Постанова
Іменем України
12 червня 2023 року
м. Київ
справа № 712/8602/19
провадження № 61-14809сво21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - адвокатом Яцюком Максимом Васильовичем, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2021 року в складі судді Марцішевської О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його розподіл.
На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона з відповідачем з 14 грудня 2012 року перебували у шлюбі, який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 1720. У період шлюбу у сторін народилося дві доньки: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2018 року шлюб між сторонами розірвано.
За час спільного проживання до моменту фактичного припинення шлюбних відносин сторонами:
-за спільні кошти було придбано автомобіль марки "Peugeot 407, д.н.з. НОМЕР_1, 2005 року випуску;
-збудовано гараж № НОМЕР_2 в Автокооперативі "ІНФОРМАЦІЯ_3" за адресою: АДРЕСА_2, право власності на який зареєстровано за відповідачем;
-інвестовано спільні кошти в будівництво квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
-внесено ОСОБА_2 кошти в статутний капітал ПП "Укр-Євро-Буд" в сумі 2 800 грн.
Між сторонами не досягнуто згоди щодо розподілу майна подружжя.
Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд визнати вказане майно об`єктом спільної сумісної власності подружжя; стягнути з відповідача грошову компенсацію 50% вартості: автомобіля в сумі 85 500 грн; гаража в сумі 174 150 грн; коштів, інвестованих в будівництво квартири; доходів від діяльності ПП "Укр-Євро-Буд".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 гараж № НОМЕР_2 в Автокооперативі "ІНФОРМАЦІЯ_3" за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 145 106,70 грн, судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 428,07 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний автомобіль марки "Peugeot 407" було придбано 13 березня 2013 року в період перебування сторін у шлюбі, тому він є об`єктом спільної сумісної власності. Оскільки указаний автомобіль був відчужений за 140 000 грн без згоди позивачки після припинення шлюбних відносин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути вартості автомобіля в сумі 70 000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя гаража № НОМЕР_2 в Автокооперативі "ІНФОРМАЦІЯ_3" за адресою: АДРЕСА_2, суд виходив з того, що право власності на вказаний гараж зареєстровано за відповідачем у період перебування сторін у шлюбі - 31 серпня 2017 року, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЧК 14117209014 від 28 липня 2017 року. При цьому суд вказав, що наданий позивачкою консультативний висновок про оцінку від 03 травня 2019 року не може бути визнаний таким, що містить експертну оцінку вказаного гаража, проведену з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна за завищеною ціною, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації за частину спірного гаража.
Вирішуючи позов в частині вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнення коштів, інвестованих в будівництво квартири, суд виходив із того, що оскільки кошти, інвестовані в будівництво квартири, не були набуті у власність в період шлюбу, а навпаки, вибули із власності відповідача, відсутні підстави для визнання їх об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Разом із цим, суд встановив, що частину коштів для погашення особистих зобов`язань відповідача за кредитним договором № 895/06-034-527 для фінансування будівництва придбання (інвестування) житла, укладеним 30 липня 2007 року між відповідачем та АКБ СР "Укрсоцбанк", було сплачено в період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя у період з 14 грудня 2012 року по 21 грудня 2017 року в сумі 150 213,41 грн. Оскільки кредитний договір був укладений відповідачем до реєстрації сторонами шлюбу, а майно за рахунок кредитних коштів не було набуте подружжям в період шлюбу, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав набуття відповідачем коштів на погашення його особистих зобов`язань у розмірі частини із сплачених спільних коштів подружжя в період з 14 грудня 2012 року по 21 грудня 2017 року. На думку суду, за рахунок сплати спільних коштів за особистим зобов`язанням відповідача, позивачка у такий спосіб частково виконала його особисті зобов`язання, а тому має право на відшкодування частини сплачених спільних коштів подружжя в сумі 75 106,70 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнення доходів від діяльності ПП "Укро-Євро-Буд", суд першої інстанції виходив з того, що витребувані позивачем докази не підтверджують отримання ОСОБА_2 доходів від діяльності ПП "Укр-Євро-Буд".
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 учасниками справи в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не було предметом апеляційного перегляду.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_2 в особі представника -адвоката Яцюка М. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Інші учасники не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги. Відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 14 грудня 2012 року сторони по справі зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 1720.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2018 року шлюб між сторонами розірвано.
ОСОБА_2 у позовній заяві про розірвання шлюбу вказував, що шлюбні відносини між сторонами припинені у січні 2018 року, що не оспорювалося ОСОБА_1
22 липня 2007 року між ТОВ "Будівельний центр "Добробут" та ОСОБА_2 укладено договір № 67 про бронювання квартири АДРЕСА_3 .
26 липня 2007 року ОСОБА_2 перераховано кошти ТОВ "Добробут-Інвест" в сумі 670 030 грн.
30 липня 2007 року ОСОБА_2 перераховано кошти ТОВ "Добробут-Інвест" в сумі 115 155 грн.
30 липня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 895/06-034-527 на суму кредиту 29 910 швейцарських франків зі сплатою 10% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 28 липня 2017 року. Відповідно до пункту 1.2 кредит наданий на наступні цілі: фінансування будівництва придбання (інвестування) житла відповідно до договору № 67 бронювання квартири, укладеного між позичальником та ТОВ "Будівельний центр "Добробут" від 11 липня 2007 року.
