Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 643/9458/19
провадження № 61-2542св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - Шайп Росс Ор,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Розумною Оксаною Олександрівною, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2021 року у складі судді Єрмак Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2019 року Шайп Росс Ор звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що у червні 2014 року на міжнародному сайті знайомств він познайомився із ОСОБА_1, з якою сподівався створити сім`ю. У період їх спілкування, яке тривало більше півтора роки, відповідачка, маніпулюючи статусом майбутньої дружини, використовуючи його для задоволення власних матеріальних потреб, вмовила придбати за його ж грошові кошти автомобіль. Сторони дійшли згоди, що власником автомобіля буде він, а відповідач матиме право користування транспортним засобом.
06 вересня 2015 року він прибув із США до України у м. Харків для укладення договору купівлі-продажу автомобіля, оплата вартості якого мала бути здійснена у безготівковій формі його банківською платіжною карткою, отже, його грошовими коштами, що гарантувало йому право власності на такий автомобіль.
Сторони декілька разів заходили до автомобільного салону "Mitsubishi", де відповідач із менеджером автосалону в його присутності обговорювали умови договору, які він не розумів, тому що не володіє українською або російською мовами, перекладач під час таких зустрічей участі не брав, переклад здійснювала сама ОСОБА_1 .
Враховуючи негативні наслідки оскаржуваного правочину та незаконне зняття грошових коштів з його банківської картки, вважав, що ОСОБА_1 перекладала інформацію учасникам договору так, як було вигідно їй, навмисно спотворюючи наміри сторін та повідомляла їм неправдиву інформацію для введення в оману задля отримання особистої фінансової та майнової вигоди.
09 вересня 2015 року ОСОБА_1, будучи обізнаною про його намір 10 вересня 2015 року повернутися до США, повідомила його, що з технічних причин купівля автомобіля затримується і переноситься на 12 вересня 2015 року та для оплати його вартості запропонувала залишити їй банківську платіжну карту. При цьому ОСОБА_1 запевнила його, що як адвокат, розуміється на тому, як саме оформити договір і гарантувати йому право власності на автомобіль.
Позивач посилався на те, що довіряв відповідачці, тому залишив їй свою банківську картку для оплати вартості автомобіля та доручив від його імені внести на рахунок ФОП " ОСОБА_2" грошові кошти на його ремонт у розмірі 686 500,00 грн, про що 12 вересня 2015 року було укладено договір доручення. Того ж дня, із його банківської платіжної картки було знято 31 635,91 дол. США, що за курсом валют, встановлених Національним банком України (далі - НБУ) на дату здійснення платежу складало 686 500,00 грн.
Після придбання автомобіля ОСОБА_1 відмовилася від реєстрації шлюбу із ним та повертати йому автомобіль й правовстановлюючі документи на нього, а також інше майно, придбане ним. Тоді він намагався повернути своє майно та дізнався, що ОСОБА_1, ввівши його в оману, використавши його банківську картку, внесла грошові кошти через термінальне обладнання на розрахунковий рахунок не продавця автомобіля, а фізичній особі - підприємцю (далі - ФОП) ОСОБА_2 . Після цього вона отримала та внесла його кошти у готівковій формі до продавця автомобіля ТОВ "Техно-Арт" від свого імені, що стало підставою для оформлення права власності на автомобіль на її ім`я.
Зазначав, що йому не відомі підстави зарахування його коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2, оскільки він у нього нічого не придбавав, жодних документів із ним не підписував та ніколи не зустрічався.
Позивач вважав, що правочин, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1, від імені, але не в його інтересах, вчинений обманним шляхом, оскільки йому, як його фактичній стороні, не були відомі природа та предмет зобов`язання, права та обов`язки сторін, він нічого не отримав від цього правочину та не має документів, що його стосуються.
Ураховуючи зазначене вважав відповідача винною у вказаних діях, які спричинили йому майнові збитки та моральну шкоду в розмірі, заявленому до стягнення.
Посилався на те, що банківська платіжна карта, яку використовувала відповідачка, є кредитною. На час звернення до суду кредит у розмірі 31 635,91 дол. США та проценти за кредитом у розмірі 5 212,25 дол. США ним сплачено повністю, що підтверджує понесення ним реальних фінансових збитків, які підлягають стягненню з відповідачки на його користь.
