1-1504, № 14/5/1-1505 як докази у кримінальному провадженні.
Постановлено вважати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами 4 і 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК. Призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком на 3 роки з конфіскацією майна пом`якшено до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарги та викладені в них узагальнені доводи
У поданих касаційних скаргах :
- засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження відносно нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що стороною обвинувачення не надано суду доказів, які доводять його вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та вважає, що фактично в судовому засіданні було встановлено відсутність у його діях складу цих злочинів. Стверджує, що його вину не доведено поза розумним сумнівом, а висновки суду у вироку про зворотнє ґрунтуються на недопустимих доказах.
Зазначає, що в порушення вимог ч. 1 ст. 348 КПК у суді першої інстанції йому не було роз`яснено суті висунутого обвинувачення, що є порушенням його права на захист, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу інкримінованих злочинів, що не дає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Звертає увагу на порушення судом першої інстанції його права на захист, а саме дослідження письмових доказів у судовому засіданні 24 квітня 2020 року без участі захисника, оскільки адвокат ОСОБА_14, якому суд не надав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами провадження, відмовився від виконання обов`язків захисника на підставі п. 1 ч. 4 ст. 47 КПК, однак така відмова не була прийнята судом.
Також вказує, що суд апеляційної інстанції не повідомив захисника ОСОБА_13 про розгляд справи і не розглянув його клопотання про повторне дослідження доказів у судовому засіданні;
- захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вказані судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
На обґрунтування цих вимог вказує про порушення права на захист засудженого ОСОБА_5, яке полягало у розгляді провадження в суді першої інстанції 24 квітня 2020 року без участі захисника. Стверджує, що цей суд не роз`яснив засудженому суті висунутого обвинувачення. Також вказує на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження та порушення судами обох інстанцій вимог статей 9, 17, 22, 23, 86, 87, 94, 370, 374, 404, 412, 419 КПК при ухваленні судових рішень. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідженні доказів у справі;
- засуджений ОСОБА_6 та захисники ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
На обґрунтування своїх вимог вказують на розгляд справи в суді першої інстанції незаконним складом суду в складі колегії, яка підлягала відводу, оскільки її члени зверталися до Вищої ради правосуддя з заявою про втручання у здійснення правосуддя з боку учасників процесу, що викликає сумніви у неупередженості суду. Вважають, що судом було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про відвід складу колегії.
Також зазначають, що судом першої інстанції було безпідставно відхилено або не в повному об`ємі задоволено клопотання сторони захисту про дослідження доказів у справі, не допитано всіх свідків, та покладено в основу вироку докази, які не були досліджені судом.
Стверджують, що судами першої та апеляційної інстанцій не було перевірено належним чином доводів сторони захисту про провокацію злочину.
Вказують, що суд не встановив розміру суми неправомірної вигоди за отримання якої було засуджено ОСОБА_6 та які конкретно дії були ним вчинені, які б свідчили про наявність у нього умислу на отримання неправомірної вимоги, а також узгодженість його дій з ОСОБА_5 і їх об`єднаність єдиним умислом на отримання неправомірної вигоди.
Крім того, звертають увагу на порушення вимог кримінального процесуального закону допущені працівниками НАБУ при затриманні ОСОБА_6 та виявленні зброї у нього;
- захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення відносно ОСОБА_6 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що наведені у вироку висновки суду про наявність попередньої домовленості між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, узгодженість їхніх дій, обговорення між ними розміру неправомірної вимоги та порядок її отримання не ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, суперечать обставинам кримінального провадження і є припущенням.
Вказує, що головуючий у суді першої інстанції відмовився роз`яснити засудженому ОСОБА_6 суть висунутого щодо нього обвинувачення, яке, на думку сторони захисту, є неконкретним, та звертає увагу на порушення порядку повідомлення ОСОБА_6 про підозру, що виключає набуття ним статусу підозрюваного.
На думку захисника, оскаржуваний вирок не відповідає вимогам ст. 370 КПК, оскільки вина ОСОБА_6 не доведена поза розумним сумнівом. Крім того, вирок обґрунтовано неналежними та недопустимими доказами, так як:
- судом не встановлено обставин внесення відомостей до ЄРДР;
- відсутні законні підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) у кримінальному провадженні у виді контролю за вчиненням злочину та допущено численні порушення при їх проведенні, зокрема в протоколах НСРД не відображено всього перебігу проведення цих процесуальних дій, не зазначено всіх учасників. Протоколи за результатами проведення НСРД складені через тривалий проміжок часу особою, яка їх не проводила, а зазначені в них відомості отримані з порушенням вимог ч. 2 ст. 106 КПК. Вказані протоколи надіслані прокурору без дотриманням вимог ч. 3 ст. 252 КПК і до проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій були залучені особи, які не мали доступу до державної таємниці;
- ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД у кримінальному провадженні є незаконними та необґрунтованими;
- протоколи огляду та вручення грошових коштів складено з численними порушеннями і без додержання порядку використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів;
- стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК не було відкрито частину доказів у справі.
Окрім того, зазначає про численні порушення допущені працівниками НАБУ при затриманні ОСОБА_6, зокрема порушення особливого порядку затримання судді, ненадання йому захисника та незаконний обшук останнього. Звертає увагу, що на зробленому відеозаписі затримання в матеріалах провадження не відображено моменту вилучення у ОСОБА_6 грошей та зброї, що, на думку захисника, свідчить про фальсифікацію матеріалів справи.
Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили належним чином доводи сторони захисту про провокацію злочину з боку свідка ОСОБА_12 та працівників правоохоронних органів.
Вважає, що судом не доведено винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
У поданих доповненняхдо касаційної скарги захисник ОСОБА_8 зазначає, що гроші та пістолет з набоями були підкинуті ОСОБА_6 невідомими особами, що підтверджується протоколом огляду місця події, протоколом затримання, відеозаписом цієї слідчої дії та показаннями понятого ОСОБА_15 .
Стверджує про упередженість колегії суддів під час розгляду провадження в суді першої інстанції та порушення цією колегією норм процесуального права, які призвели до порушення прав засуджених на захист та справедливий суд, у зв`язку з чим Вищою радою правосуддя 17 лютого 2021 року відносно суддів було відкрито дисциплінарне провадження, а тому вважає, що кримінальне провадження було розглянуто незаконним складом суду.
З урахуванням наведених доводів засуджені та захисники вважають, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання вимог статей 370, 374, 419 КПК і є незаконними.