ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 806/2333/16
касаційне провадження № К/9901/35670/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді - Капустинський М.М., Мацький Є.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" до Коростишівського відділення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось з адміністративним позовом до Коростишівського відділення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 04.10.2016 №25101-06, зобов`язати Інспекцію відобразити в інтегрованій картці обліку Товариства факт сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ в сумі 152222,26 грн датою фактичної сплати (згідно платіжних доручень від 23.09.2015 №19 на 64769,90 грн, від 27.10.2015 №23 на 83000 грн, від 30.10.2015 №30 на 4452,66 грн).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно виставлено податкову вимогу у розмірі 152222,26 грн, оскільки позивач своєчасно сплатив збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 23.01.2017 у задоволені позову відмовив з підстав наявності у позивача боргу зі сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тому податковий орган правомірно виставив позивачу вимогу про сплату боргу. Також, суд першої інстанції відхилив як безпідставні посилання позивача на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 у справі № 806/5313/15 за позовом Товариства до Інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що з мотивувальної частини постанови не вбачається, що кошти за платіжним дорученням № 23 від 27.10.2015 надійшли до Державного бюджету України.
Житомирський апеляційний адміністративний суду постановою від 30.03.2017 скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову про задоволення позовних вимог, визнав протиправною та скасував податкову вимогу від 04.10.2016 №25101-06.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про своєчасну сплату позивачем збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, а відтак оскаржувана вимога підлягає скасуванню.
Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин у справі, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.06.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 26.06.2023 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 27.06.2023.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
Суди попередніх інстанцій установили, що позивач у 2015 році був платником збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
ПАТ "Укрінбанк" 29.10.2016 було одержано платіжне доручення № 23 від 27.10.2015 Товариства про сплату збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за вересень 2015 року в сумі 83000,00 грн.
Як вбачається з витягу з інтегрованої картки Товариства зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, сплата збору у розмірі 83000,00 грн за платіжним дорученням від 27.10.2015 № 23 в ній не відображена, тоді як за платіжними дорученням від 23.09.2015 №19 в сумі 69112,94 грн, від 30.10.2015 №30 в сумі 4452,66 грн - відображена. Станом на 31.01.2015 має місце недоїмка 83267,07 грн.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.03.2016 № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк"" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 № 385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатору банку" з 23.03.2016 по 22.03.2018 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Укрінбанк".
ПАТ "Укрінбанк" кошти за платіжним дорученням від 27.10.2015 №23 до Державного бюджету України не перерахував.
Відповідачем платнику надіслана податкова вимога від 04.10.2016 №25101-06, в якій зазначено, що станом на 03.10.2016 сума податкового збору за узгодженим грошовим зобов`язанням зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності становить 83267,07 грн.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані обставини вже були предметом розгляду в суді. Позивачем заявлялась вимога про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2015 №0005021500, №0005031500 щодо штрафів за затримку сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів.
За результатами розгляду справи Житомирський окружний адміністративний суд прийняв постанову від 10.02.2016 у справі №806/5313/15, яка набрала законної сили 13.04.2016, в якій судом встановлено, що прострочення переказу платежів відбулось по вині банківської установи.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За правилами пункту 54.1 статті 54 ПК України окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).
Згідно з пунктом 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Так, статтею 22 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платника, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту.
Згідно з пунктами 36.1, 36.5 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Положеннями пункту 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.