Обґрунтовуючи суму моральної шкоди у розмірі 4 000,00 дол. США, позивач посилався на те, що на відносини з відповідачем та на відновлення порушених майнових прав у нього пішло більше 5 років його життя.
Позивач також повідомив, що у зв`язку з тим, що йому було необхідно готувати документи до суду на території України для відновлення своїх порушених прав та майнових інтересів, він був змушений передати для перекладу з англійської мови листування та відео-діалоги з відповідачем до бюро перекладів у м. Харкові. За послуги перекладача позивач поніс витрати у розмірі 2 322,00 доларів США. Вважає вказану суму своїми вимушеним витратами у зв`язку з подачею позовної заяви, які також просив стягнути з відповідача.
Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач обманним шляхом використала грошові кошти позивача у своїх особистих цілях, тому вона повинна сплатити позивачу 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 12 вересня 2015 року до 12 лютого 2020 року.
Також позивач просив поновити йому строк позовної давності, так як про порушення своїх прав він дізнався лише в жовтні 2016 року, після численних звернень до фінансових установ та продавця автомобіля.
Уточнивши позовні вимоги, Шайп Росс Ор просив суд:
- визнати недійсним, вчинений під впливом обману, правочин, укладений ОСОБА_1, від імені та не в його інтересах, із ФОП ОСОБА_2, на виконання якого ОСОБА_1 провела 12 вересня 2015 року сплату банківською карткою на суму 31 635,91 доларів США, без його згоди та відома;
- стягнути із ОСОБА_1 на його користь:
73 696,32 дол. США - збитки;
4 192,00 дол. США - проценти за користування грошовими коштами;
4 000,00 дол. США - моральної шкоди;
вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2021 року позов Шайп Росс Ор задоволено.
Визнано недійсним договір доручення від 12 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Шайп Росс Ор, на виконання якого 12 вересня 2015 року була проведена сплата банківською карткою Шайп Росс Ор на суму 31 635,91 доларів США, що за курсом валют, встановленому на дату платежу становило 686 500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Шайп Росс Ор збитки у розмірі 73 696,32 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Шайп Росс Ор моральну шкоду у розмірі 4 000 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Шайп Росс Ор проценти за користування грошовими коштами у розмірі 4 192 доларів США.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем доведено та не спростовано відповідачем, що під час укладення спірного договору внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву.
Суд вважав, що відповідач використала банківську платіжну картку позивача у своїх особистих потребах, без відома та згоди позивача, навмисно ввівши його в оману щодо істотних умов зобов`язання, уклавши від його імені угоду, від якої позивач не отримав будь-якої послуги або товару, натомість поніс матеріальні збитки, які підлягають стягненню із відповідача, як завдавача збитків.
Районний суд зазначив, що у зв`язку з тим, що банківська платіжна картка позивача кредитна, тому позивач зобов`язаний був повернути банку емітенту "CHASE" незаконно списану відповідачем суму у розмірі 31 635,91 дол. США, як кредит, та суму процентів за користування цим кредитом, у розмірі 5 212,25 дол. США, що разом становить 36 848,16 дол. США. При цьому суд взяв до уваги надані позивачем докази сплати кредиту та процентів по ньому у загальному розмірі 36 848,16 дол. США та визнав, що ОСОБА_1 спричинила ОСОБА_3 фінансові збитки, які підлягають стягненню на його користь.
Враховуючи, що відповідач, укладаючи спірний договір, не мала на меті настання реальних наслідків укладання договору, внаслідок чого позивач зазнав моральних страждань, які полягають в негативних змінах в його житті, тяжких душевних переживаннях, емоційної напрузі, а також те, що позивач вимушений був вживати додаткових зусиль щодо захисту порушеного права, районний суд визнав доведеними підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі, заявленому до стягнення.