Відповідно до довідки АТ "Альфа-банк" (який є правонаступником АТ "Укрсоцбанк") від 01 лютого 2020 року ОСОБА_2 за договором кредиту № 895/06-034-527, в рахунок погашення заборгованості за період з 11 липня 2012 року по 21 січня 2020 року було перераховано 226 720,25 грн, в тому числі заборгованість за кредитом 153 794,45 грн та відсотки 72 925,80 грн.
20 червня 2007 року ОСОБА_2 сплачено до Автокооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_3" вступний внесок 1 008 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.
Відповідно до довідки № 37 від 30 серпня 2017 року ОСОБА_2 є членом Автокооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_3" з 2007 року, на загальних зборах якого, було виділено місце під будівництво, згідно з Планом розміщення гаражів та наданий порядковий номер гаражу № НОМЕР_2 . Згідно із Статутом Автокооперативу ОСОБА_2 було сплачено членський внесок, а також було сплачено в повному обсязі пайові внески за період будівництва гаража № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 що тривало з 2007 року по 2010 рік включно.
16 березня 2010 року між ТОВ "Соланж-Трейд" та ОСОБА_2 укладено договір будівельного підряду № 16/03/19-01.
Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору підрядник зобов`язався виконати та здати в строки роботи по будівництву гаражу № НОМЕР_2 в адмінмежах АДРЕСА_2 Автокооператив "ІНФОРМАЦІЯ_3".
Пунктом 2.1 договору передбачено загальну вартість робіт за договором, яка становить 58 720 грн, в тому числі ПДВ - 9 786,72 грн.
18 липня 2010 року між ТОВ "Соланж-Трейд" та ОСОБА_2 укладено акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт щодо гаражу № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2, Автокооператив "ІНФОРМАЦІЯ_3", у відповідності до якого станом на липень 2010 року вказаний гараж збудовано у повному обсязі, вартість виконаних будівельних робіт складає 58 863,60 грн.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірний гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 зареєстроване за відповідачем 31 серпня 2017 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ЧК 141172090146 від 28 липня 2017 року.
Установлено, що 13 березня 2013 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі, сторонами придбано автомобіль марки "Peugeot 407", д.н.з. НОМЕР_1, 2005 року випуску. Указаний автомобіль було оформлено на ім`я ОСОБА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7141/2018/1090010 від 04 вересня 2018 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 автомобіль марки "Peugeot 407", д.н.з. НОМЕР_1, 2005 року випуску за 140 000 грн.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована наявністю застосування судом касаційної інстанції у різних палатах принципово різного підходу щодо визначення того, чи має право один із подружжя, який не був стороною кредитного договору, проте частина кредитного боргу була сплачена подружжям у шлюбі, на отримання компенсації у вигляді частини сплачених банку щомісячних платежів на виконання умов кредитного договору, або на компенсацію частки вартості нерухомого майна, або право на певну частку нерухомості, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
Так, Верховний Суд складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 245/9244/17 (провадження № 61-5729св22) дійшов висновків, що виходячи зі змісту статей 60, 65 СК України, при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов`язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов`язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).
Виконання кредитних зобов`язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок особистих коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого з подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК України.
Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 07 вересня 2016 року в справі № 6-801цс16 та постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 712/6574/16-ц (провадження № 61-17824св18).
Так, встановивши, що кошти за укладеним під час шлюбу договором кредиту сторони витратили в інтересах сім`ї, а саме на придбання квартири, та взявши до уваги те, що заборгованість за кредитним договором під час перебування сторін у шлюбі погашалася щомісячно, доказів сплати на користь банку позичальником ОСОБА_6 виключно особистих коштів у період перебування сторін у шлюбі не надано, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 половини суми коштів, сплачених останнім за кредитним договором після розірвання шлюбу.
У постанові від 08 липня 2020 року в справі № 465/275/16-ц (провадження 61-1125св19) Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
Суди встановили, що подружжям отримано у кредит кошти в загальному розмірі 70 тис. дол. США для придбання спільного майна та проведення у ньому капітального ремонту.
Кредитні кошти є об`єктом спільної сумісної власності, тому борг з їх повернення є спільним боргом подружжя.
Установивши, що за період після розірвання шлюбу до повного погашення кредиту (із 28 липня 2012 року по 13 квітня 2016 року) ОСОБА_8 сплатив 28 367,94 дол. США, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо покладення на ОСОБА_9 обов`язку компенсувати колишньому чоловіку частину таких витрат.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 березня 2021 року у справі № 524/10257/15-ц (провадження № 61-8170св19), залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на спірну квартиру, визнано за ОСОБА_11 право власності на частину цієї квартири, визнано за ОСОБА_10 право власності на частину цієї квартири, посилався на те, що суд апеляційної інстанції встановив, що жодна зі сторін не заявляла вимоги про стягнення з іншої сторони частини коштів, внесених у рахунок виконання спільного зобов`язання з погашення заборгованості за позикою, яка отримана для придбання спільного майна або коштів у рахунок вартості частки у спільному майні.