ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2023 року
м. Київ
справа № 140/2102/19
адміністративне провадження № К/9901/5945/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року (Cуддя: Плахтій Н.Б.),
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 року (Судді: Кухтей Р.В., Нос С.П., Шевчук С.М.),
у справі №140/2102/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Волинській області
про скасування вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
05.07.2019 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області), в якому просив суд скасувати вимогу від 2/7/2019 року № Ф-9190-55 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 18 276,72 грн (т.1 а.с. 2-5).
19.08.2019 року відповідач надіслав на адресу суду першої інстанції клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із пропуском позивачем десятиденного строку звернення до суду, встановленого абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8.07.2010 року №2464-VI для оскарження таких рішень як в адміністративному, так і в судовому порядку. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилався на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 31.01.2019 року у справі № 802/983/18-а, від 08.08.2019 року у справі № 480/106/19 (т.1 а.с.57-58).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10. 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 року адміністративний позов залишено без розгляду з мотивів пропуску десятиденного строку звернення до адміністративного суду, визначеного абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, який у даному випадку обраховується із дати отримання позивачем рішення за результатами розгляду скарги, а саме з 03.06.2019, тоді як із позовом позивач звернувся тільки 02.07.2019 року. Дійшовши вказаних висновків суди попередніх інстанції посилалися на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №480/106/19 (т. 1 а.с. 141-143, т.2 а.с. 15-17).
Не погодившись з вищенаведеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилався на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині застосування до строків звернення до суду з позовом про оскарження вимоги контролюючого органу про сплату єдиного внеску, строки, визначені абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI, оскільки у відповідності до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 520/9891/19, строк, протягом якого він має право звернутися до суду з цим позовом, визначений частиною четвертою статті 122 КАС України, а саме тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу, тобто з 03.06.2019 року. Враховуючи дотримання строку звернення до суду, просив суд касаційної інстанції скасувати судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Додатково посилався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 05.05.2020 року у справі № 520/9891/19.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі п. 4 ч. 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в межах доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині строків звернення до суду, оскільки за доводами скаржника, до даних правовідносин підлягає застосуванню строк звернення до суду, передбачений частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що також підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.05.2020 року у справі № 520/9891/19.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.02.2019 року ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу за № Ф-9190-55, згідно з якою за ОСОБА_1 обліковується сума боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 18 276,72 грн, яка підлягає сплаті протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї вимоги (т.1 а.с.9).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 звертався до ДФС України зі скаргою в порядку адміністративного оскарження вимоги від 2/7/2019 за №Ф-9190-55, у якій зазначав, що дану вимогу отримав 17.04.2019 (т.1 а.с.15).
Рішенням ДФС України від 29.05.2019 №2426/6/99-99-11-05-02-25 скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 24.04.2019 №б/н залишено без розгляду (т. 1 а.с.10-11). Вказане рішення позивач отримав 03.06.2019, про що зазначено ним у позовній заяві.
Водночас із даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 02.07.2019 року, про що свідчить конверт з відміткою Укрпошти Експрес (т. 1 а.с.16).
Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з мотивів пропуску десятиденного строку звернення до адміністративного суду, визначеного абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, який у даному випадку обраховується із дати отримання позивачем рішення за результатами розгляду скарги, а саме з 03.06.2019 (тоді як із позовом позивач звернувся тільки 02.07.2019 року). Дійшовши вказаних висновків суди попередніх інстанції посилалися на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №480/106/19.
Отже спірним у цій справі є строк звернення до суду з позовом про визнання протиправною і скасування вимоги зі сплати єдиного внеску, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частина перша статті 122 КАС України встановлює, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом 1 частини 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац восьмий частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI).
Відповідно до абзаців дев`ятого - десятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Згідно зі статтею 5 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР загальнообов`язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється, зокрема, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав. У статті 2 цього Закону вказано, що законодавство України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 12 цього Закону спори, що виникають із правовідносин за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.
У преамбулі Закону № 2464-VI йдеться про те, що цей акт визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Наведене означає, що закон про загальнообов`язкове державне соціальне страхування може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може регламентувати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску.