ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 560/11489/22
провадження № К/990/14129/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрите
за касаційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року (суддя Матущак В. В.) і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року (судді: Сушко О. О., Мацький Є. М., Залімський І. Г.) та
в с т а н о в и в:
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі - ГУ ДСНС у Хмельницькій області), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 27 грудня 2017 року по 5 жовтня 2022 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Постанова № 100);
- зобов`язати ГУ ДСНС у Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 27 грудня 2017 року по 5 жовтня 2022 року виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови № 100.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день звільнення відповідач не виплатив грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за період 2016-2017 роки та індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року. Остаточний розрахунок (за цими складовими грошового забезпечення) був здійснений лише 6 жовтня 2022 року, у зв`язку з чим позивач, спираючись на статті 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), звернувся з цим позовом до суду.
2. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ГУ ДСНС у Хмельницькій області.
Відповідно до наказу від 26 грудня 2017 року № 1084 ОСОБА_1 звільнений зі служби цивільного захисту та виключений з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Після звільнення позивач з`ясував, що йому не виплатили в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26 грудня 2017 року.
Позаяк відповідач заперечував обґрунтованість вимог щодо недоотриманих коштів, ОСОБА_1 звертався до суду.
З цього приводу відомо, що Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 30 березня 2022 року у справі № 560/3166/22 (залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року) зобов`язав ГУ ДСНС у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 1 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року, з урахуванням виплачених сум.
На виконання цього рішення суду ГУ ДСНС у Хмельницькій області 7 вересня 2022 року і 14 вересня 2022 року перерахувало на банківський рахунок позивача грошові кошти в розмірі 60766,16 грн та 13587,46 грн відповідно.
Крім того, Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 27 квітня 2022 року у справі № 560/3085/22 (залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року) зобов`язав ГУ ДСНС у Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту 26 грудня 2017 року.
На виконання цього рішення суду ГУ ДСНС у Хмельницькій області 6 жовтня 2022 року перерахувало на банківський рахунок позивача грошові кошти в розмірі 8965,15 грн.
Після того, як позивач отримав кошти, щодо виплати яких звертався до адміністративного суду (справи № 560/3166/22, № 560/3085/22), він звернувся до суду з цим позовом і з наведених мотивів просив стягнути з ГУ ДСНС у Хмельницькій області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
Судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій
3. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 17 січня 2023 року визнав протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Хмельницькій області щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 грудня 2017 року по день фактичного розрахунку - 6 жовтня 2022 року. Зобов`язав ГУ ДСНС у Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 грудня 2017 року по день фактичного розрахунку - 6 жовтня 2022 року, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення, за несвоєчасність виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Суд першої інстанції, серед іншого, зазначив, що відповідно до частини другої статті 116 КЗпП України відповідач мав виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення в повному обсязі у день звільнення (26 грудня 2017 року). Проте виконав [сповна] свій обов`язок: (1) щодо виплати індексації грошового забезпечення - 7 вересня 2022 року (коли нарахував грошові кошти в розмірі 60766,16 грн) та 14 вересня 2022 року (коли нарахував грошові кошти в розмірі 13587,46 грн); (2) щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 роки - 6 жовтня 2022 року (коли нарахував грошові кошти в розмірі 8965,15 грн).
Цей суд звернув також увагу на те, що індексацію грошового забезпечення відповідач виплатив 7 вересня 2022 року та 14 вересня 2022 року, тоді як строк звернення до адміністративного суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить один місяць. Зважаючи на це, в межах цього спору суд, за текстом його рішення, розглядатиме лише питання про стягнення середнього заробітку за час затримки (при звільненні) виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік, яка була виплачена позивачу 6 жовтня 2022 року в розмірі 8965,15 грн.
За текстом рішення суду першої інстанції, оскільки позивач звільнений з військової служби 27 грудня 2017 року, а грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових в сумі 8965,15 грн ГУ ДСНС у Хмельницькій області виплатило 6 жовтня 2022 року, то строк затримки розрахунку складає 1194 робочих днів.
На думку суду першої інстанції, за таких обставин належним способом захисту прав буде зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 грудня 2017 року по 6 жовтня 2022 року за несвоєчасність виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових в сумі 8965,15 грн; нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні провести виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення позивача за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.
4. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 березня 2023 року змінив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення в такій редакції: "Стягнути із Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по 06.10.2022 в розмірі 200070,83 грн (двісті тисяч сімдесят гривень 83 копійки)".
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року апеляційний суд залишив без змін.
З уваги на зміст цієї постанови можна вважати, що апеляційний суд загалом погодився з підходом суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України.