Також суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку позовної давності, так як про порушення своїх прав він дізнався лише у жовтні 2016 року, після звернень до автосалону та банків.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, районний суд керувався вимогами статті 141 ЦПК України; у компенсації позивачу витрат на перекладача відмовлено за недоведеністю їх розміру 2 322,00 дол. США.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Розпорядженням голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, поданою в її інтересах представником - адвокатом Розумною О. О., залишено без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки районного суду відповідають встановленим фактичним обставинам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції дійшов правильного та вмотивованого висновку щодо обґрунтованості заявленого позову та доведеності складових визнання оскаржуваного правочину недійсним відповідно до статті 230 ЦК України, а саме: наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких позивача введено в оману та самого факту обману.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що придбаний автомобіль був передвесільним подарунком від позивача, який був обізнаний, що стороною договору буде саме вона, ОСОБА_1, оскільки такі доводи спростовані наявними у справі письмовими доказами та показаннями свідка, допитаного в судовому засідання із дотриманням вимог статті 230 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими доводи відповідача про те, що за відсутності у позивача посвідки на постійне чи тимчасове проживання в Україні, такий транспортний засіб не міг бути зареєстрованим за ним, та взяв до уваги необізнаність позивача, як громадянина США, із українським законодавством.
Заперечення відповідача щодо наданої судом першої інстанції оцінки доказів, зокрема електронного листування, яке представляє собою лише їх вибірку, апеляційний суд відхилив, оскільки відповідач мала можливість надати суду для дослідження повну версію, проте не реалізувала таке право.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками районного суду про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався лише в жовтні 2016 року, після звернень до автосалону та банків. При цьому суд врахував фактичне проживання позивача у США, незнання ним української мови та законодавства, наявність обману при укладенні оскаржуваного правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Розумною О. О., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки неможливо визнати невчинений правочин (позивачем не було здійснено жодної дії на виконання своїх обов`язків повіреного, відповідачка не надавала будь-яких засобів на виконання договору) недійсним.
Посилається на те, що вибірки з повідомлень та діалогів не відповідають оригіналам таких повідомлень та діалогів, відтак не є належними доказами у справі. Під час розгляду справи суд першої інстанції не здійснював безпосереднє дослідження оригіналів електронних доказів (ні електронного листування, ні відеозаписів).
Також вважає, що наявний у матеріалах справи висновок спеціаліста не є належним і допустимим доказом на підтвердження позовних вимог, а є "плодом отруйного дерева" і не може бути взятий до уваги під час ухвалення судового рішення.
Стягуюючи моральну шкоду на користь позивача, суди не звернули увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач зазнав будь-яких моральних страждань, обґрунтування співмірності заявлених до стягнення коштів понесеним ним моральним стражданням та наявність причинного зв`язку між поведінкою відповідача і заподіяною шкодою.
Зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки після укладення оспорюваного договору доручення від 12 вересня 2015 року до моменту звернення до суду 14 червня 2019 року пройшло 3 роки 9 місяців і 2 дні. Оскільки позивач 21 квітня 2016 року звернувся до Головного управління національної поліції в Харківській області із заявою про вчинення щодо нього з боку ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, отже, з тієї дати він знав про те, що покупцем автомобіля є відповідач, що є беззаперечним доказом пропуску позивачем строку позовної давності.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 та постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15, від 19 серпня 2018 року у справі № 822/573/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 805/2601/16-а, від 21 березня 2019 року у справі № 809/531/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 667/2661/15-ц, від 16 грудня 2019 року у справі № 922/3128/18, від 27 січня 2021 року у справі № 753/13197/18, від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 23 лютого 2021 року у справі № 910/5349/18, від 20 квітня 2021 року у справі № 750/3192/14, від 21 травня 2021 року у справі № 910/1654/20, від 23 вересня 2021 року у справі № 910/17662/19, від 14 червня 2022 року у справі № 904/6902/20, від 19 липня 2022 року у справі № 686/21853/21, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/5408/21, від 02 лютого 2023 року у справі № 916/2767/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, ОСОБА_1 вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду та суди не дослідили зібрані у справі докази, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Бережним Г. В. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що суди попередніх інстанцій повністю з`ясували обставини, що мають значення для справи та ухвалили судові рішення, які відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.
Зазначає, що під час розгляду справи відповідач не спростувала викладені і підтверджені позивачем обставини справи, отже, суди попередніх інстанцій надали оцінку доказам справи відповідно до статті 89 ЦПК України.
