Постанова
Іменем України
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 141/801/20
провадження № 61-7569св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Оратівська селищна рада Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від
27 квітня 2021 року у складі судді Климчука С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області (далі - Оратівська селищна рада), ОСОБА_2 про скасування рішення селищної ради та державного акта на право власності на земельну ділянку.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Оратівської селищної ради від 19 серпня 2010 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, і виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та на земельну ділянку площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Оратівської селищної ради від 09 грудня 2010 року внесено зміни до вказаного рішення від 19 серпня 2010 року, внаслідок яких надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, і виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та на земельну ділянку площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Оратівської селищної ради від 22 березня 2012 року зазначену технічну документацію затверджено та видано ОСОБА_2 державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки.
Позивач зазначала, що державний акт серії ЯМ № 337327 на право власності на земельну ділянку площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає конфігурації суміжної земельної ділянки. При цьому саме ця земельна ділянка не була в користуванні ні ОСОБА_2, ні попередніх власників, яким належала земельна ділянка та домоволодіння.
26 липня 2010 року землевпорядник Оратівської селищної ради здійснив контрольний замір земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Під час обміру встановлено, що ОСОБА_1 фактично користується земельною ділянкою площею 0,132 га, а ОСОБА_2 0,195 га.
Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2016 року встановлено факт прийняття позивачем ( ОСОБА_1 ) спадщини, в тому числі 43/100 житлового будинку. Таким чином, з моменту відкриття спадщини
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) їй належить право користування відповідною часткою земельної ділянки, якою користувалась спадкодавець. Водночас ОСОБА_2 набула право власності на 57/100 частин цього ж будинковолодіння.
Отже, на момент прийняття органом місцевого самоврядування спірних рішень сторонам на праві спільної часткової власності належав один будинок. Договір про виділ в окремі будинковолодіння належних співвласникам часток не укладався,
а відповідне судове рішення не ухвалювалось.
Оскільки до передачі спірних земельних ділянок ОСОБА_2 в 2012 році позивач вже набула права на житловий будинок, тому спірна земельна ділянка на час її передачі у власність відповідачу не була вільною. Переданням відповідачу спірної земельної ділянки в розмірах, що не відповідають фактичному користуванню та часткам в будинковолодінні, порушене право власності позивача.
Роботи по закріпленню меж земельної ділянки межовими знаками фактично не проводилися, межові знаки на місцевості в присутності суміжних землекористувачів не встановлювались.
ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
визнати незаконним і скасувати рішення Оратівської селищної ради від
22 березня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки загальною площею 0,2300 га, з них 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства за адресою:
АДРЕСА_1 ;
визнати незаконними та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки від 22 травня 2012 року серії ЯМ № 337326 та ЯМ № 337327, видані на підставі рішення Оратівської селищної ради від 22 березня 2012 року;
скасувати державну реєстрацію земельних ділянок площею 0,1500 га, кадастровий номер 0523155100:01:007:0085, та площею 0,0800 га, кадастровий номер 0523155100:01:007:0086, за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела порушення її прав спірним рішенням Оратівської селищної ради від 22 березня 2012 року та державними актами від 25 травня 2012 року серії ЯМ № 337326 та серії ЯМ
№ 337327. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що скасування оскарженого рішення селищної ради і державних актів не відновить ймовірно порушеного права позивача. Належним способом захисту порушених прав позивача є вимога про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном. Така вимога пред`явлена позивачем у справі № 141/546/17 за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди. Вказана справу перебуває у провадженні Оратівського районного суду Вінницької області.
Представник відповідача у судовому засіданні 27 квітня 2022 року просила застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки 15 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном. Водночас з позовом у цій справі ОСОБА_1 звернулась у грудні 2020 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. Крім того, в червні 2013 року ОСОБА_1 зверталась до суду
з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу
57 % частини житлового будинку. Тобто, про можливе порушення свого права на користування земельними ділянками зі сторони ОСОБА_2 позивач дізналась у 2013 році.
Суд зазначив, що відмова в задоволенні позову внаслідок пропуску позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.Оскільки позов задоволенню не підлягає у зв`язку з його необґрунтованістю, то наслідки спливу позовної давності за заявою представника відповідача судом не застосовуються.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зробив висновок, що позивач не довела порушення її прав оскарженим рішенням органу місцевого самоврядування та державними актами, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та суперечать встановленим обставинам справи. Зокрема, особа, яка подала апеляційну скаргу, заперечує очевидне з приводу відсутності різних об`єктів нерухомості та різних адрес, адже і технічні паспорти на будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, і довідки, в яких вказано про порядок закріплення земельних ділянок за кожною із частиною будинку окремо, підтверджують протилежне.
