ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року
м. Київ
справа №1.380.2019.004573
адміністративне провадження № К/9901/7568/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року (головуючий суддя: Онишкевич Т.В., судді: Обрізко І.М., Хобор Р.Б.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
09 вересня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі також відповідач або ГУ Держпраці), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника Головного управління Держпраці у Львівській області від 17 квітня 2019 року № ЛВ1655/1403/НД/АВ/ФС про накладення штрафу у розмірі 12 519,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 17 квітня 2019 року № ЛВ1655/1403/НД/АВ/ФС про накладення штрафу.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року скасував, у задоволені позову відмовив.
Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, 12 березня 2020 року ФОП ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року відкрито касаційне провадження. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
16 квітня 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку зі звільненням головуючого судді ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що притягнення позивача за те саме правопорушення ще і оскарженою постановою відповідача є подвійною відповідальністю.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що чинними нормативно-правовими актами передбачено одночасно адміністративну відповідальність фізичної особи (стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також (КУпАП)) та відповідальність суб`єкта господарювання у виді фінансової санкції за порушення законодавства про працю (частина 2 статті 265 Кодекс законів про працю України (далі також КЗпП)). Звертає увагу суду на ту обставину, що на момент винесення оскарженої постанови позивача взагалі не було притягнуто до будь-якого виду відповідальності за виявлені порушення. Зокрема, постанова Стрийського міськрайонного суду Львівської області винесена 26 червня 2019 року. Оскаржена позивачем постанова Управління винесена 17 квітня 2019 року.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 18 березня 2019 року № 0625-П та направлення від 18 березня 2019 року № 0625 інспектором праці проведено інспекційне відвідування з 27 листопада 2019 року по 28 листопада 2019 року.
За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 28 березня 2019 року № ЛВ1655/1403/НЛ/АВ.
Перевіркою встановлено порушення частини першої та другої статті 115 КЗпП; частини першої статті 24 Закону України № 108 "Про оплату праці" та пункту 4 постанови КМУ № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення". Так у підприємця має місце несвоєчасне нарахування та виплата складової заробітної плати, а саме індексації заробітної плати, яку слід розраховувати щомісячно відповідно до індексу приросту споживчих цін. При огляді відомостей нарахування заробітної плати встановлено, що нарахування суми індексації та її виплата у 2016 році не здійснювалась одночасно з нарахуванням та виплатою заробітної плати за місяць, доходи за який згідно з Порядком № 1078 підлягають індексації. У ході інспекційного відвідування уповноваженою особою підприємця надано наказ від 28 лютого 2019 року № 7 "Про нарахування індексації заробітної плати за 2016 рік" та відомість нарахування індексації за 2016 рік, при огляді яких встановлено, що у березні 2019 року нараховано індексацію 4 працівникам за 2016 рік в сумі - 589,90 грн. Виплату індексації на час інспекційного відвідування не проведено.
У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю, контролюючим органом складений припис про усунення виявлених порушень від 28 березня 2019 року № ЛВ1655/1403/АВ/П.
17 квітня 2019 року начальник Головного управління Держпраці у Львівській області на підставі акта інспекційного відвідування від 28 березня 2019 року № ЛВ1655/1403/НЛ/АВ прийняв постанову № ЛВ1655/1403/НД/АВ/ФС про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 12 519,00 гривнь за порушення вимог пункту 4 постанови КМУ № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", частини першої та другої статті 115 КЗпП України; частини першої статті 24 Закону України № 108 "Про оплату праці" (на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП).
Також за результатами інспекційного відвідування працівниками Головного управління Держпраці у Львівській області складений протокол від 24 травня 2019 року № ЛВ1655/1403/АВ/П/ПТ про адміністративне правопорушення ФОП ОСОБА_1, передбачене частиною 1 статті 41 КУпАП, а саме частини першої та другої статті 115 КЗпП; частини першої статті 24 Закону України № 178 "Про оплату праці" та пункту 4 постанови КМУ № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
26 червня 2019 року постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі № 456/2304/19 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення постановою Головного управління Держпраці у Львівській області від 17 квітня 2019 року № ЛВ1655/1403/НД/АВ/ФС є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.
Щодо хронологічної послідовності притягнення позивача до відповідальності - спочатку за частиною 2 статті 265 КЗпП України, а в подальшому за частиною 1 статті 41 КУпАП, судом першої інстанції зауважено, що вказані питання є компетенцією відповідача. Натомість, оскарження цих рішень здійснюється за вибором позивача.
На думку суду, чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо послідовності оскарження таких рішень, через що позивач вправі обрати найбільш сприятливий для нього спосіб захисту порушених його прав та інтересів.
Водночас правомірність притягнення позивача до відповідальності за частиною 1 статті 41 КУпАП учасниками справи не оскаржується і не входить до предмету доказування в розглядуваному спорі; дійсність постанови місцевого загального суду останніми не ставиться під сумнів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржувана постанова ГУ Держпраці № 1655/1403/НД/АВ/ФС винесена 17 квітня 2019 року, а постанова Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1, якою фізичну особу-підприємця притягнуто до адміністративної відповідальності згідно частини 1 статті 41 КУпАП ухвалена 26 червня 2019 року.
На переконання апеляційного суду, підстави вважати, що застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій постановою ГУ Держпраці від 17 квітня 2019 року № 1655/1403/НД/АВ/ФС на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП є подвійним притягненням до одного виду відповідальності відсутні.
Водночас сам факт порушення вимог трудового законодавства, яке проявилося у несвоєчасному нарахуванні та виплаті індексації заробітної плати, ФОП ОСОБА_1 не заперечується.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржник зазначає, що порушення його прав полягає у одночасному притягненні до відповідальності за частиною 2 статті 265 КЗпП та частиною 1 статті 41 КУпАП, що є порушенням статті 61 Конституції України.
Щодо хронологічної послідовності притягнення до відповідальності погоджується з позицією суду першої інстанції та зауважує, що чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо послідовності оскарження таких рішень, через що позивач вправі обрати найбільш сприятливий для нього спосіб захисту порушених його прав та інтересів.
Звертає увагу суду на те, що аналогічна правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 814/2156/16 та у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції законно і обґрунтовано відмовлено позивачу у скасуванні спірної постанови.
Акцентує увагу на тому, що на момент винесення оскаржуваної постанови позивач не був притягнутий до жодного виду відповідальності за порушення вимог законодавства про працю.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги в межах касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд встановив таке.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі також Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина п`ята статті 2 Закону № 877-V).
Отже, з урахуванням положень частини п`ятої статті 2 цього Закону, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.
Зі змісту частин четвертої-п`ятої статті 2 Закону № 877-V вбачається, що органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.