Посилається на відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивач не знав до лютого 2020 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 06 вересня 2015 року до 10 вересня 2015 року Шайп Росс Ор прибув із США до України у м. Харків, що підтверджується відомостями про бронювання готелю та електронними авіаквитками (том 1, а. с. 65, 66).
09 вересня 2015 року між ТОВ "Техно-Арт" (продавець)та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № OI0901, за умов якого продавець зобов`язується у строк 14 календарних днів поставити та передати у власність покупця новий автомобіль марки Outlander 2.0 CVTInvite, комплекції S93, кольору З26 - 1 шт.; покупець, у свою чергу, зобов`язується прийняти товар та у строк 5 робочих днів сплатити вартість автомобіля в розмірі 635 000,00 грн (том 1, а. с. 30-31).
12 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір доручення, відповідно до якого остання доручила ОСОБА_3 внести на рахунок ФОП " ОСОБА_2" грошові кошти на ремонт автомобіля у розмірі 686 500,00 грн.
12 вересня 2015 року з банківської платіжної кредитної картки, оформленої та виданої на ім`я ОСОБА_3 американським банком-емітентом "CHASE" списано 31 635,91 дол. США, що за курсом валют, встановленим НБУ на дату списання коштів складало 686 500,00 грн, та підтверджується банківською випискою руху коштів від 04 листопада 2015 року, де отримувачем коштів зазначено "STO29IKZA1VQACC00", місце проведення грошової операції "Харків" (том 1, а. с. 38).
Шайп Росс Ор звертався до банку-емітенту "CHASE", який у своєму листі від 06 лютого 2017 року підтвердив, що дійсно 12 вересня 2015 року з картки ОСОБА_3 списано 31 635,91 дол. США та, що грошові кошти надійшли до КБ "ПриватБанк". Щодо отримувача коштів відомо, що він виставив рахунок в якості коду категорії товарів (MCC) 7538 "Автосервіс" та що він не є дилером.
Відповідно до анкети-заяви ФОП ОСОБА_2 на підключення до послуги "Еквайрингу" у АТ КБ "ПриватБанк", де зазначені: назва його торгового місця для відображення на чеку "STO", місце реалізації товару " АДРЕСА_1", вид діяльності (асортимент товару/послуг) "автомайстерня/СТО/7538", реквізити для відшкодування коштів за розрахункове обслуговування операцій по платіжним карткам: "р/р НОМЕР_1 у АТ КБ "ПриватБанк", МФО 351533".
Також надана банківська виписка по POS-терміналу S1120295 ФОП ОСОБА_2 у АТ КБ "ПриватБанк", де відображено, що 12 вересня 2015 року списано з банківської картки позивача № НОМЕР_2 через POS-термінал 686 500,00 грн, комісія банку склала 12 357,00 грн та, що 13 вересня 2015 року зараховано на р/р № НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_2 у АТ КБ "ПриватБанк" 674 143,00 грн. Таким чином, ФОП ОСОБА_2 отримав списану з банківської платіжної картки ОСОБА_3 суму за вирахуванням комісії банку, а саме 674 143,00 грн (686 500,00 грн + 12 357,00 грн). Про це також свідчить, надана ОСОБА_3 банківська виписка по р/р № НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_2 у АТ КБ "ПриватБанк", у якій зазначено, що 13 вересня 2015 року на р/р № НОМЕР_1, відкритий ФОП ОСОБА_2 у АТ КБ "ПриватБанк", надійшло 674 143,00 грн, як розрахунок по еквайрингу від 12 вересня 2015 року на суму 686 500,00 грн.
ОСОБА_1 внесла від свого імені до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) "Техно-Арт" сплату за автомобіль Mitsubishi Outlander у розмірі 635 000,00 грн, трьома платежами у готівковій формі: 14 вересня 2015 року - 130 000,00 грн, 14 вересня 2015 року - 299 999,00 грн та 15 вересня 2015 року - 205 001,00 грн, що підтверджується виписками особистого рахунку ТОВ "Техно-Арт" у ПАТ "Мегабанк" (том 1, а. с. 33-35).