Однак апеляційний суд, судячи тексту постанови, вважав, що недоотримана при звільненні сума становить 83318,80 грн і арифметичні розрахунки дають підставу вважати, що це "несвоєчасно виплачена" сума як індексації грошового забезпечення (60766,19 грн + 13587,46 грн), так і компенсації календарних днів невикористаної відпустки (8965,15 грн).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні залежить від проведення фактичного розрахунку зі звільненим працівником та наявністю факту звільнення особи з роботи. Тобто, обов`язок роботодавця нарахувати та виплатити середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні виникає лише у разі припинення з особою трудових відносин, що вимагає проведення з останнім повного розрахунку при звільненні, а також затримка у проведенні відповідного розрахунку.
Аналізуючи нормативне регулювання спірних відносин апеляційний суд виснував, що на користь працівника, з яким проведений несвоєчасний розрахунок при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості календарних днів протягом періоду такої затримки.
За текстом постанови, позивач звільнений 26 грудня 2017 року. Остаточний розрахунок при звільненні з ним проведений 6 жовтня 2022 року. Тож весь час затримки розрахунку при звільненні дорівнює 1743 днів.
Далі суд апеляційної інстанції визначив, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 261,47 грн (15949,40/61) і - спираючись на правові висновки Верховного Суду (у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду), викладені у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 - зазначив, що належна при звільненні сума для виплати позивачу склала 189805,69 грн, у тому числі й спірна у ній сума 83318,77 грн, відповідно частка спірної суми у належній становить 43,9 % (83318,77 грн).
Отже, за текстом постанови, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 200070,83 грн (261,47 грн х 1743 днів х 43,9/100).
Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року і рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року та передати справу на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Касаційну скаргу її автор подав з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим пояснив, що суд апеляційної інстанції не зважив на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20, від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (щодо застосування передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України строку звернення до суду з позовом), а також у постановах від 4 грудня 2019 року у справі № 825/742/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 620/4218/18 (щодо виплати середнього заробітку щодо компенсації за невикористану відпустку).
Касатор звернув увагу на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 треба розглядати через призму складових грошового забезпечення, які, з погляду позивача, несвоєчасно виплатив відповідач. У цьому зв`язку пояснив, що стягнення середнього заробітку пов`язується в цій справі з несвоєчасною виплатою компенсації за невикористані дні відпусток за 2016-2017 роки та індексації грошового забезпечення (в обох випадках ці суми відповідач виплатив на виконання судових рішень).
Відтак продовжив, що заборгованість по індексації грошового забезпечення відповідач виплатив (двома платежами) 7 і 14 вересня 2022 року, тому щонайпізніше 7 вересня 2022 року позивачу було відомо про початок перебігу строку для звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України.
З покликанням на частину п`яту статті 122 КАС України відповідач зазначив, що на дату звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 пропустив місячний строк для звернення до суду про стягнення середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України за час затримки виплати індексації грошового забезпечення.
Щодо стягнення середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України за несвоєчасну виплату компенсації за невикористані дні відпустки зауважив, що позивач при звільненні зі служби цивільного захисту не висловлював зауважень щодо нарахованих і виплачених йому сум.
Апелюючи до постанови Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 825/742/16 скаржник зазначив, що спір про належні позивачеві суми при звільненні виник через більше, ніж через чотири роки після звільнення, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах не виникло передбачених у частині другій статті 117 КЗпП України умов для стягнення середнього заробітку.
6. Верховний Суд ухвалою від 9 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за згаданою касаційною скаргою.
Копію цієї ухвали суд надіслав сторонам в їхні електронні кабінети підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", про що у справі є відповідні довідки.
Нормативне регулювання
7. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
8. Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"; далі - Закон № 2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Висновки Верховного Суду
9. Стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України в цій справі пов`язане з несвоєчасною виплатою позивачеві (у зв`язку зі звільненням) індексації грошового забезпечення (на загальну суму 74353,62 грн) і компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік (на суму 8965,15 грн).
Зазначені складові грошового забезпечення відповідач виплатив ОСОБА_1 на виконання судових рішень (справи № 560/3166/22, № 560/3085/22), після чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України.
10. В аспекті порушених в касаційній скарзі питань у зіставленні з обставинами цієї справи колегія суддів зазначає таке.
1) Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 (яку відповідач згадав у касаційній скарзі) відповідаючи на питання про строк звернення до адміністративного суду у спорах, які пов`язані з публічною службою (у згаданій вище справі спір стосувався стягнення з військової частини середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України), з-поміж іншого, зазначив, що " строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п?ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п?ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України".