Аргументи учасників справи
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Голівський В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди встановили, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності. Жодних документів, зокрема, рішення суду про виділ в натурі майна одним із співвласників, надання частці одного із співвласників статусу окремого об`єкта нерухомості в будь-який інший законний спосіб, договору про розподіл або виділення майна в натурі матеріали інвентарної справи не містить. Відповідні докази також відсутні у матеріалах справи № 141/801/20. Натомість в матеріалах інвентаризаційної та судової справ є письмові докази, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, дублікат свідоцтва про право власності від 16 жовтня 1985 року № 314, що засвідчує право власності ОСОБА_4
у розмірі 43/100 частки житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 . Спадкоємцем вказаного майна у тій самій частці є позивач ОСОБА_1 . Надалі поштова адреса будинковолодіння була змінена з " АДРЕСА_1" на " АДРЕСА_1". Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2016 року за позивачем
ОСОБА_1 у порядку спадкування визнано право власності на ті самі 43/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Лише після реєстрації речових прав у позивача виникало право на приватизацію (отримання відповідного дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою) земельної ділянки у розмірах, які є пропорційними до часток у праві на нерухомість (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами);
ОСОБА_2 набула право власності на 57/100 частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 30 липня 2002 року на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу. Виділ у натурі частки когось із співвласників станом на час розгляду справи не відбувся, а будинок не є багатоквартирним. Водночас дії органу місцевого самоврядування щодо прийняття рішень про присвоєння різним частинам будинку окремої адреси (з додаванням літери "а") не свідчать про виділ майна в натурі, такі дії є незаконними. Таким чином, висновки судів про те, що нерухомість у частках в будинку позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 знаходяться за різними адресами є безпідставними;
у ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в зв`язку із виникненням спільної часткової власності на житловий будинок, виникло і право спільного (часткового) користування земельною ділянкою, на якій він розміщений. При цьому частка у праві користування земельною ділянкою є пропорційною частці у праві власності на будинок. Отже, площа усієї земельної ділянки, яка призначена для обслуговування житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1, відповідно до 121 ЗК України може бути не більше 0,15 га. При цьому спірним рішенням селищної ради відповідачу було передано
у власність всю земельну ділянку, в межах можливих норм такої передачі, розміром 0,15 га;
у власність співвласникам для обслуговування та будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд, могла бути передана земельна ділянка, з урахуванням її розташування у смт Оратів, одночасно двом співвласниками будинку у спільну сумісну власність розміром до 0,15 га. Лише після припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно через виділення частки або поділу спільного майна з дотриманням норм ЦК України власник новоутвореного самостійного об`єкта нерухомого майна має право на приватизацію земельної ділянки (окремо від іншого, колишнього співвласника житлового будинку) в порядку, визначеному статтями 116, 118, 121 ЗК України. Частина земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що перевищувала норми ЗК України, може бути приватизована громадянином окремо, але з іншим її цільовим призначенням. Таким чином, установивши, що відповідач як власник частини домоволодіння (57/100 часток), яка не була виділена в натурі, приватизувала земельну ділянка площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто земельну ділянку розміром в максимально можливих нормах, яка могла бути приватизована лише обома співвласниками житлового будинку, суди зробили необґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог;
суди не врахували те, що під час вирішення селищною радою питання про передачу у власність ОСОБА_2 земельних ділянок не дотримано спеціальних норм права, які регулюють порядок передачі земельних ділянок. Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, безпосереднє виготовлення та оформлення акта приймання-передачі межових знаків на зберігання, передача межових знаків на зберігання, виконавцем робіт ОСОБА_2 всупереч нормам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, не виконувався. Крім того, технічна документація із землеустрою не містить підтвердження погодження меж з ОСОБА_1 та розміру земельних ділянок.
У вересні 2022 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Панасюк Н. А. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що:
посилання позивача на те, що право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 слід припинити, оскільки нерухоме майно, яке розміщене на земельних ділянках, перебуває у спільній частковій власності, а тому розмір земельних ділянок має відповідати частці кожної в об`єкті нерухомого майна, є необґрунтованими;
згідно з довідкою Оратівської селищної ради від 06 вересня 2010 року № 253 з 1992 року за ОСОБА_4 (спадкоємцем прав і обовʼязків після якої
є ОСОБА_1 ) рахувалась земельна ділянка 0,10 га. Відповідно до цієї ж довідки ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 0,23 га. Надалі вона набула право власності на дві земельні ділянки в порядку безоплатної приватизації,
а саме: для обслуговування житлового будинку площею 0,15 га (в межах норми безоплатної приватизації для селища міського типу); для ведення особистого селянського господарства площею 0,08 га. Доказів, що діями щодо приватизації ОСОБА_2 порушила права ОСОБА_1, до суду не надано. Крім того, ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування з заявою про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки не зверталася, у неї відсутні дозвіл чи відмова розпорядчого органу. Таким чином, відсутні докази того, що її права порушено;
обʼєкти нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають різні адреси;
при зверненні з позовом до суду позивач пропустила позовну давність, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі
№ 559/2644/16-ц, від 01 листопада 2017 року у справі № 334/2465/14-ц, від
05 лютого 2020 року у справі № 738/2150/18-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14- ц, від 11 жовтня 2016 року у справі № 806/3787/13-а, від
07 червня 2016 року у справі № 820/3507/15, від 19 січня 2016 року у справі
№ 824/167/15-а, від 14 лютого 2018 року у справі № 725/1664/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 750/11106/15-ц. Крім того, вказано, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2016 року, яке набрало законної сили 12 квітня 2016 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на 43/100 частини житлового будинку
з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з рішенням селищної ради Оратівського району від 11 серпня 2016 року "Про дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" позивачеві надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на час розгляду справи вказана документація не розроблена та не виготовлена, а земельна ділянка не передана у власність позивача ОСОБА_1, оскільки вона до компетентних органів не зверталась.
Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, виготовленого 26 травня 2016 року, замовником технічної інвентаризації
є ОСОБА_1 .
Згідно з договором купівлі-продажу від 27 листопада 2001 року серії АЕЕ
№ 364769, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купила 57/100 (п`ятдесят сім сотих) частки одноповерхового, глиновалькованого, обкладеного цеглою житлового будинку, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
За умовами договору купівлі-продажу від 30 липня 2002 року серії ВАА № 133608 ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_2 купила 57/100 (п`ятдесят сім сотих) частки одноповерхового, глиновалькованого, обкладеного цеглою житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, виготовленого 20 липня 2017 року, замовником технічної інвентаризації
є ОСОБА_2 .
Згідно з копією витягу із рішення Оратівської селищної ради від 13 червня
2017 року № 69 "Про зміну адреси", адресу частини житлового будинку і земельної ділянки ОСОБА_2, які раніше мали адресу: АДРЕСА_1 змінено на АДРЕСА_1 .