ОСОБА_3 надано відео-діалог між ним та ОСОБА_1 з офіційним перекладом розмови з англійської мови, який відбувся 19 вересня 2015 року через Інтернет-ресурс, завдяки програмному забезпеченню Skype. Зі змісту перекладу вбачається, що ОСОБА_1 розповідала позивачу про те, як вона разом із працівниками продавця автомобіля на території автосалону здійснила сплату за придбання автомобіля за допомогою його банківської картки однією транзакцією, а також про відсутність у неї грошових коштів, необхідних для реєстрації автомобіля у розмірі 1 200,00 дол. США (том 1, а. с. 69-74).
15 вересня 2015 року Шайп Росс Ор перерахував ОСОБА_1 1 200,00 дол. США через міжнародну платіжну систему Money Gram, що підтверджується квитанцією № 82829936 (том 1, а. с. 67).
У зв`язку із тим, що банківська платіжна картка ОСОБА_3 кредитна, тому позивач зобов`язаний був повернути банку-емітенту "CHASE" списану відповідачем суму у розмірі 31 635,91 доларів США, як кредит, та суму процентів за користування цим кредитом, у розмірі 5 212,25 доларів США, разом 36 848,16 доларів США.
Розрахунки кредитної суми та виписки банку-емітенту "CHASE" за періоди з 04 листопада 2015 року до 04 січня 2018 року свідчать про сплату позивачем кредиту та процентів по ньому у загальному розмірі 36 848,16 доларів США.
Позивачем надані докази того, що ОСОБА_1 зареєстрована на декількох міжнародних сайтах знайомств, а саме: Cinderella, VeronikaLove, Find-bride, де вона вказує свій рід занять, як "lawyer", юрист або адвокат (том 1, а. с. 218-224).
Згідно з висновком спеціаліста Інституту судової експертизи та криміналістики від 30 листопада 2016 року за договором № 36, у наданих для дослідження матеріалах переписки містяться висловлювання, вирази, фрази, які є прийомами психологічного впливу зі сторони ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_3 . Такими приймами є: переконання, звернення до позитивних якостей співрозмовника, звернення в емоційно-чуттєвій сфері, активізація особисто-значимих мотивів, актуалізація потреб співрозмовника та формування перспектив їх реалізації; провокація стану тривоги (шляхом тимчасових пауз у спілкуванні).
За змістом пункту 2 цього висновку експерт дійшов висновку, що Шайп Росс Ор проявляв високу зацікавленість та увагу до ОСОБА_1, відчував до неї почуття прихильності, симпатії та був готовий виконати будь-яке її бажання, щоб отримати у відповідь її взаємність. З огляду на викладене, критичність в оцінці своїх дій та вчинків ОСОБА_3 могла бути недостатньою, що могло виступати умовою, що полегшує застосування до нього психологічний вплив.
Згідно з пунктом 6 висновку, виходячи із індивідуально-психологічної характеристики ОСОБА_3 та виявлених ознак застосування впливу зі сторони ОСОБА_1, а також приймаючи до уваги значимість для ОСОБА_3 його ідеї (мрії) про створення сім`ї з ОСОБА_1, його високу прихильність до неї, його поведінка може бути розцінена як конформна. Конформність має місце при прийнятті рішення ОСОБА_3, зокрема, це стосується впливу думки ОСОБА_1 на рішення та вчинки ОСОБА_3 відносно перерахованих грошових сум ОСОБА_1 .
За змістом пункту 7 висновку, враховуючи зміст відповідей на попередні відповіді, а також приймаючи до уваги наявний інтерес у ОСОБА_1 до питань психології (зокрема, тематика свідомої діагностики та прогнозування поведінки людини) можна припустити, що вона свідомо використовувала свої знання для прогнозування поведінки ОСОБА_3 та цілеспрямовано застосовувала вплив на його поведінку при вирішенні грошових питань.
Зміст наданих для дослідження матеріалів дозволяє зробити висновок, що Шайп Росс Ор відчував тривогу, страх по відношенню до ОСОБА_1, пов`язаних із невизначеністю у відношеннях із ОСОБА_1, періодичною відсутністю інформації про неї, страхом її втрати, втрати взаємності у відносинах (пункт 8) (том 1, а. с. 86-110).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.