ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року
м. Київ
справа №812/7/16
касаційні провадження № К/9901/31412/18 К/9901/31411/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 (суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 (головуючий суддя - Арабей Т.Г., судді - Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області (далі - відповідач-1, Інспекція, контролюючий орган), Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач-2, Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - третя особа, орган казначейства), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправною бездіяльність Інспекції, що полягає у ненаданні, всупереч вимогам пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у п`ятиденний термін після закінчення перевірки показників декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року органу державного казначейства висновку із зазначенням узгодженої контролюючим органом суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства; зобов`язати Інспекцію виконати вимоги пункту 200.12 статті 200 ПК України та надати до органу казначейства висновок щодо бюджетного відшкодування Товариству узгодженої контролюючим органом суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за вересень 2015 року, у розмірі 1186710,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом всупереч вимогам статті 200 ПК України не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню Товариству, не направлено такий висновок до органу, який здійснює казначейське обслуговування, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачене законодавством право на одержання бюджетного відшкодування. Позивач доводить, що він має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 1186710,00 грн, водночас податковий орган протиправно обмежив його право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 10.11.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправною бездіяльність Інспекції, що полягає у ненаданні, всупереч вимогам пункту 200.12 статті 200 ПК України у п`ятиденний термін після закінчення перевірки показників декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року органу державного казначейства висновку із зазначенням узгодженої контролюючим органом суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства; зобов`язав Інспекцію виконати вимоги пункту 200.12 статті 200 ПК України та надати до органу казначейства висновок щодо бюджетного відшкодування Товариству узгодженої контролюючим органом суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за вересень 2015 року у розмірі 1186710,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом порушено права позивача на отримання бюджетного відшкодування у передбачені законом строки, що виразилося в неподанні податковим органом у п`ятиденний строк після закінчення перевірки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що Інспекція, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, провела камеральну перевірку позивача з питань правомірності нарахування Товариству суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2015 року, за наслідками якої складено відповідну довідку, якою підтверджено право платника на зазначену суму бюджетного відшкодування і відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 (далі - Порядок №39), Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України від 03.02.2011 №68/23 (далі - Порядок №68/23) відповідачем не отримано від структурного підрозділу центрального органу державної податкової служби, який адмініструє відшкодування податку на додану вартість узагальнені матеріали для подальшого відшкодування, що позбавляє відповідача можливості надати висновок до органу казначейства для подальшого відшкодування податку на додану вартість.
Управління також подало касаційну скаргу на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Управління зазначає про неможливість надання висновку про бюджетне відшкодування, оскільки позивач мав господарські взаємовідносини із суб`єктами господарювання, які перебувають на непідконтрольній Україні території.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 22.06.2017, 12.07.2017 відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами Інспекції та Управління.
У запереченнях до касаційної скарги Товариство, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 19.03.2018 прийняв касаційні скарги Інспекції та Управління, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 19.03.2018 об`єднав в одне провадження касаційні скарги Інспекції та Управління.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 22.03.2018 зупинив виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі № 812/7/16 в частині зобов`язання податкового органу надати висновок щодо бюджетного відшкодування за вересень 2015 року у розмірі 1186710,00 грн до закінчення касаційного провадження.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 27.06.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи відповідачів та дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство зареєстровано платником податку на додану вартість.
Платник 19.10.2015 подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка зареєстрована за №9214591633.
Позивачем 20.11.2015 подано до відповідача-1 уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за вересень 2015 року з відповідними додатками до нього, якою зменшено суму бюджетного відшкодування на 1280,00 грн., суму до відшкодування визначено в розмірі 1185430,00 грн.
У період з 21.10.2015 по 20.11.2015 контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року в сумі 1185430,00 грн. Перевіркою при відображенні платником у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1185430,00 грн порушень не встановлено. Висновки перевірки оформлені у вигляді довідки від 20.11.2015 №1051/12-14-15-01/14-31337612 (далі - довідка-1).
У період з 18.03.2016 по 20.03.2016 податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року у сумі 1280,00 грн, по яким порушень не встановлено, висновки перевірки оформлені у вигляді довідки від 20.03.2016 №1286/12-14-15-01/14-31337612 (далі - довідка-2).
Відповідно до довідки про суми залишку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітний період, що рахується в бюджетній заборгованості від 28.09.2016 №914 по Товариству за декларацією за вересень 2015 року обліковується залишок бюджетної заборгованості за звітний період в сумі 1186710,00 грн основної заборгованості.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За змістом пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
На підставі підпунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (пункт 200.17 статті 200 ПК України).
Таким чином, передбачене у законі право платника податку на додану вартість отримати бюджетне відшкодування на поточний банківський рахунок в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання контролюючим органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку контролюючого органу, є безумовним та його реалізації не може бути на заваді не надсилання чи надсилання після закінчення передбаченого законом строку на відшкодування податку на додану вартість Державною фіскальною службою України відповідно до вимог пункту 8 Порядку №39, до Державної казначейської служби України узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган перевірив правомірність визначення платником податку сум до бюджетного відшкодування, визнав їх правомірність, про що склав відповідні довідки за наслідками таких перевірок, але у визначений законодавством строк не подав до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.